Постанова суду № 607/25744/18 від 05.07.2023 про стягнення грошових коштів за договорами позики

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 607/25744/18

провадження № 61-1741св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 січня 2003 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) уклали договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 55 000,00 грн, що еквівалентно 10 000 доларів США на момент укладення договору, а позичальник зобов`язався повернути таку суму коштів у строк до 01 грудня 2018 року.

20 січня 2003 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 1 375 000,00 грн, що еквівалентно 250 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути таку суму коштів у строк до 01 грудня 2018 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору позики в останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2 603 332,88 грн, яка складається з: 278 242,46 грн - основної суми боргу (10 000 доларів США відповідно до курсу НБУ на момент звернення з позовом до суду), 2 309 412,42 грн - пені за прострочення повернення коштів; 3 796,29 грн - 3 % річних за користування коштами та 11 881,71 грн - інфляційних втрат.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 умов договору позики востаннього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 65 083 322,08 грн, яка складається з: 6 956 061,50 грн - основної суми боргу (250 000 доларів США відповідно до курсу НБУ на момент звернення з позовом до суду), 57 735 310,45 грн - пені за прострочення повернення коштів, 94 907,36 грн - 3 % річних за користування коштами та 297 042,77 - інфляційних втрат.

Виходячи з наведеного, позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути на свою користь із ОСОБА_3 2 603 332,88 грн, а із ОСОБА_2 65 083 322,08 грн боргу за відповідними договорами позики.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 278 242,46 грн заборгованості за договором позики, 139 121 грн - пені за прострочення повернення грошових коштів та 3 796,29 грн - 3 % річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, а разом - 421 159,75 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 956 061,50 грн - заборгованості за договором позики, 3 478 030 грн - пені та 94 907,36 грн - 3 % річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, а разом - 10 528 998 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 20 січня 2003 року між сторонами укладено договори позики коштів, що підтверджується підписаними сторонами договорами позики та розпискою про отримання відповідачами коштів. Внаслідок невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань позовні вимоги про стягнення суми позики, пені та 3% річних підлягають до задоволення. Враховуючи те, що розмір розрахованої пені більш ніж у 9 разів перевищував суму простроченого зобов`язання суд вважав за можливе зменшити розмір пені до 50 % від суми простроченої заборгованості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2020 року в частині стягнення із ОСОБА_2 коштів за договором позики, пені, 3 % річних, судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики від 20 січня 2003 року, пені та 3 % річних відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було укладено договору позики від 20 січня 2003 року, оскільки, як підтверджується проведеними у справі судово-технічними експертизами, підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Позичальник" договору позики від 20 січня 2003 року та в графі " ОСОБА_2" у розписці від 20 січня 2003 року виконаний на чистому аркуші паперу, ще до друкування тексту договору позики та тексту розписки відповідно.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

02 лютого 2023 року ОСОБА_1, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року у цій справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статей 110, 113, 242 та 243 ЦПК України.

Також заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що в ухваленні судового рішення брала участь суддя, якій було заявлено відвід; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 2 частини першої, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Заявник зазначає, що 26 грудня 2022 року о 9.18 год позивачем подано до апеляційного суду заяву про відвід головуючої у справі Бершадської Г. В., проте така заява не була розглянута, а суд апеляційної інстанції цього ж дня ухвалив рішення у справі.

Апеляційний суд необґрунтовано відхилив подане позивачем клопотання від 02 серпня 2022 року про визнання необґрунтованим висновку експерта від 01 червня 2022 року та призначення повторної експертизи.

Постанова апеляційного суду ухвалена на підставі висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01 червня 2022 року, що є недопустимим доказом, оскільки складений із порушенням порядку, встановленого ЦПК України та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 01 жовтня 1998 року за № 53/5.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про долучення нових доказів, зокрема висновку експерта від 30 березня 2023 року, за результатами проведення судової технічної експертизи.

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про розгляд справи за його участю.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 607/25744/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, за договором позики від 20 січня 2003 року ОСОБА_1 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_3 (позичальник) грошові кошти в сумі 55 000,00 грн, що еквівалентно 10 000 доларів США. Позика надана готівкою, отримання позики підтверджується розпискою (розділ І).

Позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у повному обсязі своєчасно у строк до 01 грудня 2018 року за курсом іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу. Позика вважається повернутою в момент передавання у готівковій формі позикодавцеві грошової суми, що позичалась, у повному обсязі (розділ ІІ договору).

Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання та не повернув позику у визначений розділом ІІ цього договору строк, зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого курсу іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу, а також пеню (неустойку) в розмірі п`яти відсотків (процентів) від суми отриманих у борг (позики) коштів за кожен день прострочення платежу, за весь час прострочення, яка нараховується від дня, коли позика в повному обсязі мала бути повернута, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві (розділ ІІІ).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань сторонами (розділ ІV). Договір підписаний позикодавцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3

20 січня 2003 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики, за яким позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 1 375 000,00 грн, що еквівалентно 250 000 доларів США на момент позики. Позика надається готівкою, отримання позики підтверджується розпискою (розділ І договору).

Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в повному обсязі своєчасно в строк до 01 грудня 2018 року за курсом іноземної валюти (долари США) до гривні на день платежу. Позика вважається повернутою в момент передавання у готівковій формі позикодавцеві грошової суми, що позичалась, у повному обсязі (розділ ІІ договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань сторонами (розділ ІV). Договір підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Розпискою від 20 січня 2003 року ОСОБА_3 підтвердив, що отримав у борг у ОСОБА_1 55 000,00 грн, що еквівалентно 10 000 доларів США, а ОСОБА_2 підтвердив, що отримав у борг у ОСОБА_1 1 375 000,00 грн, що еквівалентно 250 000 доларів США. Вказані кошти позичальники зобов`язалися повернути до 01 грудня 2018 року. У випадку неповернення боргу позичальники зобов`язалися виплатити пеню в розмірі п`ять відсотків від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Розписка підписана свідком ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням повернути борг відповідно до договорів позики від 20 січня 2003 року та розписки від 20 січня 2003 року.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_2 стверджував, що договору позики не підписував і не укладав, коштів від ОСОБА_1 не отримував.

За висновком експертного дослідження від 15 березня 2019 року № 1.1.01/19, проведеного Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України за заявою ОСОБА_1, підпис від імені ОСОБА_2 в графі "20.01.2003 р. ОСОБА_2" в розписці від 20.01.2003 року виконаний ОСОБА_2 . Підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Позичальник ОСОБА_2 "Підпис" в договорі позики від 20.01.2003 року виконаний ОСОБА_2 (том 1, а. с. 143-152).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2019 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Столяра М. В., у справі призначено комплексну судово-технічну експертизу давності виконання документа та почеркознавчу експертизу.

За висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 26 грудня 2019 року № 17-3/1645, наданим на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 червня 2019 року, експертне дослідження щодо питань:

Чи можна встановити рік виготовлення паперів, на яких надруковано договір позики від 20 січня 2003 року та розписки від 20 січня 2003 року?;

Якщо так, то вказати рік виготовлення паперів?;

Чи можна встановити рік виготовлення паперу, на якому виготовлено (надруковано) розписку від 20 січня 2003 року?;

Якщо так, то вказати рік виготовлення паперу?;

Чи відповідає давність виконання документу договору позики від 20 січня 2003 року вказаній в ньому даті (20 січня 2003 року)?;

Чи відповідає давність виконання документу розписка від 20 січня 2003 року вказаній в ньому даті (20 січня 2003 року)? -

не вирішувалися у зв`язку з відсутністю науково-обґрунтованої, достатньо апробованої, схваленої та рекомендованої в установленому порядку до впровадження в експертну практику методики часу виконання документів.

Почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі договору позики від 20 січня 2003 року виконано ОСОБА_2 та підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі розписки від 20 січня 2003 року виконано ОСОБА_2 (том 2, а. с. 223-227).

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у порядку підготовки до апеляційного розгляду справи, за клопотанням ОСОБА_2 було призначено судово-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені, зокрема, такі питання:

Що було раніше нанесено на папір договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - друкований текст чи підписи?;

Чи є на рукописних підписах у договорі позики залишки тонеру або чорнил від принтера, що може свідчити, що підписи були нанесені на папір раніше за текст?

Висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7425/20-21 від 03 лютого 2021 року встановлено, що на папір договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та розписки від 20 січня 2003 року про отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 коштів у ОСОБА_1 раніше було нанесено підписи, а потім друкований текст. На рукописних підписах у досліджуваному договорі позики та розписці наявні залишки тонеру від знакосинтезуючого пристрою (принтер багатофункціонального пристрою тощо) з лазерним способом друку.

За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Степанюка О. І. ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у справі була призначена повторна судово-технічна експертиза документів.

За висновком повторної судово-технічної експертизи від 01 червня 2022 року № 11669/21-33, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз:

підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Позичкодавець" тексту договору позики від 20 січня 2003 року був виконаний після друкування тексту договору, тобто спочатку був виконаний текст документу, а потім поставлений підпис від імені ОСОБА_1 ;

підпис у графі " ОСОБА_4" та підпис у графі " ОСОБА_3" у розписці від 20 січня 2003 року були виконані після друкування тексту розписки, тобто спочатку був виконаний текст документу, а потім поставлені підпис в графі " ОСОБА_4" та підпис в графі " ОСОБА_3";

підпис від імені ОСОБА_2 в графі "Позичальник" договору позики від 20 січня 2003 року та в графі " ОСОБА_2" у розписці від 20 січня 2003 року, був виконаний на чистому аркуші паперу, ще до друкування тексту договору позики та тексту розписки відповідно (том 4, а. с. 217-236).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 свій висновок підтримала в повному обсязі та на запитання представників сторін пояснила, чим керувалася при проведенні експертизи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховним Судом переглядається постанова суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статей 110, 113, 242 та 243 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, колегія суддів відхиляє, оскільки Верховний Суд має сталу, релевантну практику застосування зазначених норм ЦПК України.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 113 ЦПК України передбачені випадки призначення додаткової та повторної експертиз.

Статтею 242 ЦПК України регулюються правила виступу учасників справи у судових дебатах, а у статті 243 цього Кодексу передбачені випадки повернення суду до з`ясування обставин у справі.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у порядку підготовки до апеляційного розгляду справи, за клопотанням відповідача ОСОБА_2 було призначено судово-технічну експертизу.

03 лютого 2021 року за результатами проведення судово-технічної експертизи експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок № 7425/20-21.

................

Перейти до повного тексту