Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 203/2741/22
провадження № 61-2369св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Скиба Віталій Володимирович, на ухвалу Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська, в складі судді Католікяна М. О., від 26 жовтня
2022 року, та постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., від 17 січня
2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення авансу, інфляційних втрат та три відсотка річних.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він перерахував відповідачу кошти у розмірі 43 020 грн, як аванс (передплату) по усному договору про надання послуг з виготовлення устаткування.
Проте відповідач втратив інтерес (відмовився) щодо подальшого виконання зобов`язання по виготовленню обладнання, а вимогу про повернення коштів проігнорував.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 сплачений аванс у розмірі 43 020 грн, інфляційній втрати - 10 582,92 грн, три відсотка річних - 1 930,60 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що є судове рішення, яке набрало законної сили у справі
№ 203/1148/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Скиба В. В. просить оскаржувані судові рішення скасуватита направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скиба В. В. подав касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року та постанову Дніпровський апеляційний суд від 17 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи № 203/2741/22 з суду першої інстанції. У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження представник ОСОБА_1 - адвокат Скиба В. В. зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Наголошує, що у розглядуваній справі та у справі № 203/2741/22 різні підстави та предмет позову, оскільки у цій справі позивач просить стягнути сплачений аванс, а у справі № 203/2741/22 просив стягнути безпідставно отримані грошові кошти.
Вважає, що суди попередніх інстанцій проявили надмірний формалізм та обмежили позивача в доступі до правосуддя.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 січня 2022 року рішенням Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у справі № 203/1148/21, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права
(частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.