ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/1197/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Волковицької Н. О., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-комерційна фірма "Голден" - Чумаченка О. Є.,
Акціонерного товариства
Комерційний банк "ПриватБанк" -Ананійчука О. А., Тарасенкова В. В., Лопатнікової А. В.,
Приватного нотаріуса Дніпровського
міського нотаріального округу
Верби Віталія Миколайовича - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 (у складі колегії суддів: Бонк Т. Б. (головуючий), Бойко С. М., Якімець Г. Г.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 (суддя Неверовська Л. М.)
у справі № 909/1197/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден"
до Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича,
про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування рішення та запису про державну реєстрацію та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Голден" (далі - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк), Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. (далі - Приватний нотаріус), у якому просило:
- витребувати із чужого незаконного володіння АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" готельний комплекс загальною площею 30 577,90 кв. м, що складається з: Блоку С3, А, загальною площею 2 734,7 кв. м; Блоку С2, Б, загальною площею 6 114,9 кв. м; Блоку С1, В, загальною площею 7 073,3 кв. м; Блоку С5, Г, загальною площею 6 899,4 кв. м; Блоку С4, Д, загальною площею 2 740,6 кв. м; котельні, Ж, загальною площею 267,3 кв. м; пожежних резервуарів, З, загальною площею 180,0 кв. м; станції регазифікації, К, загальною площею 59,4 кв. м; Блоку С6/7, Л, М, загальною площею 4 508,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 382478926110, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31369471 від 13.09.2016, Приватного нотаріуса про право приватної власності АК КБ "ПриватБанк" на готельний комплекс загальною площею 30 577,90 кв. м, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 382478926110;
- скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 16367463, щодо реєстрації за АК КБ "ПриватБанк" права власності на готельний комплекс загальною площею 30 577,90 кв. м, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 382478926110;
- визнати за ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" право власності на готельний комплекс загальною площею 30 577,90 кв. м, що складається з: Блоку С3, А, загальною площею 2 734,7 кв. м; Блоку С2, Б, загальною площею 6 114,9 кв. м; Блоку С1, В, загальною площею 7 073,3 кв. м; Блоку С5, Г, загальною площею 6 899,4 кв. м; Блоку С4, Д, загальною площею 2 740,6 кв. м; котельні, Ж, загальною площею 267,3 кв. м; пожежних резервуарів, З, загальною площею 180,0 кв. м; станції регазифікації, К, загальною площею 59,4 кв. м; Блоку С6/7, Л, М, загальною площею 4 508,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 382478926110, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на суперечливу поведінку АТ КБ "ПриватБанк", яка полягає у тому, що у позові, який розглядається Високим Судом Англії та Уельсу, Банк стверджує та офіційно заявляє про нікчемність кредитних договорів, укладених протягом 2013-2014 років, серед яких зазначає і кредитні договори, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранея" (далі - ТОВ "Ранея"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" (далі - ТОВ "Інвестгруп"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Церіс" (далі - ТОВ "Церіс"), на забезпечення виконання зобов`язань за якими було укладено 30.05.2016 договір іпотеки № 994 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка Буковелю" (далі - ТОВ "Зірка Буковелю"), і за яким в подальшому було звернуто стягнення на предмет іпотеки. Стверджуючи таким чином про нікчемність основного зобов`язання, АТ КБ "ПриватБанк" фактично висловив своє невизнання та неприйняття не лише кредитних договорів, але й договорів, які укладались на забезпечення таких кредитних договорів як похідних від основного зобов`язання, зокрема, договору іпотеки від 30.05.2016 № 994.
Позивач зазначає, що він як власник нерухомого майна, переданого в іпотеку, не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності кредитних договорів, однак, враховуючи зазначене вважає, що така позиція відповідача призводить до безпідставності звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.
Отже, вказуючи про нікчемність кредитних договорів, АТ КБ "ПриватБанк" засвідчив відсутність волевиявлення та відсутність підстав набуття права власності на предмет іпотеки. Тому з метою захисту права власності на предмет іпотеки позивач, посилаючись на статті 215, 216 та 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та витребувати спірне майно з незаконного володіння АТ КБ "ПриватБанк", визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно.
Щодо позовних вимог до Приватного нотаріуса позивач зазначає, що на час прийняття рішення про реєстрацію за АТ КБ "ПриватБанк" права власності на спірне іпотечне майно було відсутнє волевиявлення стягувача на звернення стягнення на предмет іпотеки, тому у державного реєстратора було відсутнє право приймати таке рішення та вчиняти запис про державну реєстрацію права власності.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2023 року ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Разом із касаційною скаргою позивачем подано клопотання про передачу справи № 909/1197/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 909/1197/21 за касаційною скаргою ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.09.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.05.2023.
АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
У запереченні на заявлене позивачем клопотання АТ КБ "ПриватБанк" зазначає про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та просить відмовити у задоволенні клопотання.
Приватний нотаріус не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
15.05.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" про зупинення провадження у справі № 909/1197/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 909/1188/21.
16.05.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" про зупинення провадження у справі № 909/1197/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 909/1191/21.
У судовому засіданні 24.05.2023 оголошено перерву до 21.06.2023.
Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М. в судове засідання 21.06.2023 свого представника не направив.
Відповідно до частини 1 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеному учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначений учасник справи не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Приватного нотаріусу.
У судовому засідання 21.06.2023 ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" не підтримало клопотання про зупинення провадження у справі № 909/1197/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 909/1188/21, № 909/1191/21, клопотання про передачу справи № 909/1197/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду підтримало та просило його задовольнити.
Суд, обговоривши клопотання ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та вислухавши доводи представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшов висновків про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки ідентичні за змістом клопотання ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" у аналогічних справах № 909/1188/21, № 909/1191/21 були задоволені ухвалами Верховного Суду від 22.03.2023 та від 19.04.2023 відповідно, проте ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 09.05.2023 та від 25.05.2023 справи № 909/1188/21, № 909/1191/21 були повернуті відповідним колегіям Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Інших доводів, які б давали підстави для передачі справи № 909/1197/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, клопотання ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" не містить.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" та АТ КБ "ПриватБанк", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ АК "ПриватБанк", зміно найменування на АТ КБ "ПриватБанк") та ТОВ "Церіс", ТОВ "Інвестгруп" та ТОВ "Ранея" укладено договори відновлювальної кредитної лінії, зокрема, кредитні договори: від 21.01.2014 № 4Ц14032И, від 10.02.2014 № 4Ц14060Д, від 01.11.2013 № 4И13700Д, від 04.11.2013 № 4И13703Д, від 18.11.2013 № 4Р13738Д, від 24.10.2014 № 4Р14331И.
30.05.2016 між Банком та ТОВ "Зірка Буковелю" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 994.
03.06.2016 між Банком та ТОВ "Зірка Буковелю" укладено договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. та зареєстрованим в реєстрі за № 1058.
Відповідно до пункту 7 договору іпотеки частиною предмету іпотеки є - готельний комплекс площею 30 577,90 кв. м, що складається з: Блоку С3, А, загальною площею 2 734,7 кв. м; Блоку С2, Б, загальною площею 6 114,9 кв. м; Блоку С1, В, загальною площею 7 073,3 кв. м; Блоку С5, Г, загальною площею 6 899,4 кв. м; Блоку С4, Д, загальною площею 2 740,6 кв. м; котельні, Ж, загальною площею 267,3 кв. м; пожежних резервуарів, З, загальною площею 180,0 кв. м; станції регазифікації, К, загальною площею 59,4 кв. м; Блоку С6/7, Л, М, загальною площею 4 508,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 382478926110, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, будинок 220.
08.09.2016 ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" збільшено розмір власного статутного капіталу товариства шляхом отримання додаткових внесків у вигляді належного ТОВ "Зірка Буковель" на праві власності нерухомого майна, що виступало предметом іпотеки за зазначеним договором іпотеки.
09.09.2016 між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" та ТОВ "Зірка Буковелю" складено акт прийому-передачі щодо прийняття позивачем майнового внеску до статутного капіталу у вигляді нерухомого майна - предмету іпотеки.
12.09.2016 ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" листом № 02 у відповідь на лист ПАТ КБ "ПриватБанк" від 11.09.2016 № 11092016/7 (щодо ініціювання банком процедури звернення стягнення на предмети іпотеки, в тому числі, на спірний об`єкт нерухомого майна, який передано в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами на підставі договору іпотеки від 30.05.2016 № 994) повідомило, що свої вимоги банк може задовольнити відповідно до процедури звернення стягнення, передбаченої договором іпотеки та статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку".
13.09.2016 на підставі іпотечного застереження, передбаченого договором іпотеки, ПАТ КБ "ПриватБанк" вчинило дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття його у власність та 13.09.2016 зареєструвало право власності на це майно.
21.12.2016 Банк перейшов в державну власність.
У 2017 році Банк з метою захисту своїх прав звернувся до Високого Суду Англії та Уельсу з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Компанії "Тімтренд Лімітед", Компанії "Трейд Поїнт Агро Лімітед", Компанії "Колліер Лімітед", Компанії "Россіні Івестінг Корп", Компанії "Мілберт Венчес Інк" та Компанії "ЗАО Укртранзитсервіс ЛТД" про стягнення коштів (далі - "Лондонський позов", справа № BL-2017-00065).
Як зазначає позивач у пред`явленому позові, у "Лондонському позові" Банк стверджує про наявність фактичних обставин, які, згідно аргументу банку, якщо будуть встановлені Високим Судом Англії та Уельсу, матимуть своїм наслідком нікчемність ряду кредитних договорів в силу закону, включаючи кредитні договори, які забезпечувались договором іпотеки. Разом з цим позивач наголошує, що у справі № BL-2017-00065 Банк заявляє про наявність фактичних обставин, які матимуть своїм наслідком нікчемність ряду кредитних договорів в силу закону, включаючи кредитні договори, які забезпечувались договором іпотеки.
Так, предметом позову ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" у справі № 909/1197/21 є вимоги про витребування з чужого незаконного володіння об`єкта нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за Банком, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за Банком та визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден", погодився з його висновком про те, що позивачем не доведено жодних обставин, з якими закон пов`язує нікчемність кредитних та іпотечного договорів, та застосовуючи пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України та доктрину "заборони суперечливої поведінки", врахував суперечливу поведінку позивача, який спочатку листом від 12.09.2016 № 02 дав згоду на звернення стягнення на іпотечне майно за договором іпотеки, а в подальшому через 6 років звернувся до господарського суду з позовними вимогами, спрямованими на відновлення права власності на предмет іпотеки.
Також, суд апеляційної інстанції погодився, що позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності є безпідставними. Разом з цим зазначив, що позовні вимоги про скасування рішення, запису про державну реєстрацію права власності на це майно не є ефективним способом захисту, при цьому погодився з судом першої інстанції, що ці вимоги є похідними.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18.
Також, скаржник посилається на необхідність відступлення від висновків щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 3 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 904/3614/20, від 30.07.2020 у справі № 357/7734/18.
Крім того, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" у касаційній скарзі наголошує про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень пункту 6 частини 1 статті 3, частини 1 статті 387 ЦК України, пунктів 6, 9, 61 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.
Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Вирішуючи спір у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, враховуючи наведені вище положення законодавства, дійшли обґрунтованого висновку, що предмет іпотеки, про витребування якого просить позивач, переданий Банку за згодою ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Голден" на підставі договору іпотеки, тобто, в рамках зобов`язально-правових відносин, що виключає можливість застосування до цих відносин речово-правових засобів захисту, передбачених положеннями статті 387 ЦК України, а тому вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставною.
Разом з цим, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили також із того, що позивачем не наведено обставин, з якими закон пов`язує нікчемність кредитних та іпотечного договорів. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що сам лише факт того, що Банк у "Лондонському позові" стверджує про існування фактичних обставин нікчемності низки кредитних договорів (при цьому, не всіх кредитних договорів, що забезпечені іпотекою), не може бути підставою для задоволення позовних вимог у цій справі, а обставини нікчемності кредитних договорів не встановлені та не підтверджені Високим Судом Англії та Уельсу на час розгляду справи № 909/1197/21.