Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 638/6982/15-ц
провадження № 61-12628св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Сенс Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги акціонерного товариства "Сенс Банк", який є правонаступником акціонерного товариства "Альфа-Банк", на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Кузнєцова О. Ю., та на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Кузнєцова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання наступного набувача іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява ПАТ "Укрсоцбанк" мотивована тим, що 28 квітня 2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 820/2-27/21/046/099, відповідно до умов якого банком надано ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 78 710,00 дол. США зі сплатою 12 % річних з щомісячним погашенням основної заборгованості по 437,28 дол. США, а в останньому місяці 436,88 дол. США, та кінцевим терміном погашення кредиту 10 квітня 2021 року на поточні потреби.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 820/3-27/21/02-6/185 від 28 квітня 2006 року, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1 .
Позивачу стало відомо, що предмет іпотеки був реалізований ліквідатором ОСОБА_3 у процедурі банкрутства повного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - ПТ "Євтушенко і Ко") у справі № 922/2459/14 на користь ОСОБА_1 , яка набула право власності на предмет іпотеки на підставі свідоцтва про право власності №1216 від 03 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. Отже, ОСОБА_1 набула як право власності на майно, так і обов`язки, що пов`язані його з іпотекою - забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором, що укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 .
Посилаючись на зазначені обставини, банк просив суд :
визнати ОСОБА_1 іпотекодавцем за договором іпотеки № 820/3-27/21/02-6/185 від 28 квітня 2006 року;
звернути стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 ;
задовольнити за рахунок іпотеки вимоги банку, станом на 12 березня 2015 року, за кредитним договором № 820/2-27/21/046/099 від 28 квітня 2006 року у розмірі 1 490 928,40 грн;
визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст судових рішень ухвалених у справі
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2015 року, ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 31 травня 2017 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2015 року та рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року, а справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2019 року здійснено заміну позивача ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - Акціонерне товариство (далі - АТ "Альфа-Банк").
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року АТ "Альфа-Банк" задоволено позовні вимоги.
Визнано ОСОБА_1 іпотекодавцем за договором іпотеки
№ 820/3-27/21/02-6/185 від 28 квітня 2006 року.
Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру, загальною площею 92, 6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Задоволено за рахунок іпотеки, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2, вимоги АТ "Альфа-Банк", станом на 12 березня 2015 року, за кредитним договором
№ 820/2-27/21/046/099 від 28 квітня 2006 року у розмірі 1 490 928,40 грн.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку" шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку, місцевий суд дійшов висновку про те, що ефективним способом поновлення прав кредитора є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї із умов надання (отримання) кредиту, оскільки реалізація майна, переданого в іпотеку, відбулася за процедурою, встановленою для визнання особи банкрутом у порядку ліквідаційної процедури, започаткованої на підставі судового рішення, то скасування відповідного судового рішення поновлює усі припинені у ліквідаційній процедурі правовідносини, зокрема правовідносини, на забезпечення яких було укладено договір іпотеки, з поновленням усіх прав та обов`язків сторін цього договору.
За таких обставин, ОСОБА_1 має бути визнана іпотекодавцем за договором іпотеки № 820/3-27/21/02-6/185 від 28 квітня 2006 року, а на предмет іпотеки слід звернути стягнення, задовольнивши за його рахунок вимоги банку за кредитним договором № 820/2-27/21/046/099 від 28 квітня 2006 року у розмірі 1 490 928, 40 грн, визначивши при цьому спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 41 Закону України "Про іпотеку" шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2015 року скасовано, у задоволенні позову АТ "Альфа-банк" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання наступного набувача іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2019 року залишено без змін.
Ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції вказав на те, що майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. В межах ліквідаційної процедури підлягає продажу все майно банкрута (за винятками, встановленими законом), включаючи майно, яке є предметом застави.
Постанова суду про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури не є судовим рішенням про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Така постанова не визначає порядку та особливостей продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі, оскільки вони визначаються положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачена реалізація предмета іпотеки незалежно від наявності чи відсутності судового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому в межах ліквідаційної процедури застосовуються правила, передбачені зазначеним законом, а не Законом України "Про іпотеку".
За загальним правилом продаж предмета застави (іпотеки) припиняє заставу (іпотеку) відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 593 ЦК України. Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено інших наслідків щодо продажу предмета застави (іпотеки) у ліквідаційній процедурі у провадженні у справі про банкрутство. Відтак у випадку продажу предметів застави (іпотеки) відповідно до законодавства про банкрутство застосовуються загальні наслідки припинення застави (іпотеки) згідно з пунктом 3 частини 1 статті 593 ЦК України.
Якщо предмет іпотеки перейшов у власність іншої особи (набувача) на виконання дійсного договору, то це не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотека є дійсною для набувача.
Право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем.
За відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Враховуючи наведене та беручи до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 червня 2021 року у справі 922/2416/17, а також з урахуванням того, що ОСОБА_1 придбала спірну квартиру на прилюдних торгах і на момент її придбання відомості щодо іпотеки у відповідному реєстрі були відсутні, позивачем не доведено недобросовісність набувача, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
Залишаючи без змін ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2019 року, суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновку місцевого суду про наявність підстав для заміни позивача його правонаступником, оскільки з матеріалів справи вбачається, що АТ "Альфа-Банк" з 15 жовтня 2019 року є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк".
Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто із АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 30 600 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2022 року акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), яке є правонаступником АТ "Альфа-Банк", подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У березні 2023 року АТ "Сенс Банк", яке є правонаступником АТ "Альфа-Банк", подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи, а рішення ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, та постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.
Висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, є помилковими, враховуючи те, що остання є матір`ю ОСОБА_2 .
Касаційна скарга на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року мотивована тим, що рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/19, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20, від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу апеляційний суд не врахував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Провадження у суді касаційної інстанції
02 лютого 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено АТ "Сенс Банк", який є правонаступником АТ "Альфа-Банк", строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
19 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено АТ "Сенс Банк", який є правонаступником АТ "Альфа-Банк", строк на касаційне оскарження додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відмовлено АТ "Сенс Банк", який є правонаступником АТ "Альфа-Банк", у задоволенні клопотання про зупинення дії додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційні скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 квітня 2006 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 820/2-27/21/04-6/099, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у сумі 78710,00 дол. США зі сплатою 12 % річних із щомісячним погашенням основної заборгованості по 437, 28 доларів США, а в останньому місяці 436, 88 дол. США та кінцевим строком погашення кредиту 10 квітня 2021 року на придбання нерухомого майна (т. 1, а.с. 5-8).
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 820/3-27/21/02-6/185 від 28 квітня 2006 року, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (т. 1, а.с. 11-12).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2014 року (справа № 643/10686/14-ц) стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 717 205,60 грн (т. 1, а.с. 119-120).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25 червня 2014 року, у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено провадження в справі про банкрутство ПТ "Євтушенко і Ко", учасником якого була фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .
Постановою Господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року Повне товариство "Євтушенко і Ко" (далі - ПТ "Євтушенко і Ко") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року включено до складу ліквідаційної маси банкрута майнові активи його засновників, у тому числі й спірну квартиру, що належала на праві власності ОСОБА_2 (справа № 922/2459/14) (т. 1, а.с. 60-78).
У зв`язку з відкриттям ліквідаційної процедури квартиру було звільнено від обтяження іпотекою та продано на публічних торгах.
Предмет іпотеки реалізований ліквідатором ОСОБА_3 в процедурі банкрутства ПТ "Євтушенко і Ко" у справі № 922/2459/14 на користь ОСОБА_1, яка набула право власності на предмет іпотеки на підставі свідоцтва про право власності № 1216 від 03 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В.
За даними ТБ "Ресурс-інформ" відкриті торги у формі аукціону з продажу майна ПТ "Євтушенко і Ко", призначені на 24 вересня 2014 року о 15 год, визнані такими, що відбулися, спірна квартира реалізована за ціною 121 200 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2015 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року у справі № 922/2459/14 скасовано, провадження у справі № 922/2459/14 про банкрутство ПТ "Євтушенко і Ко" припинено (т. 1, а.с. 106-108).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалюючи нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірне майно, яке було предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним між банком і боржником, було відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника з припиненням обтяжень з прилюдних торгів у порядку виконання рішення господарського суду, що на час проведення торгів набрало законної сили та було обов`язковим для виконання.
Постанова суду про визнання боржника банкрутом є за своєю правовою природою судовим рішенням, якою вводиться одна із судових процедур у справі про банкрутство (ліквідаційна), призначається ліквідатор боржника, до якого переходять повноваження органу управління майном боржника, за необхідності визначаються інші організаційно-розпорядчі процедури щодо майна боржника.
Відповідно до частини першої статті 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Частинами першою та третьою статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на час введення ліквідаційної процедури ПТ "Євтушенко і Ко", далі - Закон про банкрутство) було передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до частини першої статті 26 Закону про банкрутство до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.