Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 205/10275/19
провадження № 61-11173св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Райфайзен Банк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тікетс Консолідатор",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року у складі судді Мовчан Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року у складі колегії суддів:Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тікетс Консолідатор" (далі - ТОВ "Тікетс Консолідатор"), про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 жовтня 2014 року між ним та АТ "Райффайзен Банк" укладено угоду № PDV2-648355, відповідно до умов якої банк відкрив картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього кількох платіжних карток. У період з 30 січня 2015 року по 06 лютого 2015 року з цього рахунку здійснено оплату проїзних документів (авіаквитків) на загальну суму 1 035 473,00 грн.
Враховуючи відсутність необхідної суми грошових коштів на картковому рахунку, списання коштів за здійсненими операціями відбулось за рахунок овердрафту. При цьому, хоча ліміт з овердрафту було перевищено, банк продовжував здійснювати оплати.
Заборгованість перед банком, включаючи основну суму заборгованості, пеню та штрафи, позивач погасив остаточно 27 березня 2015 року, що підтвердив банк листом від 26 лютого 2016 року № 151-2-7-00/735. Після погашення заборгованості перед банком, картковий рахунок закрито за його заявою 02 квітня 2015 року.
Згодом йому стало відомо, що банк відкликав грошові кошти, які сплачені за придбання проїзних квитків у сумі 1 035 473,00 грн. Коли 27 березня 2015 року він вносив кошти для погашення заборгованості, її вже не існувало, оскільки кошти були повернуті банку ще 24 лютого 2015 року. Повернення грошових коштів 24 лютого 2015 року визнається банком та підтверджується документами, наданими банком. Відповідно до Правил Міжнародних платіжних систем Visa Core Rules and Visa Product and Servise Rules від 15 жовтня 2014 року, банк має право оскаржити трансакції, які були проведені без авторизації за допомогою процедури зворотного платежу chargeback Code 72 No Authorization. 23 лютого 2015 року банк ініціював процедуру оскарження трансакції та примусового повернення коштів. 24 лютого 2015 року вказані грошові кошти були повернуті відповідачу. Отже, грошові кошти у розмірі 1 035 473,00 грн банк сплатив один раз, а зворотно отримав двічі: за рахунок ініційованої процедури оскарження трансакції та примусового повернення коштів 24 лютого 2015 року; за рахунок погашення позивачем заборгованості 27 березня 2015 року. На той момент, коли він вносив кошти, то нічого не був винен банку, окрім процентів за користування овердрафтом, оскільки банк повернув всі свої грошові кошти.
Відносини, на підставі яких позивач повинен був гасити заборгованість, що утворилася перед банком, якби вона існувала, є договірними та регулюються відповідно умовами укладеної між сторонами угоди, Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в AT "Райффайзен Банк" та главою 72 ЦК України. Відповідно до статті 8 розділу 2 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в AT "Райффайзен Банк", заборгованість клієнта перед банком з овердрафту повинна бути погашена негайно. Однак, оскільки сплачені банком грошові кошти у якості овердрафту були повернуті банку ще 24 лютого 2015 року, внесення грошових коштів позивачем договором не регулюються і при їх внесені виникли інші правовідносини. Грошові кошти у розмірі 1 035 473,00 грн, які були сплачені позивачем, є помилково сплаченими банку, оскільки на момент їх сплати, банк уже отримав ці кошти та заборгованості фактично не існувало.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути на його користь з АТ "Райффайзен Банк" заборгованість у загальному розмірі 13 201 845,25 грн, з яких:
1 035 473,00 грн - безпідставно отримані грошові кошти,
три відсотки річних - 31 149,30 грн
інфляційні втрати - 765 729,41 грн,
пеня, відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" - 11 369 493,54 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року,в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати у вигляді судового збору компенсовано за рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 25 липня 2014 року між ТОВ "ТІКЕТС.ЮЕЙ" та ТОВ "Тікетс Консолідатор" укладено субагентський договір №1/08, відповідно до умов якого третя особа може надавати послуги з продажу авіаперевезень як самостійно, так і шляхом залучення третіх осіб-посередників, з якими він окремо укладає договори про надання посередницьких послуг з обов`язковим укладенням при цьому договору про нерозголошення конфіденційної інформації, будучи відповідальним за дії чи бездіяльність зазначених третіх осіб - посередників перед агентом.
11 грудня 2014 року між ТОВ "Тікетс Консолідатор" та ФОП ОСОБА_1 укладений субагентський договір № UA 11/12/14 про надання посередницьких послуг. Цей договір укладений з метою надання послуг з продажу авіаперевезень, тобто для здійснення позивачем господарської діяльності. При цьому ОСОБА_1 не виконав умови субагентського договору від 11 грудня 2014 року № UA11/12/14 у зв`язку із самостійним оформленням указаних проїзних документів без фактичного здійснення перерахування грошових коштів з кредитної картки, оформленої у АТ "Райффайзен банк". У зв`язку з відсутністю відповідних перерахувань ТОВ "Тікетс.Юей" відповідно до субагентського договору від 25 липня 2014 року № 1/08 звернулося до третьої особи з вимогою про сплату вартості квитків та штрафу, які були повністю задоволені ТОВ "Тікетс Консолідатор". Оскільки ТОВ "Тікетс Консолідатор" у повній мірі, за власний рахунок, сплатило вартість проїзних документів, тому цей учасник справи вважає, що грошові кошти, які повернулись до банку за вказаними операціями, внаслідок застосування процедури оскарження, мають бути перераховані саме третій особі як учаснику правовідносин, який виконав власним коштом обов`язок іншої особи.
За таких обставин, отримані банком 27 березня 2015 року від позивача у рахунок погашення заборгованості грошові кошти у сумі 1 035 473,00 грн не можна вважати безпідставно набутим майном.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Банку зазначених грошових коштів, як безпідставно отриманих.
Умовами Договору банківського обслуговування та Угодою № PDV2-648533 від 14 жовтня 2014 року не передбачено обов`язку Банку повертати власнику рахунку кошти в сумі операцій, здійснених ним з використанням емітованої Банком платіжної картки, у випадку виграшу Банком чарджбеків та повернення відповідних коштів по оскарженій транзакції до Банку, оскільки отримані Банком за процедурою Chargeback кошти після того, як причина, за якою було здійснено повернення коштів відпала, за поясненнями Банку, повинні бути перераховані ТОВ "Тікетс Консолідатор".
При цьому доводи апеляційної скарги про те, що Банком було порушено цивільне право позивача, як споживача, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки позивач виступає у зазначених правовідносинах не як фізична особа, вказані авіаційні квитки були придбані не на ім`я позивача, а на ім`я інших осіб, у тому числі іноземних громадян. Сплата позивачем грошових коштів за вказані проїзні документи відбувалась з призначенням платежу: згідно договору № UA 11/12/14 від 11 грудня 2014 року, який укладено між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Тікетс Консолідатор". Тобто, придбання вказаних проїзних документів ніяким чином не стосувалось задоволення особистих побутових потреб позивача, оскільки рух вказаних грошових коштів, який стосувався придбання названих проїзних документів відбувався в межах саме господарських правовідносин, що виникли між позивачем, як фізичною особою підприємцем та юридичною особою. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється положення Закону України "Про захист прав споживачів".
Доводи апеляційної скарги, що судом досліджено обставини, які не стосуються предмету спору, а саме: що витрати, пов`язані з оплатою проїзних документів, були здійснені позивачем не за рахунок його власних коштів, а за рахунок Банку у вигляді недозволеного овердрафту; ТОВ "Тікетс Консолідатор" за власний рахунок сплатив вартість проїзних документів; авіаквитки придбані на ім`я інших осіб, а не на ім`я позивача; про порушення позивачем умов договору, використовуючи картковий рахунок для проведення виплат в межах здійснення господарської діяльності, на думку колегії суддів не є підставою для задоволення позову, оскільки зазначені обставини встановлені судом в межах пред`явленого позову.
Аргументи учасників справи
27 травня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та задовольнити позов в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що грошові кошти у розмірі 1 035 473, 00 грн, які сплачено ОСОБА_1, є помилково сплаченими банку, оскільки на момент їх сплати банк вже отримав ці кошти та заборгованості фактично не існувало. Отже, грошові кошти у розмірі 1 035 473,00 грн банк сплатив один раз, а "зворотно" отримав двічі: за рахунок ініційованої процедури оскарження транзакції та примусового повернення коштів 24 лютого 2015 року та сплатою ОСОБА_1 грошових коштів 27 березня 2015 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, яка набрала чинності, встановлено що: "позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів за своїм змістом, а також суб`єктним складом є цивільними, стосуються приватноправових відносин і згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а не господарського судочинства". При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив наступне: "згідно пункту четвертого заяви № 0980184700 про відкриття та ведення карткового рахунку станом на дату підписання заяви клієнт підтверджує, зокрема те, що він не є зареєстрованим в якості фізичної особи-підприємця". У цій справі встановлено: позивач відкривав рахунок як фізична особа; використовував рахунок як фізична особа; гроші вносив на рахунок як фізична особа. На час відкриття банківського рахунку позивач не був зареєстрований як ФОП.
Таким чином, на спірні правовідносини між позивачем, як споживачем банківських послуг, та банком поширюються положення Закону України "Про захист прав споживачів".
Підставою для звернення до суду є безпідставне отримання банком грошових коштів від позивача, які помилково були перераховані банку позивачем. Правовідносини між позивачем та банком виникли на підставі угоди, відповідно до якої банком було відкрито картковий рахунок з прив`язкою до нього кількох платіжних карток.
При цьому, судами досліджено та встановлено обставини, які взагалі не стосуються предмету спору, що ТОВ "Тікетс Консолідатор" за власний рахунок сплатила вартість проїзних документів. Однак, правовідносини між позивачем та третьою особою не мають відношення до розгляду даної справи.
У грудні 2020 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до суду відзив, у якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Відзив мотивований тим, що 14 жовтня 2014 року між позивачем та Банком укладено угоду № РОУ2-648533 (далі - Угода), на підставі якої Банк на ім`я ОСОБА_1 відкрив картковий рахунок № НОМЕР_1 з випуском до нього декількох платіжних карток. Відповідно до пункту 13 Угоди позивач зобов`язався не використовувати такий рахунок для проведення операцій, які пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності. У період з 30 січня 2015 року по 06 лютого 2015 позивачем зі свого карткового рахунку НОМЕР_1 (надалі КР) за допомогою платіжних карток ініційовано оплату проїзних документів (авіаційних квитків) на користь різних авіакомпаній - авіакомпанії, всього на загальну суму 1 035 473,00 грн. Проведення операцій по платіжним карткам відповідно до Правил Міжнародних платіжних систем (МПС) має свої особливості, відповідно до яких дата проведення транзакції не співпадає з датою списання коштів по проведеній транзакції (в день проведення транзакції сума транзакції блокується на рахунку, а фізичне списання коштів відбувається під час міжбанківських розрахунків банків - учасників платіжним систем). Відтак, фактичне списання коштів з карткового рахунку позивача по всім вказаним транзакціям, відбулося не в день їх проведення, а пізніше. Оскільки на дати списання на картковому рахунку позивача фактично були відсутні грошові кошти у сумі необхідній для списання по відповідним транзакціям, таке списання відбулося за рахунок недозволеного овердрафту (короткострокового кредитування Банком рахунку клієнта для здійснення оплат за недостатності чи відсутності на рахунку клієнта-позичальника коштів). Тобто, списання Банком коштів за вказаними позивачем операціями у сумі 1 035 473,00 грн відбулось за рахунок коштів Банку - недозволеного овердрафту, а не за рахунок власних коштів позивача. У подальшому недозволений овердрафт (кредитна заборгованість) був добровільно і правомірно погашений самим позивачем 27 березня 2015 року шляхом перерахування коштів на свій картковий рахунок.
Намагаючись обґрунтувати наведені доводи позивач викривляє фактичні обставини справи. Суди у цій справі на підставі наявних доказів правильно встановили фактичні обставини справи, правильно кваліфікували відносини, що склалися між учасниками спору, та дійшли висновків про те, що оскільки ТОВ "Тікетс Консолідатор" в повній мірі за власний рахунок сплатило вартість проїзних документів, то грошові кошти, які повернулись до банку внаслідок застосування процедури оскарження, мають бути перераховані саме ТОВ "Тікетс Консолідатор", як учаснику правовідносин, який виконав власним коштом обов`язок іншої особи ( ОСОБА_1 ) та отримані Банком 27 березня 2015 року від позивача у рахунок погашення заборгованості грошові кошти в сумі 1 035 473,00 грн не можна вважати безпідставно набутим майном. Тобто підстави для застосування статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах відсутні.
Крім того, стаття 1212 ЦК України на яку посилається позивач в принципі не підлягає до застосування у спірних правовідносинах, які є договірними. Так, кошти вносились ОСОБА_1 в рахунок погашення своєї заборгованості перед Банком за недозволеним овердрафтом, що виник в рамках обслуговування на підставі Угоди № РОУ2-648533 від 14 жовтня 2014, тобто в межах виконання договірного зобов`язання. Таким чином, вказані кошти набуті Банком за наявності правової підстави, тому підстави для їх витребування у Банку відповідно до статті 1212 ЦК України відсутні.
Про факт здійснення відповідачем повернення оспорюваної суми за результатами процедури чарджбек позивачу повідомлено згідно листа-відповіді № 151-2-7-00/367 від 27 січня 2016, який отримано позивачем 28 січня 2016 року, що підтверджується написом здійсненим власноручно позивачем на вказаному листі-відповіді. ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до АТ "Райффайзен Банк Аваль" 28 листопада 2019 року, тобто після того, як трирічна позовна давність сплинула.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 14 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ "РайффайзенБанк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райфайзен Банк" укладено угоду № PDV2-648355, відповідно до умов якої Банк на ім`я ОСОБА_1 відкрив картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього декількох платіжних карток.
Відповідно до пункту 13 зазначеної Угоди, ОСОБА_1 зобов`язався не використовувати такий рахунок для проведення операцій, які пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності.
У період з 28 січня 2015 року по 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 з використанням платіжних карток з зазначеного карткового рахунку № НОМЕР_1 ініційовано оплату проїзних документів (авіаційних квитків) на загальну суму 1 035 473,00 грн.
Оплата проїзних документів здійсненна позивачем не за рахунок власних грошових коштів, а за рахунок коштів Банку у вигляді недозволеного овердрафту - грошових коштів Банку, наданих позивачу як клієнту, у зв`язку із відсутністю достатньої грошової суми на його рахунку, згідно з пунктом 8.6.1. Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "РайффайзенБанк".
23 лютого 2015 року Банком була ініційована процедура оскарження транзакцій та примусового повернення коштів, внаслідок чого 24 лютого 2015 року МПС Visa Банку повернуто грошові кошти за вказаними операціями.
27 березня 2015 року позивачем у рахунок погашення заборгованості внесені на рахунок грошові кошти в сумі 1 035 473,00 грн.
Пунктом 8.6.1. Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "РайффайзенБанк" передбачено, що у разі списання з карткового рахунку коштів у сумі, що перевищує доступну суму коштів, на картковому рахунку виникає недозволений овердрафт. Заборгованість клієнта перед банком із недозволеного овердрафту повинна бути погашена негайно, шляхом забезпечення наявності коштів у необхідній сумі на картковому рахунку.
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 28 листопада 2014 року проведено державну реєстрацію Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ).
25 липня 2014 між ТОВ "ТІКЕТС.ЮЕЙ" та ТОВ "Тікетс Консолідатор" укладено субагентський договір № 1/08, відповідно до умов якого третя особа може надавати послуги з продажу авіаперевезень як самостійно, так і шляхом залучення третіх осіб-посередників, з якими він окремо укладає договори про надання посередницьких послуг з обов`язковим укладенням при цьому договору про нерозголошення конфіденційної інформації, будучи відповідальним за дії чи бездіяльність зазначених третіх осіб - посередників перед агентом.
11 грудня 2014 року між ТОВ "Тікетс Консолідатор" та ФОП ОСОБА_1 укладений Субагентський договір № UA 11/12/14 про надання посередницьких послуг. Вказаний договір укладено між ФОП ОСОБА_1 та третьою особою саме з метою надання послуг з продажу авіаперевезень, тобто для здійснення позивачем господарської діяльності та отримання прибутку.
ТОВ "Тікетс Консолідатор" наголосило на невиконанні ФОП ОСОБА_1 умов Субагентського договору № UA11/12/14 від 11 грудня 2014 року у зв`язку з самостійним оформленням позивачем вказаних проїзних документів без фактичного здійснення перерахування грошових коштів з кредитної картки, оформленої в ПАТ "Райффайзен банк Аваль".
Доказом відсутності відповідних перерахувань ТОВ Тікетс Консолідатор зазначало заяву до нього ТОВ "Тікетс.Юей" відповідно до Субагентського договору № 1/08 від 25 липня 2014 року вимог про сплату вартості квитків та штрафу, які були повністю сплачені третьою особою.
Позиція Верховного Суду
Щодо стягнення безпідставно отриманих коштів
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України).
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.
Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (див. висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).