Постанова
Іменем України
06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 462/4050/19-ц
провадження № 61-4818 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І, (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого
є акціонерне товариство "Сенс Банк", державний реєстратор комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Христина Романівна;
третя особа - Національний банк України;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Сенс Банк" на постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі -
АТ "Сенс Банк"), державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р., третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2008 року між АТ "Альфа-Банк" та ним укладено кредитний договір, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 13,8 % річних, на строком до 11 квітня 2023 року.
На забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному договору кредиту,
11 квітня 2008 року між ним та банком укладено договір іпотеки, за умовами якого він як іпотекодавець передав банку віпотеку квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що у квітні 2019 року він отримав від банку повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Заборгованість з урахуванням отриманого кредиту
(25 000,00 доларів США) зі сплатою 13,8 % річних становила 34 971,20 доларів США.
За час користування кредитом ним сплачено тіло кредиту у розмірі
3 004,61 доларів США, 21 738,40 доларів США нарахованих відсотків та пеню -
5 539,36 доларів США.
14 травня 2019 року державним реєстратором Бойко Х. Р. проведено реєстрацію права власності на вказану квартиру за AT "Альфа-Банк", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 0197246101. Підстава виникнення права власності - рекомендоване повідомлення про вручення.
Позивач зазначав, що державний реєстратор не перевіряв повноважень представника банку на підписання таких листів, не взяв до уваги відсутність печатки банку, не перевірив розмір його заборгованості перед банком, наявність виконавчих документів про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим порушив його права.
Крім реєстрації 14 травня 2019 року права власності на предмет іпотеки,
19 березня 2016 року за реєстровим № 6945 приватним нотаріусом
Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на зазначене житло у рахунок погашення боргу на користь AT "Альфа-Банк"
у розмірі 30 372,90 доларів США.
Згідно відомостей реєстру виконавчих проваджень у Залізничному відділі державної виконавчої служби м. Львова перебуває на виконанні виконавчий лист № 462/6003/16-ц, виданий 10 травня 2017 року Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з нього на користь AT "Альфа-Банк" боргу
у розмірі 33 292,97 доларів США.
Позивач вважав, що оскільки він з AT "Альфа-Банк" укладав один кредитний договір, то зазначені стягнення є потрійним притягненням до цивільної відповідальності за порушення одного і того самого кредитного договору, що
є незаконним, відповідно до частини першої статті 61 Конституції України.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу"
Бойко Х. Р. щодо реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1830197246101, номер об`єкта в реєстрі права власності на нерухоме майно 22670686, незаконними, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46881999 від 16 травня 2019 року, прийняте держаним реєстратором комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р.
Короткий зміст судових рішень.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із відсутності у діях державного реєстратора порушень вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Суд вказав, що державним реєстратором враховано вимоги пункту 61 вказаного Порядку, згідно з яким наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду
від 07 жовтня 2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно змінено, викладено їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови (провадження № 61-18177св21).
Останньою постановою Львівського апеляційного суду від 28 лютого
2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року
у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розділу), індексний номер: 46881999 від 16 травня 2019 року про реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_2 за АТ "Альфа-Банк".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд апеляційної інстанцій, виконавши вказівки Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення, виходив із того, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення зобов`язання отримав
15 квітня 2019 року, проте належним чином її не виконав. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46881999, прийнято державним реєстратором 16 травня 2019 року.
Разом з тим, спірна квартира (предмет іпотеки) є місцем постійного проживання ОСОБА_1 (іпотекодавця). Відомостей про наявність іншого житла, яке б належало позивачу на праві власності, відсутні. З урахуванням норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", які діяли на момент вчинення оспорюваної державної реєстрації права власності на іпотечне нерухоме майно за іпотекодержателем, суд дійшов висновку про наявність встановленої цим законом заборони звертати стягнення на предмет іпотеки,
у тому числі у позасудовому порядку на підставі договору (іпотечного застереження), яка існувала станом на 14 травня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Сенс Банк",посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2023 року відкрито касаційне провадження
за касаційною скаргою АТ "Сенс Банк" у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Залізничного районного суду м. Львова.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ "Сенс Банк" мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що до даних правовідносин не застосовуються норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12 жовтня
2015 року (справа №444/1510/15-ц), яка є власником іншого нерухомого майна, що не є предметом іпотеки, розташованого за адресою:
АДРЕСА_3 . Питання поділу майна між вказаним подружжям у судовому порядку не вирішувалось, а тому зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя згідно зі статею 60 СК України.
Судом не взято до уваги, що у даних кредитних правовідносинах
є позичальник та майновий поручитель. Із договору поруки та заяви анкети на отримання кредиту, ОСОБА_3, який є поручителем, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4, як станом на 2008 рік так і на 2010 рік. Вважають, що для застосування мораторію необхідна відсутність додаткового майна, як у позичальника, так і майнового поручителя одночасно.
Також позивачем обрано неналежний спосіб захисту, так як ефективним способом захисту права власності є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру. Позивач не заявляв вимог про витребування спірної квартири. При цьому посилався на відповідну правову позицію Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
11 квітня 2008 року між AT "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800003624 за умовами якого, останній отримав кредит у розмірі
25 000 доларів США на власні потреби без будь-яких обмежень, на строк до
11 квітня 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,8% (том 1, а. с. 8-10).
На забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному договору кредиту,
11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав банку віпотеку квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
(том 1, а. с. 11-15).
Пунктом 6.3 іпотечного договору передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що надає останньому право в порядку позасудового врегулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі даного договору, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
У підпункті 6.3.1 пункту 6.3 цього договору зазначено, що у даному випадку право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана іпотекодержателем згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку" та пункту 6.2 договору. При цьому, іпотечне застереження, яке визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. За цим договором іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержатель самостійно. Після переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем основного зобов`язання у межах суми, передбаченої у пункті 2.1 статті 2 цього договору, є недійсними.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 20 червня 2019 року за № 171153377, державний реєстратор Бойко Х. Р. провела 14 травня 2019 року реєстрацію об`єкта нерухомого майна, на який була накладена заборона на підставі іпотечного договору від 11 квітня 2008 року, - квартиру, загальною площею
44 кв. м, житловою 27,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, на власника АТ "Альфа-Банк" (том 1, а. с. 27-28).
Підставою для виникнення права власності зазначено: рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер: 1402405387314, виданий 15 квітня 2019 року, видавник: УКРПОШТА; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: А/У/К/2019, виданий 05 квітня 2019 року, видавник: АТ "Альфа-Банк"; іпотечний договір, серія та номер: 800003624-И, виданий 11 квітня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу
Нор Н. М.
Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46881999
від 16 травня 2019 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга акціонерного товариства "Сенс Банк" задоволенню
не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції переглядається у касаційному порядку
у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").
У частині першій статті 35 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня
2008 року №800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон №800-VI) норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.