Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 501/2937/20
провадження № 61-12268св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ",
третя особа - незалежна профспілка працівників морського торгового порту "Чорноморськ",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2021 року у складі судді Тюміна Ю. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", третя особа - незалежна профспілка робітників морського транспорту морського порту "Чорноморськ", про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ"), третя особа - незалежна профспілка працівників морського торгового порту "Чорноморськ" (далі - профспілка), у якому просила суд:
- визнати наказ ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
від 16 грудня 2019 року № 449 незаконним та таким, що виданий із порушенням норм права, що не передбачає жодних змін в організації виробництва і праці, та скасувати його;
- визнати незаконним та скасувати наказ в. о. директора ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 28 липня 2020 року № 260/0-11
про звільнення ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 40 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді менеджера готельного комплексу "Моряк" ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ";
- зобов`язати ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" провести компенсацію сум вимушеного прогулу за весь період.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 02 грудня 1995 року позивач перебувала у трудових правовідносинах із ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", а з 01 грудня 2014 року працювала на посаді менеджера в готельному комплексі "Моряк". 28 липня 2020 року вона була звільнена з підприємства на підставі частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці шляхом скорочення працівників, про що її повідомили на зборах 28 липня
2020 року.
Вважала, що наказ є незаконним із таких підстав:
- згідно із вимогами частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставі частини першої статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виробничого органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Профспілка робітників морського транспорту морського порту "Чорноморськ" згоди на звільнення
ОСОБА_1 не надала, а тому вона підлягає поновленню на роботі;
- ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" не проводило консультації з профспілкою стосовно заходів щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків звільнень;
- зміни в організації виробництва і праці не відбулися, були ліквідовані керівні посади заступників директора порту, а створені інші посади заступників порту. Готель продовжує працювати, порушене її переважне право на залишення на роботі;
- у порушення вимог статті 43 КЗпП України позивача звільнили не через два місяці, а через три - оскільки її попередили про звільнення 18 березня 2020 року, а тому мали звільнити з 18 травня до 18 червня 2020 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого
2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. директора ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 28 липня 2020 року № 260/0-11 про звільнення з ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ"
ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера готельного комплексу "Моряк" ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ".
Зобов`язано ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період
із 29 липня 2020 року по день поновлення на роботі.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції,
з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав доведеним факт порушення трудових прав позивача. Зокрема, ОСОБА_1 повідомили, що вона буде звільнена у зв`язку з ліквідацією готелю за 12 днів до дня запланованої ліквідації - 01 квітня 2020 року. Наказом від 19 березня
2020 року термін ліквідації було перенесено на місяць - на 01 травня
2020 року, однак, навіть враховуючи ці зміни, позивач була повідомлена не за два місяці, а за 1 місяць та 12 днів до ліквідації готелю.
Крім того, ОСОБА_1 була звільнена лише 28 липня 2020 року, тобто через чотири місяці після того, як її було попереджено про звільнення, що давало працівнику всі підстави правомірно розраховувати, що роботодавець відмовився від свого наміру звільнити її. Тому після спливу двомісячного строку, у випадку збереження наміру звільнити позивача, роботодавець був зобов`язаний розпочати всю процедуру заново: знову попередити її за два місяці про наступне звільнення, запропонувати посади для переведення та звернутися за наданням згоди до профспілки.
Оскільки судами встановлено, що зміни в організації виробництва і праці, які були використані роботодавцем як підстава для звільнення позивача, насправді не були здійснені портом, а тому відсутні підстави для звільнення із застосуванням правового механізму, передбаченого частиною першою статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області
від 22 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 29 вересня 2022 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року поновлено
ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Зупинено виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 лютого 2021 року в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка не підлягає негайному виконанню, до закінчення касаційного провадження.
У січні 2023 року справу № 501/2937/20 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Заявник посилається на підстави касаційного оскарження вказаних судових рішень, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права в частині не повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду.
Розгляд справи у судовому засіданні за відсутності представника ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" свідчить про порушення положень статті 43 ЦПК України, оскільки обмежено право відповідача брати участь у судовому засіданні, дослідженні доказів, надавати пояснення суду, наводити свої доводи та аргументи, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Касаційна скарга також мотивована порушенням судами норм матеріального права по суті спору, не врахуванням висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 08 червня 2022 року у справі № 465/5654/16-ц,
від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19, від 14 червня 2022 року
у справі № 465/7570/18 та ін. Висновки судів про порушення трудових прав ОСОБА_1 є помилковими, оскільки роботодавцем дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні позивача.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з підприємством відповідача з 01 грудня 1995 року, а з 01 грудня
2014 року працювала на посаді менеджера в готельному комплексі "Моряк", що підтверджується копією трудової книжки (т. 1, а. с. 70-72).
Наявність у підприємства фінансових труднощів підтверджується розшифровкою дебіторської заборгованості, звітами про фінансові результати, а також відомостями про кількість коштів на рахунках підприємства (т. 1, а. с. 191-203).
Відповідно до пункту 2.1.5 колективного договору ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" при змінах в організації виробництва і праці, пов`язаних із ліквідацією структурних підрозділів порту (чи окремих об`єктів, які входять у структурні підрозділи порту) у зв`язку з укладенням портом договорів про спільну діяльність, управління майном, інвестиційних та інших договорів, за якими майно порту передається
в користування іншим суб`єктам господарювання, передбачати в таких договорах трудові та соціальні гарантії працівників порту, яких ці зміни стосуються, на рівні, не нижче чинного колективного договору (т. 1,
а. с. 95-97).
Пункт 2.1.7 колективного договору забороняє порту проводити цілеспрямовані скорочення працівників доти, доки не будуть використані всі можливості для збереження робочих місць і до цього не примусить економічна ситуація в порту. В такому випадку заздалегідь, не менше ніж за три місяці, повідомляти профспілки та вести з ними перемови з дотримання прав та інтересів працівників, які підлягають скороченню.
Адміністрація порту спільно з профспілками уклали угоду про проведення спільних заходів по виводу порту з фінансової кризи (т. 1, а. с. 101-102).
Також ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" вживалися заходи з подолання фінансової кризи шляхом видання відповідних наказів: про встановлений неповний робочий тиждень тривалістю
32 години; про скасування надбавок за виконання особливо важливої роботи; про призупинення нарахування та виплату оплат та доплат (т. 1,
а. с. 149, 183-190).
На розгляді Чорноморської міської ради перебуває питання передачі об`єктів, які перебувають на балансі порту, до комунальної власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області (т. 1, а. с. 216-221).
Відповідно до п. 3 наказу в. о. директора ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 16 грудня 2019 року № 449 "Про зміни в організації виробництва праці" зі змінами згідно з наказами в. о. директора порту "Про внесення змін до наказу від 16 грудня 2019 року № 449" від 20 грудня 2019 року № 468, прийнято рішення ліквідувати структурний підрозділ порту готельний комплекс "Моряк" із 01 квітня 2020 року (т. 1, а. с. 177-181).
Порт направив ОСОБА_1 повідомлення про наступне звільнення та перелік посад для переведення. У повідомленні зазначено, що позивача інформують, що відповідно до наказів в. о. директора ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 16 грудня 2019 року № 449 "Про зміну в організації виробництва і праці" та від 20 грудня 2019 року № 468 "Про внесення змін до наказів від 16 грудня 2019 року № 449" структурний підрозділ порту готельний комплекс "Моряк" та її робоче місце буде ліквідовано 01 квітня 2020 року. В тексті повідомлення міститься підпис ОСОБА_1 про його отримання 18 березня 2020 року (т. 1, а. с. 204-205).
12 травня 2020 року профспілка працівників морського торгового порту "Чорноморськ" отримала подання на звільнення позивача (т. 1, а. с. 208-211).
30 червня 2020 року профспілка надала порту відповідь про неможливість провести засідання щодо розгляду подання, посилаючись на обмеження зібрань у кількості більше 10 осіб на період карантину, а кворум профспілкового комітету вимагає присутності 22 членів комітету (т. 1,
а. с. 90, 91, 212).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною другою статті 129 Конституції України регламентовано, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вказане положення кореспондується з вимогами частини другої статті 12 ЦПК України, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Положеннями статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод