ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/19369/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гончара Віктора Миколайовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 (колегія суддів: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.)
за скаргою Фізичної особи - підприємця Гончара Віктора Миколайовича
на дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Наталії Євгенівни у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" В. І. Славінський,
до Фізичної особи - підприємця Гончара Віктора Миколайовича
про стягнення 527 257,76 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст скарги та судових рішень
1.1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/19369/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" (далі - ПАТ "ЗЛАТОБАНК") Славінський В. І., до Фізичної особи - підприємця Гончара Віктора Миколайовича (далі - ФОП Гончар В. М.) про стягнення заборгованості в сумі 527 257,76 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 500 000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 21 034,24 грн, пені в сумі 1 223,52 грн, а також штрафу за неналежне виконання зобов`язань у розмірі 5 000,00 грн.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 у справі № 910/19369/15 позов ПАТ "ЗЛАТОБАНК" задоволено повністю.
26.10.2015 на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.
1.3. 12.10.2022 до Господарського суду міста Києва від ФОП Гончара В. М. надійшла скарга на дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Наталії Євгенівни (далі - державний виконавець), у якій скаржник просив суд:
- витребувати у Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Подільський ВДВС у м. Києві) матеріали виконавчого провадження (ВП) № НОМЕР_1;
- зупинити стягнення на підставі судового наказу від 26.10.2015 № 910/19369/15, виданого Господарським судом міста Києва, до завершення розгляду скарги;
- визнати протиправними дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві щодо прийняття до виконання судового наказу від 26.10.2015 № 910/19369/15;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні (ВП) № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні (ВП) № НОМЕР_1 про арешт майна боржника від 20.09.2022.
1.4. Скарга ФОП Гончара В. М. обґрунтована тим, що на підставі наказу № 910/19369/15 від 26.10.2015 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, а відповідно до постанови державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві від 20.09.2022 накладено арешт на майно боржника. Обґрунтовуючи скаргу, ФОП Гончар В. М. стверджував, що про існування виконавчого провадження № НОМЕР_1 йому стало відомо 05.10.2022 після отримання постанови про арешт майна звичайним листом. Скаржник пояснював, що виконавче провадження було відкрито у Подільському ВДВС у м. Києві, однак боржник наголошував, що у нього відсутнє майно в цьому районі м. Києва, а місцем проживання є: м. Київ, пр-т Романа Шухевича, 6, кв.76, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва.
1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі № 910/19369/15 суд прийняв скаргу ФОП Гончара В. М. до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні 10.11.2022; зобов`язав державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві до початку судового засідання надати належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі № 910/19369/15 (суддя Підченко Ю. О.) скаргу ФОП Гончара В. М. на дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві задоволено.
Визнано протиправними дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві, щодо прийняття до виконання судового наказу № 910/19369/15 від 26.10.2015.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні (ВП) № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016 року.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про арешт майна боржника від 20.09.2022.
2.2. Суд першої інстанції зазначив, що виконавче провадження було відкрито у Подільському ВДВС у м. Києві; будь-якого майна, місцезнаходженням якого є Подільський район м. Києва, у скаржника немає, тому, посилаючись на положення пункту 10 частини 4 статті 4, частини 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Тому суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
При цьому суд першої інстанції також зауважив, що державний виконавець не виконав вимогу суду щодо надання матеріалів виконавчого провадження, тому суд позбавлений можливості встановити, яким було місцезнаходження (адреса реєстрації) боржника станом на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Посилаючись на положення частини 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", суд наголосив, що державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника, та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови. Проте суд першої інстанції встановив, що доказів, які би підтверджували факт отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, немає. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що дата народження боржника, зазначена у постанові про арешт майна боржника від 20.09.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, не відповідає дійсності.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/19369/15 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15 скасовано. Відмовлено у задоволенні скарги ФОП Гончара В. М. на дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві.
2.4. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що стягувачем було доведено до відома державного виконавця той факт, що у боржника у власності перебуває рухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, що територіально відноситься до Подільського районного ВДВС у м. Києві. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, постанова державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві від 22.08.2016 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 910/19369/15 від 26.10.2015 є законною та обґрунтованою, та підстав для її скасування немає. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у подальшому 15.03.2017 державний виконавець Подільського ВДВС у м. Києві виніс постанову про арешт майна боржника та вчинив ряд дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження іншого майна боржника. Як установив суд апеляційної інстанції, державний виконавець Подільського ВДВС у м. Києві виніс 20.09.2022 постанову про арешт майна боржника Гончара В. М., згідно з якою наклав арешт на нерухоме майно - земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Маньківський район, с. Кищенці. Посилаючись на положення частини 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві від 20.09.2022 про арешт майна боржника є законною, тому відсутні підстави для її скасування, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на праві приватної власності Гончару В. М. належить земельна ділянка площею 2,447 га, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Маньківський район, с. Кищенці.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/19369/15, ФОП Гончар В. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/19369/15, залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі № 910/19369/15.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 25.06.2021 у справі № 905/2214/14-908/5734/14. ФОП Гончар В. М. наголошує, що державний виконавець допустив порушення статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відсутні належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, наявні в матеріалах справи, якими би підтверджувалося місцезнаходження майна, належного боржнику, у Подільському районі м. Києва, а суд апеляційної інстанції з порушенням положень статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновків про наявність рухомого майна у Подільському районі м. Києва.
3.3. ПАТ "ЗЛАТОБАНК" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу ФОП Гончар В. М. без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/19369/15 - без змін. ПАТ "ЗЛАТОБАНК" зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4.2. Переглянувши оскаржувану у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.
4.3. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами розгляду скарги ФОП Гончара В. М. на дії державного виконавця. Скарга мотивована тим, що державний виконавець Подільського ВДВС у м. Києві відкрив виконавче провадження без законних підстав не за місцем виконання або підвідомчістю.
4.4. Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
4.5. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення постанови державного виконавця Подільського ВДВС від 22.08.2016 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 910/19369/15 від 26.10.2015) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
4.6. Згідно з пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
4.7. За змістом частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
4.8. Місце виконання рішення визначено статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
4.9. Отже, з урахуванням наведених положень Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець проводить виконавчі дії за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, а підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є його пред`явлення не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
4.10. Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
4.11. За змістом частин 2 та 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
4.12. Відповідно до частини 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги у разі якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за умови, що право заявника при цьому не було порушено. У разі ж якщо мало місце порушення прав заявника відсутні підстави постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
4.13. Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 1 статті 73 та частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).