Постанова
Іменем України
03 липня 2023 року
м. Київ
справа № 522/10237/20
провадження № 61-3770св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Гуляєва Наталія Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в складі колегії суддів Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Князюка О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.
Позов мотивувала тим, що 13 листопада 2019 року сторони уклали договір довічного утримання, за яким позивачка відчужила відповідачці право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в обмін на довічне утримання та догляд. Вказувала, що ОСОБА_3 належним чином не виконує свої зобов`язання, передбачені пунктами 4 та 5 договору, зокрема, не надає грошове утримання, не здійснює придбання харчування, одягу, не сплачує житлово-комунальні платежі. Зазначила, що відповідачка отримує пенсію за позивачку, проте не віддає її ОСОБА_1 в повному обсязі, намагається огородити позивачку від спілкування з іншими людьми, що слугувало причиною для звернення до поліції.
ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:
розірвати договір довічного утримання від 13 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гуляєвою Н.В., зареєстрований у реєстрі за №1098;
застосувати наслідки розірвання договору, повернувши квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 ;
встановити порядок виконання рішення суду шляхом скасування запису про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру та повернення ОСОБА_1 оригіналу свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 29 липня 1993 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 30 червня 2021 року позов задоволено частково:
розірвано договір довічного утримання від 13 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гуляєвою Н. В. та зареєстрований у реєстрі за №1098;
застосовано наслідки розірвання договору та повернуто квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 ;
у частині встановлення порядку виконання рішення суду шляхом скасування запису про реєстрацію права власності відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відчужувач за договором довічного утримання за законом має право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.
Суд вказав, що при зверненні до суду ОСОБА_1 посилалась на невиконання відповідачкою умов договору довічного утримання та прийняв до уваги, що ОСОБА_2 не повідомила суду, чи вівся нею облік надання позивачці матеріального забезпечення за договором.
Подані відповідачкою разом із відзивом на позовну заяву квитанції за висновком суду не можуть свідчити про придбання продуктів, ліків, миючих засобів саме для позивачки.
Оскільки крім показань свідків належних, достовірних та допустимих доказів виконання відповідачкою умов укладеного між сторонами договору довічного утримання ОСОБА_2 суду не надала, місцевий суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
У задоволенні вимог про встановлення порядку виконання судового рішення суд відмовив, оскільки вимоги про скасування запису про реєстрацію права власності та повернення оригіналу свідоцтва про право власності, які позивачка просить задовольнити шляхом установлення порядку виконання судового рішення, мають бути пред`явлені як самостійні позовні вимоги.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу представника відповідачки задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до квітня 2020 року у позивачки не було претензій щодо утримання та догляду за нею з боку відповідачки, а позов був пред`явлений після неповернення позивачці правовстановлюючих документів на квартиру, в зв`язку з чим вона зробила висновок, що відповідачка відібрала в неї квартиру.
За висновком апеляційного суду встановлені в справі обставини свідчать лише про наявність конфліктних відносин між сторонами, однак ніяким чином не підтверджують факт неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків за договором довічного утримання. При цьому суд прийняв до уваги, що з позовними вимогами про визнання недійсним договору довічного утримання як такого, що був укладений під впливом обману, ОСОБА_1 не зверталась.
З урахуванням правової природи та умов укладеного між сторонами договору довічного утримання від 13 листопада 2019 року, положень статті 755 ЦК України та підстав позову, колегія суддів зробила висновок, що відповідачка на час звернення позивачки до суду з цим позовом належним чином виконувала умови вказаного договору, а ОСОБА_1, у свою чергу, не надала суду належних та допустимих доказів істотного порушенням ОСОБА_2 умов договору довічного утримання.
Колегія суддів також прийняла до уваги, що відповідачка не перешкоджає ОСОБА_1 проживати у відчуженій квартирі.
Посилання позивачки на те, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує грошове зобов`язання, яке передбачене договором довічного утримання, колегія суддів відхилила з огляду на те, що позивачка відмовляється приймати належне виконання зобов`язання, запропоноване відповідачкою, що не може бути підставою для покладення на ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності у вигляді розірвання договору.
Аргументи учасників справи
13 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати як прийняту з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не вказав в оскарженій постанові, на підставі чого він встановив, що відповідач забезпечувала позивача харчуванням, одягом та необхідною допомогою в розмірі, еквівалентному одній мінімальній заробітній платі на місяць з урахуванням інфляції та індексації. Вказує, що апеляційний суд не дослідив, чи передавала відповідачка ОСОБА_1 пенсію, яку отримувала замість неї. Наполягає на тому, що відповідачка не довела факт належного виконання нею умов договору довічного утримання, зокрема, в частині матеріального забезпечення відчужувача. При цьому вважає, що саме на відповідачку законом покладено обов`язок довести існування обставин, на відсутність яких посилається позивачка, наприклад шляхом ведення обліку надання матеріального забезпечення.
У червні 2023 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачка просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що апеляційний суд надав належну оцінку поданим сторонам доказам та зробив правильний висновок про недоведення позивачкою наявності підстав для розірвання договору довічного утримання. Вказує, що протягом тривалого часу належним чином виконувала взяті на себе за договором обов`язки, про що свідчить охайний та доглянутий вигляд квартири, в якій проживає позивачка, відсутність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, забезпечення позивачки всіма необхідними ліками. Зазначає, що після виникнення конфліктних відносин між сторонами позивачка почала відмовлятись від надання відповідачкою певних послуг, перестала відчиняти двері, що унеможливило повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків за договором довічного утримання.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір та усунула недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року відмовлено.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 10 травня 2023 року вказано, що: " ОСОБА_1 просить скасувати оскаржене судове рішення, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, оскільки суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 755/1226/17-ц, від 28 березня 2018 року в справі № 509/513/16-ц, від 06 травня 2020 року в справі № 755/1750/19".