Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 757/10400/21
провадження № 61-2063св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури, Київської окружної прокуратури м. Харкова, Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1, Офісу Генерального прокурора, заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року в складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року в складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до держави України в особі Національної поліції України, головного управління Національної поліції в Харківській області, Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, Офісу Генерального прокурора, Харківської обласної прокуратури, Київської окружної прокуратури м. Харкова, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивувала тим, що Київський відділ поліції головного управління Національної поліції в Харківській області з 2012 року проводить досудове розслідування в кримінальному провадженні №12012220490000279, в якому позивачка є потерпілою, за фактами шахрайства, зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань, крадіжки, а також інших питань. Кримінальне провадження стосується розслідування організації незаконного заволодіння групою осіб її майном: чотирьохкімнатною квартирою АДРЕСА_1 та 1/2 частиною квартири АДРЕСА_2 (разом з меблями та предметами побуту), а також її побиття.
Процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні є Харківська місцева прокуратура №2. Зауважувала, що Київський відділ поліції головного управління Національної поліції в Харківській області підпорядковується головному управлінню Національної поліції в Харківській області та Національній поліції України, а Харківська місцева прокуратура №2 - Харківській обласній прокуратурі та Офісу Генерального прокурора.
Вказувала, що досудове розслідування за її заявою проводиться протягом 9 років. При цьому будь-яких процесуальних дій, спрямованих на передання справи до суду, орган досудового розслідування не вчиняє. Зазначала, що неодноразово зверталась зі скаргами на бездіяльність слідчого до прокуратури та суду, проте досудове розслідування в кримінальному провадженні досі не закінчене.
Вважала, що неправомірними діями слідчого, які полягають в умисному невиконанні протягом тривалого часу вимог Конституції України та кримінально-процесуального законодавства, їй завдано моральну шкоду внаслідок приниження її честі та гідності, тривалого порушення її прав, у зв`язку з чим вона перебуває у стані безперервного нервового напруження і стресу, витрачала свій час на звернення зі скаргами та перебування в судах.
Вказувала, що така свідома спільна бездіяльність органів слідства та прокуратури, тривала невизначеність та усвідомлення факту непритягнення винних осіб до відповідальності є інструментом психологічного насильства, який спричиняє їй моральні страждання.
ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку ДКСУ за рахунок коштів державного бюджету завдану їй бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури моральну шкоду у розмірі 8 000 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 07 липня 2022 року Печерський районний суд м. Києва позов задовольнив частково та стягнув з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 15 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Постановою від 17 січня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги залишив без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Своє рішення суди мотивували тим, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 1174 ЦК України, які передбачають загальні підстави для відповідальності посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури за допущену ними бездіяльність.
Суди встановили факт тривалої протиправної бездіяльності посадової особи ГУНП Харківської області щодо проведення досудового розслідування за заявою про вчинення кримінального правопорушення та надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому позивачка є потерпілою, а тому дійшли висновку про заподіяння їй моральної шкоди.
Суди прийняли до уваги рекомендації ЄСПЛ щодо необхідності недопущення національними органами невиправданих затримок тривалості кримінального провадження. Суди констатували, що захисту прав позивачки як заявниці у кримінальному провадженні так і не відбулося, адже орган досудового розслідування фактично "імітує" розслідування поза межами розумного строку та не зважає на вказівки прокурора щодо усунення порушень. Зазначили, що жодних ефективних дій з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, орган досудового розслідування не вчинив.
Тому суди вважали наявними підстави для відшкодування завданої позивачці бездіяльністю органу досудового розслідування моральної шкоди.
При оцінці розміру компенсації завданої позивачці моральної шкоди суди врахували характер завданої шкоди та тривалість її заподіяння, глибину душевних страждань та стан здоров`я позивачки, переживання, час, витрачений на захист своїх прав, а також засади розумності та справедливості, в зв`язку з чим вважали за доцільне стягнути в якості компенсації за заподіяну моральну шкоду 15 000 грн.
Аргументи учасників справи
14 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила скасувати їх в частині відхилених позовних вимог як ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Касаційну скаргу з урахуванням доповнень мотивувала тим, що розмір компенсації має бути таким, щоб особа, яка зазнала моральних страждань, не залишилася незадоволеною тим, через що їй довелось пройти. Розмір компенсації, на переконання позивачки, повинен нести справедливу сатисфакцію моральних втрат та відновити стан потерпілого в матеріальній формі. Вважає, що повністю довела факт заподіяння їй моральних страждань, які позивачка у грошовому виразі оцінила в 8 000 000 грн. Посилається на те, що суди не врахували подані нею докази на підтвердження розміру заподіяної шкоди, та не звернули увагу на те, що бездіяльність у кримінальному провадженні триває понад 8 років, у зв`язку з чим вона втратила віру в справедливість. Уважає, що факт втрати нею дороговартісного майна в центрі міста та невжиття органами досудового розслідування достатніх заходів для поновлення порушених прав позивачки є достатніми доказами спричинення їй моральної шкоди на суму 8 000 000 грн.
14 березня 2023 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивував тим, що позивачка не довела факт неправомірних дій відповідачів чи наявності тяганини в кримінальному провадженні, які б спричинили заподіяння моральної шкоди позивачці. Зазначає про відсутність судових рішень, ухвалених слідчими суддями, про встановлення факту бездіяльності чи прийняття органами досудового розслідування протиправних процесуальних рішень. Навпаки, слідчі судді неодноразово відмовляли ОСОБА_1 у задоволенні скарг на бездіяльність слідчих і прокурорів. Наполягає на тому, що лише слідчі судді можуть надавати оцінку правомірності дій органів досудового розслідування чи прокуратури. Суд цивільної юрисдикції при розгляді справи про відшкодування шкоди такими повноваженнями не наділений. Оскільки відсутні докази наявності протиправної бездіяльності слідчого та/або прокурора, а також причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю та ймовірними змінами у житті позивачки, то немає передбачених у статтях 1173-1174 ЦК України підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Крім того, посилається на те, що Офіс Генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відкритому за заявою позивачки, не здійснював, а на обставини заподіяння їй шкоди саме Офісом Генерального прокурора позивачка у позовній заяві не посилалася.
15 березня 2023 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу мотивував тим, що позивачка не довела факт протиправної бездіяльності слідчого або прокурора, а тому не довела сам факт заподіяння їй моральної шкоди відповідачами. Вказує, що саме по собі скасування постанов слідчого з процесуальних питань не вказує на заподіяння позивачці моральної шкоди. Наполягає на тому, що суди помилково зробили висновок про надмірну тривалість розслідування у кримінальному провадженні, адже строки розслідування розпочинаються з моменту оголошення особі про підозру. При цьому вважає, що суди цивільної юрисдикції не мають компетенції щодо оцінки розумності тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні.
У березні та травні 2023 року ГУНП в Харківської області подало відзиви на касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1, у яких підтримало касаційну скаргу прокурора, заперечило проти касаційної скарги позивачки та просило ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзиви мотивувало тим, що позивачка не надала доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності слідчого або прокурора, а також не обґрунтувала розмір заподіяної їй шкоди. Посилається також на те, що позивачка відповідачами залучила Київську окружну прокуратуру міста Харкова та Харківське районне управління поліції № 1, які не є юридичними особами.
У червні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, в якому просила залишити її без задоволення.
Відзив мотивувала тим, що прокурор замість здійснення нагляду за дотриманням строків досудового розслідування фактично схвалив таку бездіяльність.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 02 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою від 05 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора, у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень відмовив.
Ухвалою від 10 квітня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишив без руху та надав строк для усунення недоліків (сплати судового збору).
Ухвалою від 22 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі від 02 березня 2023 року Верховний Суд указав, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20, від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17, від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20.
В ухвалі від 05 квітня 2023 року Верховний Суд указав, що касаційна скарга Офісу Генерального прокурора містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 640/9044/19, від 05 червня 2018 року в справі № 826/13340/15, від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17, від 22 грудня 2020 року в справі № 686/24223/17, від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20, від 11 січня 2023 року в справі № 591/8842/21, від 19 грудня 2022 року в справі № 466/5021/18, від 24 березня 2021 року в справі № 922/445/20, від 20 січня 2021 року в справі № 686/27885/19, від 11 вересня 2020 року в справі № 638/9834/18, від 04 липня 2018 року в справі № 641/2328/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 646/5224/17, від 23 січня 2019 року в справі № 638/1413/17, від 01 квітня 2020 року в справі № 641/7772/17, від 30 червня 2020 року в справі № 641/7984/17, від 28 листопада 2018 року в справі № 638/9055/15, від 10 жовтня 2018 року в справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року в справі 3 638/14260/16, від 13 березня 2019 року в справі № 638/12193/16, від 25 березня 2020 року в справі № 638/12794/16-ц.
В ухвалі від 22 травня 2023 року Верховний Суд указав, що касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 641/2328/17, від 17 січня 2020 року в справі № 638/11414/18, від 01 квітня 2020 року в справі № 641/7772/17, від 13 травня 2020 року в справі № 638/8636/17, від 20 травня 2020 року в справі 3 337/3375/17, від 20 травня 2020 року в справі 3 639/6736/18, від 23 червня 2020 року в справі № 554/108/18, від 25 червня 2020 року в справі № 520/14/19, від 30 червня 2020 року в справі № 641/7984/17, від 03 липня 2020 року в справі № 686/27965/19, від 16 грудня 2020 року в справі № 638/1414/17, від 03 лютого 2021 року в справі № 757/66977/17, від 03 березня 2021 року в справі № 638/17962/15, від 14 квітня 2021 року в справі № 646/7688/19, від 10 червня 2021 року в справі 3 201/3997/19, від 30 червня 2021 року в справі № 466/9517/17, від 08 вересня 2021 року в справі 3 638/164/18, від 14 вересня 2021 року в справі № 638/3894/20, від 01 грудня 2021 року в справі № 638/3758/20, від 24 грудня 2021 року в справі № 646/5190/19.
У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що за заявами позивачки слідчий відділ Київського ВЦ ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №12012220490000279, розпочатому 27 листопада 2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою-третьою статті 190, частиною першою статті 365-2, частинами першою-третьою статті 185, частиною другою статті 355 КК України.