Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 726/349/21
провадження № 61-18143св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Чернівецька міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернівецької міської ради на постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Одинака О. О., у справі за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є власником 26/100 частки нежитлових приміщень, які розташовані на АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 13 серпня 2002 року № 2-3785.
На підставі рішення Чернівецької міської ради від 01 листопада 2002 року № 103 між Чернівецькою міською радою та відповідачем було укладено договір оренди землі від 02 квітня 2003 року ВАЕ № 677438, відповідно до якого ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 0,7769 га, що розташована на АДРЕСА_1, строком до 13 грудня 2012 року.
Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18 квітня 2008 року № 1554, орендованій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7310136900:65:003:0029.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 травня 2020 року № 209754852 на підставі рішення суду від 11 грудня 2008 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлю літ. "Б" - складські приміщення, магазин промислових товарів та офіси загальною площею 5253,10 кв. м. Дата реєстрації 29 грудня 2008 року.
Після закінчення дії договору оренди землі (13 грудня 2012 року) та не укладенням додаткового договору про поновлення строку оренди землі, Чернівецькою міською радою прийнято рішення від 01 грудня 2014 року № 1421, яким визнано таким, що втратило чинність рішення про передачу земельної ділянки в оренду та припинено договір оренди землі.
Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який виданий відділом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 19 серпня 2019 року № 1160, зазначена вище земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером 7310196300:65:003:0029, є сформованою. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,7769 га складає 15 672 637,00 грн.
Позивач вказує, що відповідач своєю протиправною поведінкою, яка виразилась у використанні земельної ділянки без укладення договору оренди (права користування), позбавив власника земельної ділянки, а саме Чернівецьку міську раду права отримати дохід у розмірі орендної плати, внаслідок чого до місцевого бюджету не надійшли кошти за користування земельною ділянкою.
23 серпня 2019 року Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради було спрямовано землекористувачу листа від 23 серпня 2019 року № 04/01-08/3-04/4/2417 з вимогою сплатити кошти за використання земельної ділянки, однак вказана вимога залишилась не виконаною.
Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, відповідно до якого недоотримана сума орендної плати Чернівецькою міською радою за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою за період з 01 червня 2017 року до 31 травня 2020 року становить 931 232,63 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 931 232,63 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Садгірський районний суд міста Чернівців рішенням від 03 червня 2021 року позовну заяву Чернівецької міської ради задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 931 232,63 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 968,49 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, яка належить Чернівецькій міській раді, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив додаткового договору про поновлення строку оренди земельної ділянки, отже використовував земельну ділянку без виникнення права власності або права користування, тому позовні вимоги про стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 931 232,63 грн підлягають задоволенню.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, задовольнив.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 03 червня 2021 року скасував. У задоволенні позову Чернівецької міської ради відмовив.
Стягнув з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати понесені в суді апеляційної інстанції на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 084,00 грн.
Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції залишив без розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний із здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці. Однак, оскільки Чернівецька міська рада уже зверталася з аналогічним позовом до господарського суду, який закрив провадження у справі з огляду на те, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, то апеляційний суд вважав, що закриття провадження у цій справі з тих підстав, що спір належить розглядати в господарській юрисдикції, поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства з метою створення умов для ефективної реалізації права позивача на доступ до правосуддя.
Встановивши, що спірна земельна ділянка площею 0,7769 га у період, заявлений у позові, не була сформована як об`єкт цивільних прав, оскільки не мала ані визначених меж, ані кадастрового номеру, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру та не проведено державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Чернівецькою міською радою, а також врахувавши, що позивачем не надано розрахунку складеного комісією, як це передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю таких вимог.
Залишаючи заяву ОСОБА_1 про вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у суді першої інстанції, без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що у передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк, докази понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції надані не були, такі докази подані на стадії апеляційного розгляду справи.
Стягуючи з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати понесені в суді апеляційної інстанції на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 084,00 грн, апеляційний суд виходив з того, що понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу є документально підтверджені, заперечень щодо співмірності витрат чи клопотання про зменшення цих витрат з боку Чернівецької міської ради до апеляційного суду не надходило.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
05 листопада 2021 року Чернівецька міська рада засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження Чернівецька міська рада зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року в справі № 922/536/18, від 28 січня 2019 року в справі № 922/3782/17, від 12 березня 2019 року в справі № 916/2948/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції невірно застосував главу 83 ЦК України, яка передбачає набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Натомість підставою для відмови у задоволенні позову застосував главу 82 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду від 29 січня 2019 року в справі № 922/536/18, помилково не врахував фактичних обставин у цій справі.
Вказує на те, що висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відомості про земельну ділянку на якій розташоване нерухоме майно відповідача відсутні у Державному земельному кадастрі, є помилковими, оскільки суд не врахував наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19 серпня 2019 року № 1160 та кадастрового номеру земельної ділянки 7310136900:65:003:0029, що свідчить про те, що земельна ділянка є сформованою, однак інформація про неї не внесена до Державного земельного кадастру.
Подібні обставини вже були предметом розгляду судами, зокрема Північно- західним апеляційним господарським судом (справа № 926/2381/19) та Західним апеляційним господарським судом (справа № 926/2590/19), за наслідками розгляду яких зроблено висновки на користь Чернівецької міської ради.
Крім того, звертає увагу на те, що станом на 2017 рік спірна земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, про що свідчить "скриншот", який здійснений із Публічної кадастрової карти України від 09 листопада 2017 року.
Зазначає, що нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Також, заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, ще не є доказом використання ним спірної земельної ділянки, яка знаходиться за цією адресою, площею 0,7769 га. Вказує на те, що використання земельної ділянки саме площею 0,7769 га додатково підтверджується договором дарування 26/100 нежитлових приміщень від 18 серпня 2002 року та актом прийому-передачі ділянки на місцевості в оренду для виробничих потреб від 04 квітня 2003 року, за яким ОСОБА_1 отримав від позивача в особі директора Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради спірну земельну ділянку.
Також заявник вказує на помилковість висновків апеляційного суду про ненадання позивачем розрахунку, складеного комісією, як це передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачем, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284. Зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 січня 2019 року № 922/536/18, відповідно до яких до спірних відносин не застосовується зазначена вище постанова Кабінету Міністрів України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Садгірського районного суду м. Чернівців.
Справа надійшла до Верховного Суду у березні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду 22 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: 26/100 частки нежитлового приміщення, що розташоване на АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 13 серпня 2002 року № 2-3785 (а. с. 44).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 02 квітня 2003 року, ОСОБА_1 уклав з Чернівецькою міською радою договір оренди земельної ділянки площею 0,7769 га, яка розташована на АДРЕСА_1, строком до 30 грудня 2012 року (а. с. 31, 32).
Актом прийому-передачі земельної ділянки на місцевості в оренду для виробничих потреб від 04 квітня 2003 року встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку на місцевості у відповідності з актом встановлення та погодження меж земельної ділянки у розмірах згідно плану (а. с. 33-36).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 травня 2020 року № 209754852 на підставі рішення суду від 11 грудня 2008 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлю літ. "Б" - складські приміщення, магазин промислових товарів та офіси загальною площею 5253,10 кв. м. Дата реєстрації 29 грудня 2008 року (а. с. 37-44).
Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12 жовтня 2013 року № 366/02-1/8-13 встановлено, що грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:65:003:0029 становить 6 883 722,00 грн (а. с. 28).
Рішенням Чернівецької міської ради 57 сесії VI скликання від 01 грудня 2014 року № 1421 визнано таким, що втратив чинність пункт 44.1 рішення міської ради IV скликання від 30 травня 2013 року № 867 "Про надання юридичним особам та підприємцям земельних ділянок в оренду, внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань" в частині надання підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,7769 га в оренду до 31 грудня 2012 року для виробничих потреб та припинено договір оренди землі від 04 квітня 2003 року № 491, укладений між міською радою та ОСОБА_1, у зв`язку із закінченням строку оренди земельної ділянки та не укладенням додаткового договору про поновлення строку оренди землі (а. с. 27).
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28 квітня 2015 року № 212/8 затверджено акти з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради, внаслідок порушення земельного законодавства, яке полягає у користуванні без правовстановлюючих документів на землю (а. с. 24).
Листом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин повідомлено ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі від 04 квітня 2003 року № 491, який укладений між ним та Чернівецькою міською радою на земельну ділянку площею 0,7769 га, яка була надана в оренду до 30 грудня 2012 року (а. с. 26).
Відповідно до змісту вимоги Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин про усунення порушень вимог земельного законодавства від 19 лютого 2018 року у зв`язку із виявленням порушень земельного законодавства, позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушення вимог земельного законодавства, шляхом оформлення права користування землею у 30-ти денний строк з дня отримання даної вимоги (а. с. 20).
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19 лютого 2018 року встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, використовується для виробничих потреб та на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 . Земельна ділянка використовується без належних документів (а. с. 21).
Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 1160 від 19 серпня 2019 року встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 7310136900:65:003:0029, становить 15 672 637,00 грн (а. с.14).
Листом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин від 02 жовтня 2019 року повідомлено ОСОБА_1 про обов`язок сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 1 253 114, 92 грн (а. с. 11).
Відповідно до Інформації Чернівецького управління Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 07 серпня 2020 року сума нарахованого та сплаченого ОСОБА_1 земельного податку за період з 01 червня 2017 року до 31 травня 2020 року становить 391 795,20 грн.
Згідно розрахунку безпідставно збережених коштів встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за використання земельної ділянки за період 01 червня 2017 року до травня 2020 року становить 931 232,63 грн (а. с. 5, 6).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою- підприємцем. Відповідно до відомостей з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям та інші.
Належну йому на праві власності нежитлову будівлю та земельну ділянку, на якій вона розташована, відповідач використовує для здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності, що відповідає видам його діяльності, зазначеним вище.
Також встановлено, що Чернівецька міська рада зверталася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених в сумі 931 232,63 грн за період з 01 червня 2017 року до 31 травня 2020 року. Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06 листопада 2020 року в справі № 926/1215/20 закрито провадження у справі № 926/1215/20 та роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Звертаючись до суду з позовом, Чернівецька міська рада посилалася на те, що ОСОБА_1 набувши у власність нежитлові приміщення у період з 01 червня 2017 року до 31 травня 2018 року договір оренди земельної ділянки, на якій вони розташовані, не укладав, за користування земельною ділянкою сплачував грошові кошти не в повному обсязі, хоча користувався нею для обслуговування вказаних об`єктів нерухомого майна.
Тобто предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 року в справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).