Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 303/6325/21
провадження № 61-188св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, в складі судді Кость В. В., від 25 листопада 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д.,
Кондора Р. Ю., від 29 листопада 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу
Стойки Н. М., акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
(далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень і скасування запису про право власності.
Позов мотивований тим, що 03 грудня 2016 року приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н. М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32706882 та здійснила державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем АТ КБ "ПриватБанк" на нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку іпотекодавцем ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 11 жовтня 2005 року.
ОСОБА_1 вказувала, що рішення приватного нотаріуса про реєстрацію переходу права власності до банку від 03 грудня 2016 року № 32706882, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності та внесено запис про право власності є незаконними, вчиненими з порушенням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня
2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), оскільки:
- державна реєстрація права власності проведена за відсутності передбачених законом підстав і документів, без надсилання та вручення іпотекодавцю повідомлень про порушення основного зобов`язання,
- нотаріус при прийнятті рішення про державну реєстрацію права за
АТ КБ "ПриватБанк" не перевірила наявності необхідних для цього документів та їх відповідність вимогам законодавства,
- реєстрація права власності проведена за відсутності укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя,
- на момент переходу права власності до банку оцінка предмету іпотеки не проводилась,
- спірна квартира (загальною площею 52,9 кв. м), є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується позивачем як місце постійного проживання та на неї не може бути примусово звернуто стягнення згідно із Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", дія якого розповсюджується і на позасудовий порядок звернення стягнення.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправним рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н. М. щодо внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за власником АТ КБ "ПриватБанк";
- скасувати запис про право власності за АТ КБ "ПриватБанк" від 03 грудня 2016 року № 32706882 на нерухоме майно: квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 25 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 грудня 2016 року № 32706882 про реєстрацію права власності за АТ КБ "ПриватБанк" на квартиру АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої вимоги до банку відмовлено. У задоволенні вимог до державного реєстратора - приватного нотаріуса Стойки Н. М., відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову до державного реєстратора - приватного нотаріуса, суд першої інстанції зазначив, що спір у ОСОБА_1 виник із
АТ КБ "ПриватБанк", а тому державний реєстратор не є належним відповідачем у цій справі.
Частково задовольняючи позовні вимоги до банку, суди виходили з того, що нотаріусом було здійснено державну реєстрацію права власності, а банком набуто предмет іпотеки у власність без надання документів, які б підтверджували отримання іпотекодавцем письмової вимоги та закінчення тридцятиденного строку з моменту отримання такої вимоги, що є порушенням пункту 61 Порядку № 1127.
Ціна за якою предмет іпотеки набувається у власність є істотною обставиною, проте під час здійснення реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем в порушення вимог частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єктом оціночної діяльності не здійснювалась і не надсилалась ОСОБА_1 оцінка предмета іпотеки.
На спірну квартиру, загальна площа якої не перевищує 140 кв. м, яка використовується як місце постійного проживання позивача та забезпечує вимоги за кредитним договором, укладеним в іноземній валюті, не може бути примусово звернуто стягнення у зв`язку із дією Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Суди вважали необґрунтованою заяву АТ КБ "ПриватБанк" про застосування позовної давності, оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 дізналась 08 липня 2021 року. Матеріали справи не містять відомостей про надсилання та отримання іпотекодавцем повідомлення про те, що у випадку невиконання умов кредитного договору протягом тридцяти днів з моменту отримання такої вимоги, банк скористається правом на звернення стягнення на предмет іпотеки. Також не надано доказів, які б підтверджували, що державний реєстратор або банк надсилали на адресу позивача інформацію про реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ КБ "ПриватБанк".
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суди виходили з того, що діюча на час вирішення справи редакція статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачала такого способу захисту порушених прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
02 січня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 23 травня 2019 року у справі № 922/3707/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15,
від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17,
від 10 квітня 2019 року у справі № 522/4689/16-ц, від 28 лютого 2018 року у справі № 727/10081/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що АТ КБ "ПриватБанк" неодноразово надсилало ОСОБА_1 письмові вимоги про наявність заборгованості за кредитним договором та повідомляло, що у випадку невиконання умов договору протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги банк змушений буде скористатись правом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 33 Закону України "Про іпотеку".
Вказує, що мораторій є відстроченням виконання зобов`язанням, а не звільненням від його виконання, а тому порядок встановлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов`язань за договором.
Відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 жовтня 2005 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МКК7GК00000177, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти строком до 09 жовтня 2015 року у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 14 950,00 дол. США на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 зі сплатою процентів у розмірі 1,33 % в місяць на суму залишку заборгованості.
Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно з яким остання передала в іпотеку банку вказану квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 15.7 іпотечного договору визначено випадки, коли іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
У договорі іпотеки його сторони передбачили розділ під назвою "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку".
У пункті 26 договору іпотеки сторони узгодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:
- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця;
- продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором
№ МКК7GК00000177 від 11 жовтня 2005 року АТ КБ "ПриватБанк" зверталось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2009 року у справі № 2-1508/09 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 жовтня 2005 року
№ MKК7GК00000177 в розмірі 92 777,07 грн звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2, шляхом її продажу АТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Держреєстру прав власності.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 24 травня 2011 року у справі № 2-1389/11 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKК7GК00000177 від 11 жовтня 2005 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, в сумі 101 343, 20 грн звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_2, шляхом її продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 09 вересня 2014 року у справі № 303/3680/14-ц виселено ОСОБА_1, зареєстровану в квартирі АДРЕСА_3, з квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 липня 2021 року №264973742 за АТ КБ "ПриватБанк" 02 грудня 2016 року зареєстровано право власності на спірну квартиру.
Підставою державної реєстрації зазначено: договір іпотеки серія та номер: 3459, виданий 11 жовтня 2005 року, видавник ПН Мукачівського МНО
Пуга А. М.; повідомлення серія та номер: б.н., виданий 19 жовтня 2016 року, видавник: ПАТ КБ "ПриватБанк"; повідомлення серія та номер: б.н., виданий 19 жовтня 2016 року, видавник: ПАТ КБ "ПриватБанк".
Підставою внесення запису вказано: рішення приватного нотаріуса
Стойки Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32706882 від 03 грудня 2016 року.
Із матеріалів електронної реєстраційної справи суди встановили, що приватному нотаріусу Тячівського нотаріального округу Стойка Н. М. банком було надано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із доданими до неї договором іпотеки від 11 жовтня 2005 року та повідомленнями
від 19 жовтня 2016 року.
В одному із вказаних повідомлень від 19 жовтня 2016 року викладено письмову вимогу про усунення порушень, яка адресована ОСОБА_1, згідно з якою банк вимагає від ОСОБА_1 у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги сплатити суму кредиту у повному обсязі, процентів, комісії та штрафні санкції, нараховані на день повернення (у розмірі 22 164,65 дол. США).
Інше повідомлення від 19 жовтня 2016 року, адресоване банком приватному нотаріусу (без зазначення імені нотаріуса чи його адреси), в якому вказано, що банком прийнято рішення звернути стягнення на майно ОСОБА_1 за договором іпотеки від 11 жовтня 2005 року.
Рекомендованого повідомлення про вручення письмової вимоги іпотекодавцю (що є одночасно боржником) державному реєстратору не надано. Також не надано будь-яких інших документів, що підтверджують наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.