ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду
Гриціва М. І., Гудими Д. А., Прокопенка О. Б., Ткачука О. С.
Справа № 125/1216/20
Провадження № 14-25цс23
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Зміст позовної заяви
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Просив:
1.1. Стягнути з відповідача 397 075 грн відшкодування майнової шкоди, з яких (а) 337 680 грн - за пошкодження автомобіля "Renault Kadjar" (далі - автомобіль), (б) 4 380 грн - за послуги з евакуації останнього, (в) 1 015 грн - за проведення експертного дослідження, (г) 54 000 грн - за оренду транспортного засобу.
1.2. Стягнути з відповідача 20 000 грн відшкодування моральної шкоди.
2. Обґрунтував позов так:
2.1. 3 травня 2020 року сталася ДТП за участі позивача та відповідача.
2.2. 11 червня 2020 року Барський районний суд Вінницької області прийняв постанову, згідно з якою визнав відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною першою статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та позбавив його права керування транспортними засобами на шість місяців.
2.3. Згідно з висновком експертного дослідження розмір матеріальної шкоди, завданий позивачу, склав 467 680 грн. Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) відшкодувало позивачу 130 000 грн. Позивач не отримав відшкодування майнової шкоди у розмірі 337 680 грн.
2.4. Позивач витратив на проведення експертного дослідження 1015,20 грн.
2.5. Позивач витратив 4 380 грн на евакуацію пошкодженого автомобіля з села Луки до майданчика арештованих транспортних засобів у місті Барі та з останнього до міста Вінниці.
2.6. Позивач є фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП), займається роздрібною торгівлею та виробництвом замків і дверних петель. Ця діяльність є неможливою без постійного пересування автомобілем. Після його пошкодження у ДТП позивач вимушено орендував автомобіль у ФОП ОСОБА_3 (далі - ФОП-орендодавець) та сплатив орендну плату у розмірі 54 000 грн.
2.7. Відповідач завдав позивачеві моральну шкоду, грошовим еквівалентом якої є 20 000 грн. Ця шкода полягає у душевних стражданнях і погіршенні здоров`я позивача після ДТП, внаслідок чого він був вимушений звертатися за додатковою медичною допомогою зі скаргами на біль у грудному та шийному відділах хребта. Після ДТП відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на відшкодування цієї шкоди та примирення з позивачем, уникав і всіляко затягував розгляд судом справи про адміністративне правопорушення з метою уникнення відповідальності.
(2) Зміст рішення суду першої інстанції
3. 26 листопада 2021 року Барський районний суд Вінницької області ухвалив рішення про задоволення позову. Мотивував так:
3.1. Автомобіль був пошкоджений у ДТП. Позивач є власником автомобіля, що підтверджує копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
3.2. Згідно з висновком експерта розмір матеріального збитку, завданого позивачеві, станом на момент пошкодження автомобіля становив 467 680 грн. Згідно з повідомленням МТСБУ останнє виплатило позивачеві 130 000 грн відшкодування. Тому розмір невідшкодованого збитку становить 337 680 грн.
3.3. Оскільки розмір шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений МТСБУ розмір відшкодування, то з відповідача слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди (467 680 грн) й отриманим відшкодуванням (130 000 грн).
3.4. Витрати позивача на послуги з евакуації автомобіля склали 4 380 грн. Їх слід стягнути з відповідача.
3.5. Позивач витратив на проведення експертного дослідження 1 015,20 грн, що підтверджує рахунок до експертного провадження від 6 травня 2020 року №16.
3.6. Позивач є суб`єктом підприємницької діяльності, яка полягає у роздрібній торгівлі та виробництві замків і дверних петель. Він використовував автомобіль для здійснення підприємницької діяльності. Після пошкодження автомобіля у ДТП позивач був вимушений орендувати інший автомобіль у ФОП-орендодавця та сплачувати останньому орендну плату у сумі 18 000 грн на місяць. Загалом із моменту ДТП протягом трьох місяців позивач сплатив 54 000 грн за оренду автомобіля, що підтверджує дублікат квитанції № 0.0.1790480946.1 від 4 серпня 2020 року. Цю суму треба також стягнути з відповідача.
3.7. Позивач зазнав моральної шкоди, яка проявилася в його емоційних, моральних стражданнях, фінансових обмеженнях у зв`язку з порушенням звичайного способу життя, порушенні життєвих зв`язків і обмеженнях активного громадського життя та можливостей здійснення підприємницької діяльності. Тому вимогу про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити у повному обсязі.
3.8. З відповідача треба стягнути на користь позивача судові витрати, які складаються зі судового збору за звернення до суду з позовною заявою у розмірі 4 170,75 грн, судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн, витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 1 015,00 грн і витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, які підтверджує дублікат квитанції № 0.0.1785825909.1 від 30 липня 2020 року.
(3) Зміст постанов суду апеляційної інстанції
4. 25 квітня 2022 року Вінницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою: скасував рішення суду першої інстанції у частині стягнення відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та судових витрат; відмовив у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Аргументував так:
4.1. Суд першої інстанції правомірно стягнув із відповідача як частину відшкодування завданої ним майнової шкоди 4 380 грн за послуги з евакуації автомобіля.
4.2. Позивач просив відшкодувати 1 015 грн витрат не за висновок експерта, підготовлений на його замовлення як учасника справи чи на підставі ухвали суду, а за експертне дослідження, на підставі якого МТСБУ виплатило відшкодування. Тому немає підстав для відшкодування цих витрат відповідачем.
4.3. Позивач надав суду договір оренди автомобіля та дублікат квитанції, згідно з якою він сплатив ФОП-орендодавцеві 54 000 грн за цим договором. Тому суд першої інстанції обґрунтовано виснував про необхідність відшкодування цих коштів. Твердження відповідача про те, що власником орендованого позивачем автомобіля є ОСОБА_3, а не ФОП " ОСОБА_3", як зазначено у договорі оренди, і що у дублікаті квитанції на суму 54 000 грн немає інформації, за оренду якого саме автомобіля сплачені ці кошти, не підтверджують порушення вимог норм права.
4.4. Враховуючи глибину емоційних і моральних страждань, незручності та обмеження у зв`язку з порушенням звичайного способу життя, підприємницької діяльності та життєвих зв`язків, рішення суду першої інстанції про стягнення 20 000 грн відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим.
4.5. Позивач, отримавши від МТСБУ відшкодування у максимально можливому розмірі (130 000 грн), "забрав автомобіль собі і, знявши його з обліку для реалізації, відчужив". "Тим самим не погодився із визначенням транспортного засобу фізично знищеним". У висновку експерта немає даних про залишкову вартість пошкодженого автомобіля після ДТП. Отже, цей висновок не можна покласти в основу судового рішення.
4.6. Позивач не надав суду доказів вартості автомобіля до ДТП та вартості пошкодженого транспортного засобу після ДТП, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості визначити різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП для відшкодування заподіяної йому шкоди.
4.7. У випадку, якщо транспортний засіб визнають фізично знищеним, його власник передає залишки особі, яка відповідає за завдану шкоду, і тим самим набуває право отримати від цієї особи відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. Проте позивач цього не зробив, а відчужив автомобіль. Це унеможливлює як вирішення питання про передання його відповідачеві, який завдав шкоди, так і отримання доказів для підтвердження вимоги про відшкодування майнової шкоди за пошкодження автомобіля.
5. 31 травня 2022 року Вінницький апеляційний суд прийняв додаткову постанову про стягнення з позивача на користь відповідача 631,16 грн відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.
(4) Зміст касаційних скарг
6. 25 травня 2022 року позивач подав касаційну скаргу. Просив: скасувати постанову апеляційного суду у частині скасування рішення суду першої інстанції про стягнення відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та відмови у цій вимозі; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін; рішення суду першої інстанції залишити без змін. Мотивував так:
6.1. Оскільки відповідач не застрахував цивільну відповідальність, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин вимоги статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV). Предметом спору є стягнення не страхового відшкодування, а відшкодування майнової шкоди за правилами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). В останньому немає спеціальних правил розрахунку розміру шкоди у разі фізичного знищення транспортного засобу, а також умов, за яких цей засіб вважається фізично знищеним.
6.2. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 30 Закону № 1961-IV у спорах за участю осіб, цивільна відповідальність яких не була застрахована, а також можливість застосування цього припису до правовідносин, урегульованих статтями 22, 1166, 1187, 1188 ЦК України.
6.3. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку за статтею 1194 ЦК України з відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), одержаною від страховика (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19).
6.4. Позивач має право на відшкодування 337 680 грн майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.
7. 9 червня 2022 року відповідач подав касаційну скаргу. Просив: скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій і додаткову постанову апеляційного суду у частині стягнення з відповідача на користь позивача 54 000 грн за оренду транспортного засобу, 20 000 грн відшкодування моральної шкоди та 19 591,15 грн понесених позивачем судових витрат, які складаються із 4 170,75 грн судового збору за подання позовної заяви, 420,40 грн - за подання заяви про забезпечення позову та 15 000 грн витрат на правничу допомогу; ухвалити нове рішення, згідно з яким у задоволенні вимог про стягнення витрат за оренду транспортного засобу відмовити; частково задовольнити вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди і судових витрат на користь позивача. Обґрунтував так:
7.1. Позивач не довів, що він користувався орендованим автомобілем протягом трьох місяців, і не пояснив, чому орендна плата становила 18 000 грн за місяць.
7.2. Позивач уклав із ФОП-орендодавцем договір оренди у простій письмовій формі, хоча стаття 799 ЦК України встановлює обов`язковість нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу за участі фізичної особи. Сторони нотаріально не посвідчили договір оренди. Тому він є нікчемним.
7.3. Розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, виходячи з принципів розумності та справедливості. Позивач документально не підтвердив заподіяння йому душевних страждань і погіршення його здоров`я після ДТП. Тому треба зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 20 000 грн до 5 000 грн.
7.4. Позивач не надав суду згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України складеного й узгодженого сторонами акта про надану правничу допомогу з описом робіт і доказів того, що ці роботи прийняті замовником послуг. Витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн є завищеними та необґрунтованими. Виходячи з розміру вимог апеляційної скарги, які задовольнив апеляційний суд, з відповідача на користь позивача треба стягнути 2 818,50 грн таких витрат із заявлених 15 000,00 грн.
7.5. Апеляційний суд у додатковій постанові від 31 травня 2022 року невірно розрахував судові витрати. Не врахував, що у більшості вимог із тих, які заявив позивач, суд йому відмовив. Мав розподілити між сторонами судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (18,79 %) і вимог апеляційної скарги, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 2 942,80 грн відшкодування судового збору за подання позовної заяви, а з позивача на користь відповідача - 5 080,60 грн відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги; з огляду на це слід було стягнути з позивача на користь відповідача відповідну різницю - 2 137,80 грн (5 080,60 грн - 2 942,80 грн).
(5) Зміст відзивів на касаційні скарги
8. 28 червня 2022 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача. Просив залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у стягненні відшкодування майнової шкоди за пошкодження автомобіля у розмірі 337 680 грн - без змін. Аргументував так:
8.1. Експерт під час визначення розміру збитків не встановив вартість залишків транспортного засобу. На сьогодні це зробити неможливо через проведений ремонт автомобіля та його продаж.
8.2. Згідно з роздруківкою з вебсайту auto.ria.com вартість проданого позивачем автомобіля становить 8 900 доларів США, що складає 289 250 грн.
9. 8 липня 2022 року позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача. Просив відмовити у задоволенні цієї скарги, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині стягнення витрат на оренду автомобіля та відшкодування моральної шкоди залишити без змін. Мотивував так:
9.1. Відповідач у судах першої й апеляційної інстанцій не оспорював використання позивачем орендованого автомобіля протягом трьох місяців.
9.2. Сторони договору оренди транспортного засобу вільні у визначенні розміру орендної плати та не зобов`язані його доводити.
9.3. Оскільки цей договір уклали двоє фізичних осіб-підприємців, то згідно зі статтею 799 ЦК України формою договору є проста письмова.
9.4. Суди першої й апеляційної інстанцій правильно виснували, що відповідач завдав позивачеві моральної шкоди, що проявилася в емоційних та моральних стражданнях, фінансових обмеженнях через зміну звичайного способу життя, у порушенні життєвих зв`язків, активного громадського життя, обмеженнях для здійснення підприємницької діяльності.
(6) Зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
10. 14 червня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, згідно з якою: скасувала рішення судів першої й апеляційної інстанцій, а також додаткову постанову апеляційного суду у частині вирішення вимог про (а) стягнення відшкодування майнової шкоди за пошкодження автомобіля, (б) відшкодування моральної шкоди "та пов`язаного з цими вимогами питання про розподіл судових витрат"; справу в цій частині направила на новий розгляд до суду першої інстанції; залишила без змін рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частиністягнення витрат за договором найму (оренди) транспортного засобу.Вважала, що в іншій частині судові рішення попередніх інстанцій не були оскаржені та відсутні підстави для їхнього перегляду. Обґрунтувала постанову так:
10.1. Для вирішення питання про те, чи потрібно згідно з частиною другою статті 799 ЦК України нотаріально посвідчувати договір найму (оренди) транспортного засобу, стороною якого є ФОП, слід брати до уваги не лише суб`єктний склад відповідних правовідносин, але і їхній зміст та враховувати, чи є такі відносини господарськими.
10.2. Договір оренди транспортного засобу уклали ФОП-орендодавець із ФОП-позивачем для використання останнім автомобіля у підприємницькій діяльності. Тому не можна вважати, що у цих правовідносинах позивач діяв як фізична особа. З огляду на це відсутні підстави для висновку про необхідність нотаріального посвідчення такого договору оренди відповідно до частини другої статті 799 ЦК України.
10.3. Порядок відшкодування завданої позивачеві пошкодженням автомобіля майнової шкоди визначений у статті 30 Закону № 1961-IV. Позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачеві як особі, яка відповідає за завдану шкоду, та у зв`язку з таким переданням набути право отримати від відповідача відшкодування за пошкодження автомобіля у розмірі, який відповідав його вартості до ДТП.
10.4. 26 листопада 2021 року суд першої інстанції ухвалив рішення у справі за участі позивача та його представника, хоча відповідач заявив, що хоче бути присутнім на судовому засіданні, але не може прибути через захворювання COVID-19, на підтвердження чого згодом надав відповідні документи.
10.5. Суд першої інстанції належно не вирішив клопотання відповідача, зокрема від 5 серпня 2021 року - про витребування інформації, та від 13 вересня 2021 року - про дослідження наданих документів.
10.6. 14 квітня 2022 року представник відповідача звернувся до начальника Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України № 3242 з адвокатським запитом про надання інформації, чи був укладений 17 жовтня 2020 року договір купівлі-продажу автомобіля, у якому стані останній перебував, і за яку ціну його реалізували (т. 2, а. с. 141).
10.7. 25 квітня 2022 року з відповідним клопотанням про витребування доказів у Територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України представник відповідача звернувся і до апеляційного суду (т. 2, а. с. 140).
10.8. Порушуючи обов`язок вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи, апеляційний суд не взяв до уваги клопотання про витребування доказів, із відповідним запитом до повноважного органу не звернувся.
10.9. "Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не забезпечили відповідачу можливості реалізації принципів змагальності та рівності, взяти участь у судовому засіданні, про що він просив, та надати свої заперечення".
10.10. Відповідач заперечував розмір відшкодування моральної шкоди.
10.11. У випадку, якщо суд касаційної інстанції скасовує судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У такому разі розподіл судових витрат Велика Палата Верховного Суду не проводить.
ІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ
11. Із висновком Великої Палати Верховного Суду про те, що не потрібно нотаріально посвідчувати договір найму (оренди) транспортного засобу, який уклали фізичні особи-підприємці, не погоджуємося. Вважаємо, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, навіть якщо ця особа зареєстрована підприємцем і укладає такий договір з метою використання автомобіля у підприємницькій діяльності.
12. Позивач у зв`язку з пошкодженням автомобіля відповідачем під час ДТП та потребою використовувати транспортний засіб під час здійснення підприємницької діяльності, діючи як ФОП, уклав у простій письмовій формі договір найму (оренди) транспортного засобу з ФОП-орендодавцем. За користування автомобілем останнього сплатив йому 54 000 грн. Ці гроші просив стягнути з відповідача як частину відшкодування майнової шкоди, бо був вимушений орендувати іншу машину у ФОП-орендодавця через пошкодження власного автомобіля позивача відповідачем у ДТП.
13. Відповідач стверджував, що позивач і ФОП-орендодавець уклали договір найму (оренди) транспортного засобу у простій письмовій формі, хоча частина друга статті 799 ЦК України встановлює обов`язковість нотаріального посвідчення такого договору за участі фізичної особи. На думку відповідача, через те, що сторони цей договір нотаріально не посвідчили, він є нікчемним.