ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/506/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представника:
позивача - не з`явились,
відповідача - Крилевець Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Спец Біо Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 (суддя Пукас А.Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.)
у справі №910/506/22
за позовом Приватного підприємства "Спец Біо Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В."
про визнання недійсним договору та додаткової угоди,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Приватне підприємство "Спец Біо Україна" (далі - ПП "Спец Біо Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." (далі - ТОВ "Басф Т.О.В.") про визнання недійсним договору поставки від 13.07.2017 №11112018 та додаткової угоди від 26.02.2020 №22, укладених між ПП "Спец Біо Україна" та ТОВ "Басф Т.О.В.".
1.2.Позовні вимоги (з урахуванням поданої позивачем та прийнятої судом до розгляду уточненої позовної заяви) обґрунтовані укладенням попереднім директором ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", правонаступником якого є ПП "Спец Біо Україна", ОСОБА_1 оспорюваного договору з перевищенням повноважень, а саме в частині укладення правочинів на суму понад 1 млн. грн, затвердження яких згідно з пп. 10.2.17 статуту ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" віднесено до компетенції зборів учасників.
1.3.За твердженнями позивача, директор ОСОБА_1. не мала права укладати договори та додаткові угоди, в тому числі й оспорюваний договір, п. 5.9 якого передбачає, що максимально можливий розмір залишку несплаченої вартості попередньо отриманого товару не може перевищувати 462000000 грн, що відповідно більше 1 млн. грн.
1.4.Крім того, позивач звертає увагу на те, що п.п. 7.2 та 7.3 оспорюваного договору закріплюють подвійну відповідальність за одне й те саме порушення, що суперечить статті 61 Конституції України та є підставою для визнання цього договору недійним.
1.5.Також позивач зазначає, що під час розгляду справи №904/1907/20 йому стало відомо про існування додаткової угоди №22, в якій позивач начебто визнав факт наявності перед відповідачем заборгованості у розмірі 416775997,90 грн, проте чинний керівник має обґрунтовані сумніви стосовно того, чи дійсно ОСОБА_1., а не інша неуповноважена особа, підписала договір та додаткову угоду №22, а також щодо печатки на цих документах, у зв`язку з чим позивач наполягає на факті неукладання додаткової угоди №22.
1.6.Заперечення проти позову мотивовані тим, що оспорюваний договір та додаткова угода №22 були схвалені сторонами, в тому числі й позивачем, а дії останнього щодо їх оскарження фактично суперечать попередній поведінці сторони.
1.7.За твердженнями відповідача, умови п.п. 7.2 та 7.3 договору, які не є істотними, невірно тлумачаться позивачем. Водночас визнання недійсним окремої частини договору (п.п. 7.2 та 7.3 договору) не призводить до визнання недійсним договору в цілому, крім випадку якщо така частина договору є істотною умовою договору.
1.8.Відповідач звертає увагу на те, що позивач не спростовує презумпцію правомірності правочину, а його поведінка не відповідає попереднім заявам сторони та її поведінці щодо виконання умов договору, при тому, що позивач у позовній заяві не заявляє про непідписання або недійсність інших додаткових угод до договору, які сам же долучає до матеріалів справи, а заявляє лише про неукладення додаткової угоди №22 та договору, які стали підставою виникнення судового спору у справі №904/1907/20.
1.9.Також відповідач стверджує, що враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, звернення позивача до суду з даним позовом є неналежним способом захисту, а сам позов пред`явлено зі спливом позовної давності, що в свою чергу також є окремою підставою для відмови у його задоволенні.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанції
2.1.13.11.2017 ТОВ "Басф Т.О.В." (постачальник) та ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", яке в подальшому перейменоване на ПП "Спец Біо Україна" (покупець) уклали договір поставки (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у встановлені договором строки продукцію групи компаній BASF (далі - товар), визначений у відповідних видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.
2.2.Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару встановлюється в гривні згідно з прайс-листом постачальника і відображається у видаткових накладних на поставку товару.
2.3.Положеннями п. 4.8 договору визначено, що у випадку виконання покупцем протягом строку дії даного договору показників "Умов нарахування мотиваційних виплат та/або знижок на товари, що поставляються ТОВ "Басф Т.О.В" (додаток № 5) та критеріїв для нарахування інших знижок та/або мотиваційних виплат, які можуть бути нараховані постачальником відповідно до договору та/або додатків до нього, постачальник може нарахувати суму мотиваційних виплат. Форма мотивації покупця (надання знижки чи здійснення мотиваційних виплат) залишається на розсуд постачальника.
2.4.Пунктом 5.9 договору сторони погодили, що для здійснення поставки наступної заявленої партії товару максимально можливий розмір залишку несплаченої вартості попередньо отриманого товару з урахуванням вартості замовленої партії товару не може перевищувати 462000000 грн.
2.5.У разі прострочення сплати вартості товару покупцем, постачальник може зменшити розмір мотиваційних виплат, які нараховуються покупцю, на суму, яка розраховується виходячи з 0,3 % від простроченої суми за кожен календарний день прострочення (п. 7.2 договору).
2.6.Відповідно до п. 7.3 договору в разі якщо сума, на яку зменшується розмір мотиваційних виплат відповідно до п. 7.2 договору, перевищує загальний розмір мотиваційних виплат, які нараховуються покупцю постачальником, тоді решту суми, передбаченої відповідно до п. 7.2 договору, покупець сплачує у безготівковому вигляді на банківський рахунок постачальника в якості пені у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) % від простроченої суми за кожен календарний день прострочення.
2.7.Додатком №1 до договору закріплено прайс-лист постачальника станом на 13.11.2017, відповідно до якого сторони погодили вартість переліку товарів - препаратів, ціна яких визначається із урахуванням співвідношення: 1 долар США дорівнює 26,90 грн станом на 13.11.2017.
2.8.На підтвердження факту виконання сторонами умов договору відповідач до відзиву додав видаткові накладні за період з 18.02.2019 по 26.06.2019 за цим договором, відповідно до яких відповідач здійснював поставку товару позивачу.
2.9.Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 до 13.02.2020 позивач здійснював оплату за договором.
2.10.В період з 2017 по 2020 сторони підписували додаткові угоди до договору, в тому числі й оспорювану додатку угоду від 26.02.2020 №22.
2.11.Відповідно до п. 1 додаткової угоди №22 сторони погодили, що покупець зобов`язується погасити заборгованість перед постачальником за договором поставки від 13.11.2017 №11112018. Станом на дату підписання додаткової угоди сума заборгованості покупця перед постачальником за договором становить 416775997,90 грн.
2.12.Згідно з п. 2.1 додаткової угоди №22 покупець зобов`язується у строк до 05.03.2020 повернути постачальнику раніше поставлений товар загальною вартістю 258343568,10 грн. У випадку, якщо після приймання товару вартість товару, прийнятого постачальником, виявиться меншою, ніж загальна вартість товару, який підлягає поверненню відповідно до цього п. 2.1, тоді різниця підлягає сплаті покупцем на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 06.03.2020.
2.13.За умовами п. 2.2 додаткової угоди №22 покупець зобов`язується у строк до 31.08.2020 погасити залишок суми заборгованості відповідно до пункту 1 даної додаткової угоди після виконання пункту 2.1 цієї додаткової угоди шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в сумі 158432429,88 грн з ПДВ.
2.14.Оспорювані договір та додаткова угода №22 підписані від імені ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" директором - ОСОБА_1., яка станом на дату підписання цих правочинів діяла на підставі статуту, затвердженого рішенням загальних зборів ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" від 14.05.2010 №14/05.
2.15.Відповідно до п. 10.2.17 цього статуту до компетенції загальних зборів учасників підприємства входить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1000000 грн.
2.16.Згідно з п. 10.4.3 статуту директор має право вчиняти правочини, що не перевищують 1000000 грн.
2.17.В рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 у справі №904/1907/20, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2022 та набрало законної сили, встановлено, що ТОВ "Басф Т.О.В." виконало умови договору, поставило ПП "Спец Біо Україна" товар на загальну суму 536932914,71 грн, що підтверджується видатковими накладними.
Покупець (ПП "Спец Біо Україна") частково оплатив отриманий товар на суму 158343436, 35 грн у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед ТОВ "Басф Т.О.В" у розмірі 416775997, 90 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 до 13.02.2020.
2.18.Факти, встановлені у рішенні Дніпропетровської області від 05.10.2021 у справі №904/1907/20, яке набрало законної сили, суди попередніх інстанцій вважали такими, що не потребують доказування при розгляді цієї справи та мають обов`язкову силу при її вирішенні.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 04.07.2022 у справі №910/506/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023, у задоволенні позову ПП "Спец Біо Україна" до ТОВ "Басф Т.О.В." про визнання недійсним договору поставки від 13.11.2017 №11112018 та додаткової угоди від 26.02.2020 №22 відмовив.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що:
- на виконання умов договору здійснювалися господарські правовідносини, а саме відповідач за замовленням позивача здійснював поставку товару згідно з видатковими накладними, а позивач (відповідальна особа) - приймання такого товару згідно з підписаними видатковими накладними та частково оплачував його;
- дії позивача, попередній директор якого уклав оспорювані договір та додаткову угоду № 22, у вигляді пред`явлення позову про визнання недійсними цих правочинів, фактично суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними та такими, що націлені на невиконання своїх господарських зобов`язань;
- пункт 7.2 договору регулює порядок зменшення розміру мотиваційних виплат, надання яких є прерогативою постачальника, а пункт 7.3 договору навпаки встановлює саме розмір пені, яка сплачується від простроченої суми за кожен календарний день прострочення у випадку якщо сума, на яку зменшується розмір мотиваційних виплат відповідно до п. 7.2 договору, перевищує загальний розмір мотиваційних виплат, які нараховуються покупцю постачальником, що свідчить про неправильне трактування позивачем цих умов договору та спростовує його доводи щодо подвійної відповідальності за одне й те саме порушення;
- закріплення положень п.п. 7.2 та 7.3 в редакції договору не є істотними умовами договору та зумовлені виключно вільним волевиявленням сторін в частині вибору контрагента та погодження з ним умов договору;
- позивач не довів обставин щодо невідповідності додаткової угоди №22 вимогам чинного законодавства та наявності обставин підроблення вказаного правочину по змісту та по формі, що свідчить про належність укладання додаткової угоди №22 з урахуванням волі сторін.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ПП "Спец Біо Україна" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 (скаржником помилково зазначено 24.05.2021), а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, неправильно застосували норм матеріального права та порушили норми процесуального права, а саме статті 203, 241 Цивільного кодексу України(далі - ЦК), статті 13 та 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, який кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК), та не врахували висновків стосовно застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/12263/18, від 25.04.2018 у справі №1522/18417/12-ц, від 11.10.2019 у справі №910/13731/18 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК).
4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що суди попередніх інстанцій (1) помилково застосували статтю 241 ЦК, встановивши, що оскаржуваний договір був схвалений, зокрема позивачем; (2) не врахували, що дії щодо виконання оспорюваного договору, які свідчать про його схвалення, вчинені неуповноваженою особою, а оспорювана додаткова угода взагалі не підписана директором позивача, дії на її виконання або будь-які наступні дії, що свідчать про її виконання або схвалення, позивач не вчиняв; (3) не дослідили зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилили клопотання позивача про призначення у цій справі судової експертизи, незважаючи на те, що позивач наголошував, що договір поставки він укладав, але він має вади волі (відсутність компетенції виконавчого органу на укладання), а додаткову угоду №22 не підписував, про її наявність та зміст довідався лише з матеріалів справи №904/1907/20; (4) формально послались на матеріали справи №904/1907/20, у якій, в свою чергу, суди посилалися на цю справу №910/506/22 та на те, що у цій справі будуть встановлені обставини укладення додаткової угоди №22, які можуть бути підставами для перегляду справи №904/1907/20 за нововиявленими обставинами, а отже помилково вважали доведеним факт підписання позивачем додаткової угоди №22, посилаючись на іншу справу; (5) не надали належної оцінки додатковій угоді №22, зокрема не витребували оригінал такої додаткової угоди, не здійснили його огляд у судовому засіданні.
4.4.ТОВ "Басф Т.О.В." подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
4.5.Доводи відповідача зводяться до згоди з висновками судів попередніх інстанцій та встановленими ними обставинами, зокрема щодо (1) фактичного виконання сторонами умов договору поставки, а саме здійснення поставки відповідачем та часткової оплати поставленого товару позивачем; (2) незаперечення позивачем факту прийняття продукції за договором та здійснення часткової оплати; (3) наявності підписів колишнього керівника ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", правонаступником якого є ПП "Спец Біо Україна", ОСОБА_1 та відтисків печатки вказаного підприємства, в тому числі печатки №5, яка міститься й на інших додаткових угодах сторін, дійсність яких позивач не оспорює; (4) недоведення позивачем обставин щодо невідповідності додаткової угоди №22 вимогам чинного законодавства та підроблення вказаного правочину по формі та змісту.
4.6.Відповідач зазначає, що протягом строку дії договору з 2017 по 2020 рік між сторонами існували правовідносини системного, постійного та довготривалого характеру, відповідно, відповідач не вбачав жодних підстав вважати, що позивач не мав наміру укладати договір та додаткові угоди до нього, а також отримувати належний відповідачу товар. Навпаки всі конклюдентні дії та мовчазна згода позивача свідчить про реальність та дійсність договору та додаткових угод до нього.
4.7.Відповідач вважає недоведеними посилання позивача на непідписання ним додаткової угоди №22 та вказує, що самі по собі припущення нового керівника позивача про непідписання попереднім керівником цієї додаткової угоди не можуть бути підставою, як для визнання недійсною спірної додаткової угоди, так і для призначення відповідної експертизи по справі.
4.8.Відповідач також звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутня заява колишнього керівника ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс", правонаступником якого є ПП "Спец Біо Україна", ОСОБА_1 про те, що вона не укладала (не підписувала) спірну додаткову угоду №22 або інший документ, який свідчить про вірогідність підробки підпису у спірній угоді, що, в свою чергу, могло стати підставою для проведення відповідної експертизи у справі. Відсутнє також і зареєстроване кримінальне провадження за фактом підробки підпису ОСОБА_1 у спірній додатковій угоді №22, що переконливо свідчить про відсутність правових підстав для призначення експертизи по даній справі.
4.9.У відзиві на касаційну скаргу відповідач заявив, що очікує понести судові витрати на правничу допомогу в розмірі 64000 грн, які будуть підтверджені під час судового розгляду справи в суді касаційної інстанції.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Відповідно до частини другої статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
5.2.Стаття 215 ЦК підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.