Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 547/1161/20
провадження № 61-5740св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райземінвест - 2017",
третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенко Руслан Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райземінвест - 2017" на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Бутенко С. Б., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (далі - ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райземінвест -2017" (далі - ТОВ "Райземінвест - 2017"), третя особа - державний реєстратор Комунального підприємства (далі - КП) "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенко Р. М., про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 31 грудня 2013 року між ОСОБА_1, яка є власником земельної ділянки, загальною площею 2,8691 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:002:0280, та ТОВ "Полтавазернопродукт" укладений договір оренди землі строком на 5 років. Право оренди за цим договором зареєстроване 20 січня 2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області Маньківським І. І. До закінчення строку дії зазначеного договору оренди землі, 26 квітня 2019 року на адресу позивача надійшов лист від ТОВ "Райземінвест - 2017" з вимогою не проводити будь-яких польових робіт на спірній земельній ділянці, оскільки воно є користувачем на засадах оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 .
У подальшому, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що державним реєстратором КП "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенком Р. М. 01 квітня 2019 року зареєстровано припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на підставі угоди від 17 листопада 2017 року про дострокове розірвання договору оренди землі.
Після припинення права оренди позивача, у той самий день (01 квітня 2019 року) на спірну земельну ділянку тим же реєстратором зареєстровано право оренди за ТОВ "Райземінвест - 2017" на підставі договору оренди від 12 березня 2019 року.
Наголошував, що уповноважені на те посадові особи ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" не укладали 17 листопада 2017 року угоду про дострокове розірвання договору оренди землі. Така угода відсутня у ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт". Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1, безперервно перебувала в користуванні ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" протягом 2014 - 2019 років, а сторони договору оренди вчиняли юридично значимі дії, що підтверджують існування орендних правовідносин між власником земельної ділянки та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" до квітня 2019 року включно. Тому зазначена вище угода про розірвання договору оренди землі та подальший договір оренди тієї самої земельної ділянки, укладений із ТОВ "Райземінвест - 2017", які є незаконними, порушують права та законні інтереси позивача, оскільки позивача було протиправно позбавлено права оренди до 2021 року.
Зазначав, що оскаржувана угода про дострокове розірвання договору оренди землі у ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" відсутня, оскільки ними не укладалась та ніким не передавалась позивачу, є такою, що підлягає визнанню недійсною, оскільки вона є підробленою, укладеною заднім числом особою, яка не мала повноважень на її укладення.
Наполягав, що є законним орендарем спірної земельної ділянки. Право оренди ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" припинено державним реєстратором незаконно. Договір оренди землі зі сторони позивача виконувався належним чином, а його виконання власником земельної ділянки беззаперечно приймалось.
Вказував, що Сліпаченко П. П. як директор філії ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" мав право діяти від імені позивача лише в межах, визначених довіреністю та трудовим договором (контрактом). Крім того, Сліпаченко П. П. не лише неправомірно підписав від імені позивача угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_1, а й у подальшому уклав із нею новий договір оренди, але вже як директор іншого підприємства ТОВ "Райземінвест - 2017".
Враховуючи наведене, ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" просило: 1) визнати недійсною угоду від 17 листопада 2017 року про дострокове розірвання договору оренди землі від 31 грудня 2013 року, укладену між ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" та ОСОБА_1, на підставі якої припинено речове право (право оренди) ТОВ "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280; 2) скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенка Р. М., номер рішення: 46292976 від 04 квітня 2019 року, про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280 з одночасним визнанням права оренди ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280 на підставі договору оренди землі від 31 грудня 2013 року; 3) визнати недійсним договір оренди землі від 12 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Райземінвест - 2017"; 4) скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенка Р. М. від 04 квітня 2019 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ "Райземінвест - 2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280 з одночасним визнанням права оренди "Райземінвест - 2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2021 року у задоволенні позову ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що довіреність, на підставі якої ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" уповноважило Сліпаченка П. П. представляти інтереси товариства, не містить будь-яких обмежень та передбачала укладання низки різних угод. Крім того, позивач не надав суду жодного доказу того, що оспорювана угода, нібито, підписана Сліпаченко П. П., як генеральним директором ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", та відповідачем у листопаді 2017 року, є сфальсифікована. Також відсутні у матеріалах справи належні й допустимі докази того, що у розпорядженні ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" відсутній оригінал (примірник) оскаржуваної угоди та відповідна заява про наміри відповідача. Позивач не зазначив та не довів, в чому саме полягає порушення державним реєстратором Онищенком Р.М. його прав у зв`язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно.
Додатковим рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2022 року стягнено з ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 32 000,00 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що адвокат Бехтер Л. В., яка діяла в інтересах ОСОБА_1, надала належні та допустимі докази витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" задоволено. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2021 року та додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсною угоду від 17 листопада 2017 року про дострокове розірвання договору оренди землі від 31 грудня 2013 року, укладену між ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" та ОСОБА_1, на підставі якої припинено речове право (право оренди) ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280. Скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенка Р. М. про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280 з одночасним визнанням права оренди ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280 на підставі договору оренди землі від 31 грудня 2013 року. Визнано недійсним договір оренди землі від 12 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Райземінвест - 2017". Скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстр нерухомого майна та бізнесу" Бричківської сільської ради Онищенка Р. М. про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди ТОВ "Райземінвест - 2017") щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280 з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Райземінвест - 2017" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:002:0280. Вирішено питання розподілу судового збору.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорювана угода про розірвання договору оренди є такою, що укладена Сліпаченком П. П. як представником з перевищенням повноважень, оскільки довіреністю від 09 вересня 2016 року Сліпаченку П. П. як представнику ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" надавалися повноваження для здійснення представництва інтересів товариства на укладення договорів оренди землі пайовиків, а не їх розірвання, а також на укладення інших господарських договорів. На підставі довіреності Сліпаченко П. П. як представник міг підписувати "інші документи", які стосуються оформлення чи реєстрації договорів оренди землі, а не розірвання таких договорів. Довіреність, видана Сліпаченку П. П., за своїм змістом відповідає повноваженням представника, визначеним Положенням "Про виробничий підрозділ Агрофірма "Семенівська" ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", та не може їх розширювати. Сліпаченко П. П. при розірванні договорів оренди діяв з перевищенням своїх повноважень.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1, яка нібито 17 листопада 2017 року розірвала договір оренди землі, фактично продовжувала відносини оренди землі з ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", отримуючи орендну плату, а товариство проводило обробіток землі протягом двох років після вчинення оспорюваної угоди про розірвання договору оренди землі.
Крім того, апеляційний суд вказав, що ТОВ "Райземінвест - 2017" створене Сліпаченком П. П. наприкінці 2017 року під час його перебування у трудових відносинах з ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" тобто, всупереч вимогам пункту 6.1 трудового договору, укладеного з позивачем.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки основне рішення підлягає скасуванню, то необхідно скасувати і додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2022 року, яким стягнуто з позивача ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 32 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2022 року ТОВ "Райземінвест - 2017" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Разом із касаційною скаргою ТОВ "Райземінвест - 2017" подало клопотання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року.
Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13?ц, від 15 січня 2019 року у справі № 322/1178/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17; постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 669/794/17, від 11 червня 2020 року у справі № 669/763/17, від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18, від 24 вересня 2020 року у справі № 669/759/17, від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц; постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 760/8121/16-ц.
Крім того, на думку заявника, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги обставини, які мають істотне значення для вирішення справи а також не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
- не звернув уваги на те, що наведені позивачем підстави про розірвання угоди внаслідок перевищення повноважень представником та внаслідок зловмисної домовленості представника з іншою стороною є взаємовиключними, оскільки предмет доказування кожної із обставин передбачає встановлення відмінних за правовою природою юридичних фактів;
- не встановив реальної обізнаності ОСОБА_1 про наявність обмежень у директора ВП АФ "Сліпаченка П. П." на укладання угод про розірвання правочинів, а висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на припущенні про те, що ОСОБА_1 могла знати про наявність цих обмежень, оскільки мала би проявити розумну обачливість і ознайомитися з довіреністю;
- не встановив факт ознайомлення ОСОБА_1 зі статутом ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", Положенням про ВП АФ "Семенівська", довіреністю та контрактом Сліпаченка П. П., а також, чи були обмеження затверджені в статуті у передбаченому законом порядку, враховуючи дату укладання оспорюваного правочину;
- не досліджував договір оренди від 31 грудня 2013 року та акт приймання - передачі земельної ділянки від 21 січня 2014 року, оскільки в описовій частині постанови зазначено, що суд апеляційної інстанції досліджував договір оренди земельної ділянки від 30 грудня 2013 року, примірник якого матеріали справи не містять;
- безпідставно визнав право оренди земельної ділянки за ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на підставі договору оренди від 31 грудня 2013 року (зареєстрований 25 січня 2016 року), який припинив свою дію 20 січня 2021 року, оскільки укладений був строком на 5 років;
- не дотримався вимог закону щодо вмотивованості судового рішення, оскільки в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції від 07 червня 2022 року зазначено, що "апеляційна скарга задоволенню не підлягає", а в резолютивній частині, що "апеляційну скаргу - задовольнити", отже з повного тексту постанови не зрозуміло, яких висновків дійшов суд при розгляді справи, які доводи та докази взяв суд до уваги, що стало підставою для винесення такого рішення, висновки є взаємовиключними та не відповідають умовам обґрунтованості;
- безпідставно скасував додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2022 року;
- не надав належної оцінки доводам відповідачів, порушив принцип рівності всіх учасників судового процесу та змагальності.
У серпні 2022 року від ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Райземінвест - 2017", в якому заявник, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки воно є законне.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 червня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "Райземінвест - 2017" передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Райземінвест - 2017" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Хорольського районного суду Полтавської області матеріали справи № 547/1161/20; у задоволенні клопотання ТОВ "Райземінвест - 2017" про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 07 червня 2022 року відмовлено; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
У липні 2022 року матеріали справи № 547/1161/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 532483200:00:002:0280 зі строком оренди на 5 років (пункт 8 договору); зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди (пункт 36 договору). Право оренди за цими договором зареєстроване 20 січня 2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області Маньківським І. І. (від 25 січня 2016 року, індексний номер рішення: 27922929), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
17 листопада 2017 року між ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", в особі директора ВП АФ "Сліпаченко П. П." та ОСОБА_1 укладена угода про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Реєстрація додаткової угоди про розірвання договорів оренди земельних ділянок проведена 04 квітня 2019 року.
19 грудня 2017 року Сліпаченко П. П. став засновником та керівником ТОВ "Райземінвест - 2017".
04 січня 2018 року Сліпаченко П. П. за власним бажанням припинив виконувати обов`язки директора ВП АФ "Семенівська" ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт".
Із журналу вхідної кореспонденції ВП АФ "Семенівська" за 2016 - 2017 роки відомо, що протягом дії договору, зокрема і у листопаді 2017 року від ОСОБА_1 не надходило заяв про дострокове припинення договору оренди.
Після 17 листопада 2017 року, договірні відносини між ОСОБА_3 та ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" не було припинено до квітня 2019 року, про що свідчить довідка від 16 листопада 2020 року про отримання відповідачем орендної плати на загальну суму 26 201,50 грн за 2017-2018 роки.
Сліпаченко П. П. призначений на посаду директора ВП АФ "Семенівська" ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" на підставі контракту від 12 грудня 2016 року № 2, пунктом 1.2. якого передбачено, що директор ВП зобов`язується безпосередньо здійснювати поточне управління підрозділом в межах повноважень, наданих "Положенням про виробничий підрозділ Агрофірма "Семенівська".
Відповідно до пункту 7.4. "Положення про виробничий підрозділ "Агрофірма "Семенівська" директор виробничого підрозділу на підставі довіреності, наданої Генеральним директором ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт", укладає з юридичними та фізичними особами угоди та діє від імені ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" в межах повноважень, визначених "Положенням про виробничий підрозділ "Агрофірма "Семенівська".
Директор зобов`язаний, зокрема, своєчасно інформувати керівництво Товариства про зміни у діяльності Підрозділу, які можуть негативно вплинути на інтереси Товариства (пункт 7.5 Положення).
Пунктом 4.5. Положення передбачено, що ВП АФ "Семенівська" не має права самостійно розривати будь-які договірні відносини. Контракт містить підписи Сліпаченка П. П. на кожній сторінці, що свідчить про ознайомлення з його змістом.
У посадовій інструкції № 3 директора ВП АФ "Семенівська", затвердженій Генеральним директором ТОВ "ІПК "Полтавазернопродукт" Мацаком Ю. І., зазначено, що директор виробничого підрозділу, зокрема, здійснює господарське управління майном виробничого підрозділу без права його відчуження (пункт 2.6), представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинах з партнерами (пункт 2.21). При цьому директор має право на підставі довіреності, виданої генеральним директором товариства, діяти від імені товариства, представляти його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, у відносинах з юридичними та фізичними особами (пункт 3.1), підписувати та візувати документи в межах свої компетенції (пункт 3.3).
Право, що підлягає застосуванню до спірних відносин
У статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначені загальні вимоги, додержання якихє обов`язковим для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 215 цього ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.
За змістом частини першої, третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти представнику, при цьому зазначені дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов`язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.
Під перевищенням повноважень потрібно розуміти ситуацію, коли представник має певні повноваження на вчинення правочину, проте вчиняє його з відхиленням від змісту та обсягу таких повноважень. Тобто, відбувається самостійне збільшення представником обсягу права на вчинення юридичних дій, визначених в довіреності.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, повинно встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.