Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 454/673/22
провадження № 61-7752св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року у складі судді Адамович М. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського апеляційного суду та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року, постановленою колегією суддів Апеляційного суду Львівської області у складі: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І. у справі № 454/80/15-ц за його позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, залишено без змін додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року, яким стягнуто з нього в дохід держави 243,60 грн судового збору. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року зазначену ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року скасовано. Незаконною ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Львівської області у складі: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., постановленою всупереч Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порушено його честь, гідність та ділову репутацію. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на свою користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 31 березня 2022 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08 липня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішення суду і дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язані з розглядом конкретної справи, можуть оскаржуватися в порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх (чи відшкодування матеріальної або моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. Оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також - про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Всі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). З наданих позивачем доказів не вбачається наявності підстав для відшкодування шкоди, визначених статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, а доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Сам факт скасування судового рішення не свідчить про незаконність дій суду, який його постановив, а доказів того, що дії суду визнано незаконними позивач не надав, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, визначити підсудність справи за його апеляційною скаргою на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року та направити справу за належністю для розгляду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ОСОБА_1 вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 8, 22, 40, 56, 129, 1291, 1512 Конституції України, статей 23, 1167, 1176 ЦК України, статей 10, 12, 78, 81, 82 ЦПК України у подібних правовідносинах. Суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми Конституції України як норми прямої дії, зокрема не врахували, що статтею 56 Конституції України йому гарантовано право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Враховуючи наявність постанови Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/80/15-ц, якою встановлено вину та незаконність дій Апеляційного суду Львівської області (на цей час - Львівський апеляційний суд), суди попередніх інстанцій зобов`язані були на підставі частини шостої статті 1176 ЦК України захистити його права, передбачені статтею 56 Конституції України, і задовольнити його позов або, на підставі статті 56 Конституції України, в судових рішеннях вказати, що його позбавлено прав, гарантованих статтями 40, 56 Конституції України або його права не порушені, але цього не було зроблено, чи зазначити, що шкоду було завдано не з вини відповідача. Також суди не врахували висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс13, про те, що оскільки, заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_9 посилався на завдання моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статі 23, 1167, 1173 ЦК України.
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 31 березня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, справу № 454/673/22 витребувано із Сокальського районного суду Львівської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 31 березня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 липня 2022 року на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України, згідно з якою у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
14 червня 2023 року справа № 454/673/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що додатковим рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року у справі № 454/80/15-ц з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 243,60 грн судового збору.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року скасовано.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися в порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.
Отже, якщо особа вважає, що суд допустив порушення або неправильне застосування норм права під час розгляду справи, вона має можливість оскаржити судове рішення до суду апеляційної інстанції, а у встановлених законом випадках - до суду касаційної інстанції, чим ОСОБА_1 і скористався у справі № 454/80/15-ц.
Позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду, зокрема у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.