Постанова
Іменем України
26 червня 2023 року
м. Київ
справа № 459/1560/20
провадження № 61-11155св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідач третя особа - - ОСОБА_2, виконавчий комітет Червоноградської міської ради, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2022 року в складі судді Грабовського В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), третя особа - виконавчий комітет Червоноградської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені).
Позовна заява мотивована тим, що позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 квітня 2014 року. За час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка - ОСОБА_3 .
За рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18 липня 2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача щомісячні аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 листопада 2018 року змінено встановлений розмір аліментів та присуджено до стягнення з відповідача щомісячні аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі 1 200,00 грн
Однак відповідач з 2015 року не цікавиться життям дитини, її побутом, матеріальним становищем та здоров`ям. У зв`язку з несплатою останнім аліментів у повному обсязі у нього виникла заборгованість. Зазначала, що сума неустойки (пені) складає 16 598,21 грн. Крім цього позивач вказувала, що у дочки склалися добрі стосунки з її співмешканцем (цивільним чоловіком), який піклується про дитину та забезпечує їй нормальний рівень життя.
Позивач просила позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи обмеження, визначене статтею 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України) щодо права на стягнення неустойки (пені) не більше, ніж за рік, просила стягнути з відповідача 3 365,96 грн неустойки (пені).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за період з липня 2013 року по грудень 2014 року включно у сумі 587,79 грн.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення неустойки (пені) та позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав відмовлено.
Розподілено судові витрати.
Рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками та умисного ухилення від їх виконання. З урахуванням обставин спірних правовідносин суд дійшов висновку, що у справі недостатньо доказів для застосування до відповідача як батька крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав відносно дочки, а тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав не можуть бути задоволені. Разом із цим, суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, визнавши його необґрунтованим.
Вирішуючи питання про наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів за рішенням суду, обчисленій державним виконавцем, суд виходив з того, що відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказу виникнення цієї заборгованості з незалежних від нього причин, у зв`язку з чим суд вважає доведеним наявність вини відповідача у її виникненні. За проведеним судом розрахунком неустойки (пені) загальна її сума від суми несплачених відповідачем аліментів становить 587,79 грн. Тому в цій частині суд вважав за можливе позовні вимоги позивача задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 587,79 грн неустойки (пені) від суми несплачених аліментів.
Рішення суду в частині вирішення (відмови у задоволенні) позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав оскаржила ОСОБА_1 . Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення неустойки (пені) в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалося.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком суд першої інстанції про недоведеність позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дочки. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що відповідач проти позбавлення батьківських прав заперечує, бажає брати участь у спілкуванні та вихованні дитини, її матеріальному утриманні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 не оскаржувалось, а тому не було предметом перегляду апеляційного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року. У касаційній скарзі позивач просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження постанови рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року позивач вказує застосування в оскаржуваному рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 (правильно - 29) вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 у 2016-2017 роках навчалася на гуртку раннього розвитку дитини "Пізнайко" Будинку дитячої та юнацької творчості м. Червоноград, що підтверджується копією довідки від 23 травня 2017 року.
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, за час проживання скарг від сусідів на неї не було, що підтверджується побутовою характеристикою від 23 травня 2017 року.
Згідно з копією висновку акта соціального інспектування № 109 від 28 грудня 2019 року умови проживання ОСОБА_3 задовільні, наявні продукти харчування, дитячий одяг та постільна білизна чисті.
За місцем навчання у Червоноградській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9 ОСОБА_3 характеризується позитивно, за час навчання батько жодного разу не навідувався до школи, не телефонував, навчанням дочки не цікавився, що підтверджується копіями характеристик дитини.
За висновком психолога від 08 січня 2019 року № 18 ситуації, які пов`язані з особою батька, мають травмуючи емоційне забарвлення, найбільший рівень тривожності у ОСОБА_3 проявляється у ситуаціях, що моделюють відносини з членами родини (батьком) та відносини між батьками, наявні ознаки агресії та аутоагресії.
Відповідно до акта оцінки потреб дитини та її сім`ї (початкова оцінка) № 29 від 29 травня 2017 року мати ( ОСОБА_1 ) доглядає дитину ОСОБА_3, займається її вихованням, розвитком, задовольняючи її потреби.
Згідно з характеристикою психологічного стану ОСОБА_3 № 251/02 від 06 вересня 2021 року, у дитини є травматичні переживання пов`язані з родиною, вона не включає себе до складу сім`ї, наявний страх перед майбутнім. Дитина повідомила, що має образу на батька, з яким не спілкується, він не відповідає на дзвінки, не реагує на її привітання.
Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 12 грудня 2020 року № 57 позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є доцільним.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В касаційній скарзі позивач оскаржує рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 червня 2022 року в частині вирішення (відмови у задоволенні) позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 та постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).