У Х В А Л А
04 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 707/2516/18
Провадження № 14-69цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки домоволодіння
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що він є власником 2/3 часток житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, що підтверджується ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2001 року, якою затверджено мирову угоду про визнання права власності на спадкове майно за трьома спадкоємцями у рівних частках, а саме по 1/3 частці житлового будинку з надвірними спорудами кожному, а також договором дарування від 26 жовтня 2018 року, за яким ОСОБА_4 подарувала позивачу 1/3 частку у праві власності на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами. Зазначене підтверджується відповідними витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
ОСОБА_2 належить 1/3 частка зазначеного нерухомого майна, однак сторони не можуть дійти згоди щодо користування майном. Для встановлення можливості виділення в натурі 2/3 часток спірного нерухомого майна та недопущення порушення прав відповідачки він заявив клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи. Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23 визначено три варіанти поділу. Позивач уважав найбільш доцільним варіантом поділу будинку запропонований експертом варіант поділу № 1, який забезпечить найменший відступ від ідеальних часток.
Просив здійснити розподіл житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 за варіантом поділу № 1 судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23.
01 листопада 2021 року рішенням Черкаського районного суду Черкаської області позов ОСОБА_1 задоволено. Проведено поділ за варіантом № 1, викладеним у висновку експерта від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23, зробленому судовим експертом Щерицею Л. І. за результатами судової будівельно-технічної експертизи, згідно з яким: виділено в натурі у власність ОСОБА_1 2/3 частки житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, а саме: кімната 1-3 площею 14,7 кв. м; кімната 1-4 площею 8,1 кв. м; кімната 1-5 площею 7,5 кв. м; кімната 1-6 площею 8 кв. м; кухня 1-7 площею 11,1 кв. м; літня кухня літ. "Б"; гараж літ. "б"; вбиральня літ. "Г"; сарай літ. "Д"; погріб з шийкою літ. "З"; огорожа № 1-9; свердловина № 3; колодязь 1/2 № 4.
Виділено в натурі у власність ОСОБА_2 1/3 частка житлового будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, а саме: коридор 1-1 площею 5,5 кв. м; кімната 1-2 площею 21 кв. м; санвузол 1-8 площею 6,7 кв. м; вбиральня 1-9 площею 2,0 кв. м; ґанок літ. "а/гн"; літня кухня літ. "Ж"; прибудова до літньої кухні літ. "ж"; огорожа № 1-9; свердловина№ 3; колодязь 1/2 № 4.
У спільному користуванні співвласників житлового будинку залишено такі споруди: огорожу № 1-9; свердловину № 3; колодязь 1/2 № 4. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію в ринковій вартості за відхилення від ідеальної частки у житловому будинку у розмірі 88 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна в натурі, що є у спільній частковій власності. При цьому суд взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23 та запропонований експертом варіант № 1 поділу домоволодіння, який відповідає найкращим інтересам сторін, є наближеним до ідеальних часток кожного із співвласників у житловому будинку, забезпечує можливість експлуатації будинку і господарських будівель як окремих об`єктів нерухомості, а необхідність проведення переобладнань не потребує великого обсягу матеріальних затрат та фізичних зусиль. Цей порядок користування житловим будинком склався між сторонами протягом тривалого часу.
Оскільки переобладнання та перепланування житлового будинку передбачають втручання у несучі конструкції та інженерні системи загального користування, то необхідно отримати на це дозвіл від контролюючих органів. 26 серпня 2021 року позивач звернувся до виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області із заявою про надання дозволу на переобладнання та перепланування будинку на АДРЕСА_1 . Він отримав відмову, мотивовану відсутністю таких повноважень у виконавчого комітету сільської ради. Оскільки спір вирішений у судовому порядку з урахуванням висновку експерта про технічну можливість перепланування і переобладнання спірного будинку, то відмова органу місцевого самоврядування у наданні згоди на такі роботи не має істотного значення для правильного вирішення спору.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 712/920/14.
14 червня 2022 року постановою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року - без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права. Посилання ОСОБА_2 на відсутність дозволу виконавчого комітету сільської ради на проведення робіт з переобладнання та перепланування будинку є безпідставними, бо переобладнання і перепланування не передбачають втручання у несучі конструкції або інженерні системи загального користування будинку. Самочинно збудовані об`єкти експертом не враховувалися і вони не були предметом поділу. Питання щодо поділу земельної ділянки перед експертом також не ставилося і не є предметом позову.
У червні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 червня 2022 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 653/2820/15, про те, що при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки. Проте у матеріалах справи, яка переглядається, відсутні технічні висновки про можливість перепланування спірного домоволодіння за будь-яким із варіантів поділу.
Крім того, до складу спірного нерухомого майна входять самочинно збудовані об`єкти: сарай - літ. "К", прибудова до літньої кухні - літ. "Ж", будівля - літ. "П". Суди не врахували правовий висновок, наведений у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 667/8215/15, від 15 жовтня 2020 року у справі № 464/7038/18, від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19, про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
Також суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі висновка експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 16 березня 2021 року № 227/1586-1588/20-23, проте цей висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки наданий суду після закриття підготовчого провадження.
12 червня 2023 року Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду своєю ухвалою справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на підпункт 7 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" та частину четверту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вбачаючи підстави для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об`єднана палата вважала, що ухвалити будь-яке судове рішення у цій справі без відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, а також уточнення / конкретизації висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, є неможливим, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики виходячи з такого.
У постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) подібні предмет позову, підстави позову та зміст позовних вимог - поділ (виділ) нерухомого майна в натурі.
У зазначених справах подібні фактичні обставини, а саме спір стосувався поділу (виділу) у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, в якому (у кожному) наявні об`єкти самочинно збудованого нерухомого майна. Вони стосуються не лише перепланування чи реконструкції, а саме самочинної прибудови до житлового будинку, який, сам по собі, не є самочинним.
У постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, а саме застосовано, зокрема, норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які регулюють виділ у натурі частки із спільного майна, Інструкцію щодо проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, затверджену наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція № 55), яка визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт.
У вказаних постановах зазначено, що згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 55 не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Незважаючи на подібність правовідносин у наведених вище судових рішеннях Верховного Суду України і Великої Палати Верховного Суду, правовий висновок вирішення тотожних / аналогічних / схожих справ, на думку об`єднаної палати, є різним.
Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15 вказав, що аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що, незважаючи на те, що будинок не є самочинним, не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) зазначено, що у житловому будинку (літ. "А") здійснено ремонтно-будівельні роботи (заміна дверних та віконних заповнень, демонтаж внутрішніх не несучих конструкцій, переоснащення внутрішніх систем електропостачання, опалення без втручання в несучі та огороджувальні конструкції, демонтована веранда (літ. "а"), що на підставі пунктів 1, 3-5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію" не відносяться до самочинного будівництва. Самочинною є лише житлова прибудова (літ. "А1"), збудована у 2006 році. Тому вказане не перешкоджає поділу домоволодіння у натурі.
У мотивувальній частині постанов Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) здійснено посилання на ЦК України та Інструкцію № 55 як на матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що, на думку об`єднаної палати, і призвело до різного вирішення подібних справ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20), зазначено, що суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.
З урахуванням викладеного Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від необхідності посилання на Інструкцію № 55 як на матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у наведених вище судових рішеннях Верховного Суду України та постанові Великої Палати Верховного Суду.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для прийняття справи до судового розгляду.
У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо. Таке розуміння необхідності відступу від сформованої правової позиції відповідає також існуючій практиці ЄСПЛ з питань правової визначеності та передбачуваності судових рішень.