Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 511/2402/15
провадження № 61-6218св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 липня 2019 року у складі судді Панчука А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С., Севєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 13 липня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ODR0GA00000308, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 56 000,00 доларів США на термін до 13 липня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язання між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, та ОСОБА_3 укладено договір поруки.
Згідно з договором іпотеки від 13 липня 2007 року в іпотеку банку передано житловий будинок із господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. Заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 10 липня 2015 року склала 146 904,20 доларів США.
Посилаючись на ці обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило солідарно стягнути
з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 13 липня 2007 року № ODR0GA00000308 у розмірі 146 904,20 доларів США.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 липня
2019 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 54 554,40 доларів США, яка складається із: суми заборгованості за кредитним договором - 36 613,50 доларів США (у тому числі строкова заборгованість - 16 358,87 доларів США, прострочена заборгованість -
20 254,63 доларів США), заборгованості за відсотками 17 940,90 доларів США.
В іншій частині позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості
в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що вимоги позивача правомірні, регулюються умовами укладених між сторонами договорів та нормами чинного законодавства України,
а тому підлягають частковому задоволенню.
В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції переглядалося лише
в частині вимог до ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 липня 2019 року скасовано в частині заборгованості за відсотками. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 17 940,90 доларів США за кредитним договором від 13 липня 2007 року № ODR0GA00000308 - відмовлено, стягнено з ОСОБА_1 на користь
ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 36 613,50 доларів США. У решті рішення суду - залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення
з позичальника заборгованості за тілом кредиту, проте скасував рішення суду першої інстанції в частині заборгованості за відсотками, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов`язання пред`явленням двох позовів про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості, а зміна банком строку виконання основного зобов`язання шляхом направлення вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі тягне припинення нарахування процентів
і пені.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 липня
2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року,
в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених вимог до нього та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову
у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року
у справі № 310/11534/13, Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі
№ 357/9126/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 446/1022/14, Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 6-990цс15.
У червні 2023 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до суду письмові пояснення
у справі.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
13 липня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ODR0GA00000308, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 56 000,00 доларів США на термін до 13 липня 2017 року(а. с. 12-15).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
№ ODR0GA00000308, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки від 13 липня 2007 року № 0308/Р1.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
№ ODR0GA00000308, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладений договір поруки від 13 липня 2007 року № 0308/Р2.
14 квітня 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договоромвід 13 липня 2007 року
№ ODR0GA00000308 у розмірі 56 000,00 доларів США.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області
від 27 червня 2012 року, у справі № 2-745/2009 (2-123/10) (№ 2-п-1/11) позов
ЗАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договоромвід 13 липня 2007 року № ODR0GA00000308 звернено стягнення на майно.
08 серпня 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 липня 2007 року
№ ODR0GA00000308 у розмірі 65 121,01 доларів США.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 31 жовтня
2012 року у справі № 2-787/12 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договоромвід 13 липня 2007 року
№ ODR0GA00000308 звернено стягнення на майно.
13 липня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направило на адресу відповідачів вимогу про погашення кредиту, в якій зазначено, що прострочена заборгованість складає 123 649,03 доларів США. Зазначену суму боржник повинен сплатити у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення (т. 1, а. с. 9).
У серпні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з цим позовом,
у якому зазначило, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання,
у зв`язку з чим станом на 10 липня 2015 року має заборгованість у сумі
146 904,20 доларів США, яка складається із: 42 013,04 доларів США - заборгованість за кредитом, 38 875,17 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5 800,00 доларів США - заборгованість за комісією за користування кредитом, 53 209,65 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 11,45 доларів США - фіксована частина та 6 994,89 доларів США - процентна складова (а. с. 4-8).
ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог банку (т. 1, а. с. 171-173).
Відповідно до висновку судового експерта від 02 жовтня 2017 року № 0126 за результатами проведення судово-економічної експертизиу межах наявних матеріалів не можливо встановити розмір заборгованості ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 13 липня 2007 року (т. 2, а. с. 39-61).
Згідно з висновком судового експерта від 30 травня 2019 року № 0151 за результатами проведення судово-економічної експертизи у зв`язку з відсутністю
в матеріалах справи бухгалтерських документів та інших документів за кредитним договором, які відображають повний обсяг операцій за досліджений період
(із 13 липня 2007 року до 10 липня 2015 року), не можливо встановити документально обґрунтований розмір заборгованості ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" (т. 2, а. с. 126-161).
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вимоги позивача правомірні, регулюються умовами укладених між сторонами договорів та нормами чинного законодавства України, а тому підлягають частковому задоволенню.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення
з позичальника заборгованості за тілом кредиту, проте скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнутої заборгованості за відсотками, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов`язання пред`явленням двох позовів про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості, а зміна банком строку виконання основного зобов`язання шляхом направлення вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі тягне припинення нарахування процентів
і пені.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням
є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.