ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 липня 2023 року
м. Київ
справа № 369/1256/20
провадження № 51-1776км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
потерпілого ОСОБА_7,
представника
потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000228, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто на його корить з ОСОБА_9 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовлено. Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду 22 квітня 2017 року приблизно о 10:50 ОСОБА_9, керуючи автобусом "БАЗ-А079.19" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) рухався в крайній лівій смузі по автомобільній дорозі "Київ-Одеса" в межах населеного пункту - смт Чабани (Києво-Святошинський район Київської області) в напрямку м. Одеса, та в порушення п. 1.5, пп. "б" п. 2.3 правил дорожнього руху, не був уважним під час керування, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, в результаті чого, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.2 та розміткою 1.14.1 правил дорожнього руху, грубо ігноруючи зупинку інших транспортних засобів перед ним, які знаходились в сусідніх смугах руху, порушуючи п. 18.4 вказаних правил, не зменшив швидкість та не зупинився перед переходом, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_10, яка переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переходу. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала множинні тілесні ушкодження скелету та внутрішніх органів, від яких померла в кареті швидкої допомоги.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, частково задовольнив апеляційну скаргу представника потерпілого, вирок суду в частині вирішення цивільного позову змінив, збільшивши суму відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_7 до 1 000 000 грн. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити судові рішення призначивши ОСОБА_9 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і звільнити останнього від цього покарання на підставі положень ст. 75 КК. Вказує, що за наявності обставин, визначених у ст. 69-1 КК, судом безпідставно не було застосовано положення вказаної статті, а також не враховано інші обставини, що на думку захисника, можуть пом`якшувати покарання. Крім того, захисник вважає необґрунтованим рішення апеляційного суду в частині збільшення розміру стягнення моральної шкоди на користь потерпілого та просить його зменшити до 500 000 грн.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілого просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Потерпілий, його представник і прокурор заперечували проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі не оспорюються, тому колегія суддів в цій частині судові рішення не перевіряє.
Доводи захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість та безпідставне незастосування положень статей 69-1 та 75 КК є неспроможними.
Так, згідно з приписами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
За приписами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
При визначенні ступеню тяжкості кримінального правопорушення суд з`ясовує, насамперед, питання про те, до якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
З матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_9 слідує, що місцевий суд, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, дотримався загальних засад призначення покарання та навів у вироку підстави обрання його розміру. При цьому суд поклав в основу вироку і включив до мотивування призначеного покарання ті обставини, які були предметом дослідження і підтверджені в судовому засіданні, тобто врахував їх як такі, що були дійсно встановлені. Водночас суд урахував всі обставини, що були підставою обрання конкретного покарання, в їх сукупності.
Як убачається з вироку суду, ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, яке згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким, а санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Суд першої інстанції, обираючи ОСОБА_9 покарання, дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого злочину, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК формальних критеріїв, а й з особливостей конкретного кримінального правопорушення.
Так, суд узяв до уваги, що засуджений вчинив необережний тяжкий злочин, врахував обставини дорожньо-транспортної пригоди та характер допущених ОСОБА_9 грубих порушень правил дорожнього руху, наслідками яких стала смерть потерпілої, котра перетинала проїзну частину дороги по пішохідному переходу без порушення вищевказаних правил. Також суд урахував сталі соціальні зв`язки засудженого, його стан здоров`я, щире каяття та добровільне відшкодування завданої майнової шкоди.