ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4631/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах",
представник позивача - Кузьменко В.С., адвокат (ордер від 11.04.2023 № 1192261),
відповідач - акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк ",
представник відповідача - Самсонович О.А., адвокат (довіреність від 02.02.2023 № 3); Тарасенков В.В., адвокат (довіреність від 22.09.2023 № 19),
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2022 (головуючий суддя Кирилюк Т.Ю.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 (головуючий Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.)
та касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" і акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 (головуючий Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.)
у справі № 910/4631/22
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - Товариство)
до акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк)
про визнання дій протиправними та стягнення 209 466 241,60 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду з позовом до Банку про: визнання протиправними дій Банка, спрямованих на спричинення збитків (упущеної вигоди) Товариству за договором доручення на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 № 1 (далі - Договір № 1) та за договором доручення на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 № 2 (далі - Договір № 2; разом - Договори), які укладені Товариством та Банком; стягнення з Банку на користь Товариства збитків (упущеної вигоди) за Договором № 1 за період з липня 2019 року по квітень 2022 року у розмірі 276 825,76 грн та за Договором № 2 за період з липня 2019 року по квітень 2022 року у розмірі 209 189 415,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Банком взятих на себе зобов`язань за Договором, що, у свою чергу, підтверджено обставинами встановленими судовими рішеннями у справі № 201/10958/20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 заяву Банку про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Банку витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 800,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви Банку відмовлено.
Додаткова постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що розмір заявлених до компенсації витрат не відповідає критеріям розумності та реальності.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга Товариства на вказані судові рішення мотивована тим, що:
- відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно стягнення збитків у зв`язку з невиконанням страховим агентом обов`язків за договором доручення на виконання страхових агентських послуг та застосування у сукупності з нормами права, зокрема, статті 15 Закону України "Про страхування", а також статей 193, 224, 295, 305 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 22, 509, 525, 526, 623, 628, 629, 1000, частини першої статті 626, частини першої статті 623, частини першої статті 901, частини другої статті 1008 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 79, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- суди не дослідили зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилили клопотання (про зупинення провадження у справі).
Банк подав відзив на касаційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги Товариства. Також Банком у касаційній скарзі зазначено, що ?на підставі частини восьмої статті 129 ГПК України повідомляє суд про те, що докази на підтвердження розміру судових витрат, які Банк поніс або понесе у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції будуть подані протягом 5 днів після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції?.
Також не погоджуючись з додатковою постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення заяви Банку про ухвалення додаткової постанови, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткової постанови.
Касаційна скарга Товариства на додаткову постанову суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах;
- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив можливість встановлення обставин щодо виконання наданих послуг.
Банк подав відзив на касаційну скаргу Товариства на додаткову постанову суду апеляційної, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення заяви Банку про ухвалення додаткової постанови, просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги Товариства.
У свою чергу, не погоджуючись з додатковою постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткової постанови, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що апеляційним судом не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Банку про ухвалення додаткової постанови у повному обсязі.
Касаційна скарга Банку мотивована тим, що суд не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 29.11.2022 у справі № 910/95/21, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 12.05.2021 у справі № 235/4969/19, від 25.10.2022 у справі № 910/19650/20, від 06.10.2022 у справі № 916/840/21, від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 07.09.2021 у справі № 910/5998/20, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо застосування пунктів 1, 2 частини другої та частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України, частини другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у подібних правовідносинах.
Від Товариства відзив на касаційну скаргу Банку не надходив.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.06.2023 № 29.3-02/1349 у зв`язку з відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/4631/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що у матеріалах справи наявні Договори, які аналогічні за змістом та умовами.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договорів страховик (Товариство) доручає, а страховий агент (Банк) зобов`язується здійснювати від імені та за дорученням страховика частину діяльності останнього, у тому числі виконувати інформаційно-роз`яснювальну роботу з метою рекламування діяльності страховика та притягнення до співробітництва заінтересованих осіб, укладення договорів страхування транспортних засобів та майна, що забезпечують виконання зобов`язань позичальників страхового агента, приймання страхових платежів готівкової форми тощо.
Згідно з пунктами 8.1 Договорів вони вступають в силу з моменту підписання сторонами та діють протягом трьох років.
Банком було прийняте рішення, оформлене протоколом № 14 засідання комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки від 16.10.2020, яке, на думку Товариства, порушує його права.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2021 у справі № 201/10958/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.08.2021 та постановою Верховного Суду від 01.12.2021, визнано незаконними рішення, оформлене протоколом № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки від 16.10.2020.
Товариство вважає, що судовими рішеннями у справі № 201/10958/20 було встановлено, що в офіційних каналах комунікації банку (офіційний сайт, Приват24) відсутня така страхова компанія як Товариство, що доводить факт блокування у банківських каналах комунікації банку можливості укладення договорів страхування на нових умовах або внесення змін до них та переукладення договорів страхування.
Як наслідок, з липня 2019 року кількість договорів страхування з Товариством, що супроводжує Банк за Договорами, зменшилась з 411 980 договорів до 178 812, що спричиняє значні збитки Товариству.
Судами встановлено, що спір у справі виник у зв`язку з тим, що, на думку Товариства, Банк не виконував зобов`язання страхового агента за укладеними Договорами, що призвело до завдання збитків Товариству та неотримання ним очікуваного доходу.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Судами встановлено, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
У разі відсутності хоча б одного з вказаних елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
При цьому, обов`язок доказування наявності шкоди, її розмір та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.
Згідно із статтею 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
Статтею 305 ГК України передбачено, що відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються ГК України, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення ЦК України, якими регулюються відносини доручення.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про страхування" страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Згідно із статтею 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.
Частиною другою статті 1008 ЦК України передбачено, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.
Враховуючи вказані норми права, суду дійшли висновку, що Банк має право у будь-який час відмовитись від укладених Договорів, тому доводи Товариства про порушення зобов`язань Банком за Договорами щодо припинення виконання доручень, не укладення нових договорів з клієнтами, ускладнення приймання платежів є необґрунтованими.
Товариство посилалось на те, що Банк не виконав своїх зобов`язань за укладеними Договорами, однак у матеріалах справи відсутні відповідні належні докази такого невиконання.
Так, за умовами пунктів 1.1, 1.2 укладених Договорів Банк зобов`язався виконувати інформаційно-роз`яснювальну роботу з метою рекламування діяльності Товариства та притягнення до співробітництва заінтересованих осіб.
Відсутність прямо встановленого договором обов`язку вчинити певну дію зумовлює правову неможливість його порушити.
Умовами укладених договорів не передбачено обов`язку Банку укладати щомісячно певно визначену кількість договорів.
Разом з цим, у матеріалах справи містяться підписані обома сторонами акти виконаних робіт за період з 01.06.2019 по 30.04.2022, які підписані без заперечень та зауважень з боку Товариства.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
Отже звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на Товариство обов`язок також довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії Банку стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання Товариством відповідних доходів, але не отриманих через винні дії Банку.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у таких випадках: коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); дохід не є абстрактним і може бути доведеним з розумним рівнем впевненості.
Судами встановлено, що в обґрунтування підстав заявлених вимог про стягнення упущеної вигоди Товариство посилалось на те, що з липня 2019 року кількість договорів страхування з Товариством, що супроводжує Банк за Договорами, зменшилась з 411 980 договорів до 178 812. Наведені збитки зазначаються Товариством у викладеній ним таблиці, яка міститься у позовній заяві.
Суди зазначили, що Товариство надало суду виключно теоретичне обґрунтування наявності та розміру упущеної вигоди, яке розраховано як додатки різниць між визначеною у акті прийнятих послуг сумою страхових платежів наступного місяця по відношенню до попереднього. Такий розрахунок може свідчити одночасно про зменшення об`ємів кредитування відповідача, про відмову його позичальників від страхування майна саме у Товариством, про неринкові тарифи Товариства тощо, відтак наданий розрахунок не доводить того, що втрата (неотримання) доходу Товариства стала прямим наслідком дій або бездіяльності саме Банку.
Враховуючи викладене, а також те, що Товариством не було доведено протиправності поведінки Банку, суди дійшли висновку про те, що вимога про стягнення з Банку упущеної вигоди у розмірі 276 825,76 грн за Договором № 1 та упущеної вигоди за Договором № 2 у розмірі 209 189 415,90 грн є необґрунтованою.
Також судами були відхилені доводи Товариства про те, що судовими рішеннями у справі № 201/10958/20 було встановлено факт блокування у банківських каналах комунікації банку можливості укладення договорів страхування на нових умовах або внесення змін до них та переукладення договорів страхування, оскільки в офіційних каналах комунікації банку (офіційний сайт, Приват24) була відсутня така страхова компанія як Товариство, як необґрунтовані.
Обставини, які підлягають встановленню судом у справі - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Таким чином, наявність або відсутність на офіційному сайті банку або у системі Приват24 інформації про певні страхові компанії є обставиною, а зроблений на підставі цієї обставини висновок про те, що банком заблоковано у банківських каналах комунікації можливість укладення договорів страхування на нових умовах або внесення змін у вже укладені договори, є її правовою оцінкою, що не може вважатися преюдицією.
При цьому, зі змісту судових рішень у справі № 201/10958/20 вбачається, що суди безпосередньо не досліджували умови укладених Договорів, не надавали оцінки умовам таких договорів, наявності або відсутності порушень за ними, позаяк спір у справі стосувався виключно наявності або відсутності порушення прав споживачів.
Крім того, обсяг прав та обов`язків сторін визначено умовами укладених Договорів, тому наявність судових рішень у спорі про захист прав споживачів не може створювати для сторін цих договорів нові обов`язки.
При цьому, суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших справах. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Таким чином суди дійшли висновку, що наявність судових рішень у справі № 201/10958/20 не звільняє суд у цій справі від обов`язку оцінити умови Договорів та встановити, які умови визначені даними договорами для сторін.
За таких обставин, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Що ж до додаткової постанови суду апеляційної інстанції, то ухвалюючи вказану постанову апеляційний суд виходив з того, що представництво інтересів Банку (клієнту) в межах розгляду справи № 910/4631/22 надавало Адвокатське об`єднання ?Астерс? (об`єднання) на підставі договору про надання правової допомоги від 26.08.2022 № 2466/01-2022 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво, а також надати клієнтові інші види юридичних послуг та правової (правничої) допомоги відповідно до його завдань та на умовах договору, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.