ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16501/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,
представників учасників справи:
позивача - Слободяник І. П.,
відповідача - не з`явився,
третьої особи 1 - не з`явився,
третьої особи 2 - не з`явився,
третьої особи 3 - не з`явився,
третьої особи 4 - Коврига М. М.,
третьої особи 5 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації"
про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/16501/21 Господарського суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Компанія Аселон Інвестмент Лімітед, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", ОСОБА_5
про витребування частки в статутному капіталі,
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.2-02/1453 від 29.06.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/16501/21 у зв`язку із відпусткою судді Кондратової І. Д.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.06.2023 для розгляду справи № 910/16501/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Вронська Г. О., Студенець В. І.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про витребування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" у розмірі 6,87% статутного капіталу, який становить 293 732,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 у справі № 910/16501/21 змінено, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Постановою від 13.06.2023 Верховний Суд задовольнив частково касаційну скаргу ОСОБА_1 ; рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 910/16501/21 змінив в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови; в решті судові рішення залишив без змін.
При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.
Водночас, у відзиві на касаційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" зазначено, що позивач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в суді касаційної інстанції судові витрати у розмірі 50 000 грн та заявлено про те, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом рішення у справі.
19.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 910/16501/21 щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 04 липня 2023 року о 12:45 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 209. Запропоновано іншим учасникам справи надати відзив на зазначену заяву.
03.07.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, у яких він просить: - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5 000,00 грн; - відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покласти витрати на правничу допомогу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації".
Заперечення позивача обґрунтовані тим, що:
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" порушено положення статті 124 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відзиві на касаційну скаргу не наведено розрахунок витрат, які він очікував понести;
- не зважаючи на вимогу пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" та адвокат Коврига М. М. не надали жодного доказу щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації", в порушення частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат у зв`язку із розглядом справи судом касаційної інстанції;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" заявило до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі, який не відповідає жодному пункту частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: справа, що розглядається не є складною; час витрачений адвокатом на виконання робіт із супроводу справи в Верховному Суді складався з підготовки відзиву на касаційну скаргу, участь в судових засіданнях під час яких жодних дій, які б свідчили про додаткову підготовку до них адвокатом не вчинено; обсяг наданих послуг та виконаних робіт - підготовка відзиву на касаційну скаргу, який на 80-90% копіює документи подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" під час розгляду справ судами попередніх інстанцій, участь у декількох судових засіданнях, відправка документів поштою; ціна позовних заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_1 трішки більше 40 000 грн, розмір спірних часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" менше 15 % від статутного капіталу;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" є одним із винуватців виникнення спору, оскільки якби Товариство, дізнавшись про відчуження часток ОСОБА_5 та ОСОБА_1, повідомило про це зазначених осіб, уточнило чи обізнаний ОСОБА_2 з наявністю доброї волі ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на відчуження майна, то жодного спору б не виникло, що відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дає суду право покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український науковий інститут сертифікації" судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).