Постанова Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 359/6328/18
провадження № 61-9959св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - керівник Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Ковальчук Степан Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року керівник Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 самовільно збудував садовий будинок АДРЕСА_1 площею 35,1 кв. м, сарай, навіс, убиральню, колонку
питну та огорожу на земельній ділянці з кадастровим номером 3220886000:03:002:0390 площею 0,03 га, яка знаходиться поза межами земель садівницького товариства "Дніпровець" (далі - СТ "Дніпровець") Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка не була відведена для цієї мети та без належних дозволів на будівельні роботи, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Оскільки право власності відповідача на спірну земельну ділянку та садовий
будинок АДРЕСА_1 скасовано, а спірна земельна ділянка знаходиться у власності держави в особі Київської обласної державної адміністрації, то відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
В обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, керівник Бориспільської місцевої прокуратури вказав на письмове звернення, адресоване Київській обласній державній адміністрації, в якому міститься обґрунтування необхідності звернення прокурора в інтересах держави для захисту її прав та інтересів.
На підставі викладеного керівник Бориспільської місцевої прокуратури просив зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна: садовий будинок (2004 року) "А-I" загальною площею
35,1 кв.м. (по зовнішнім розмірам площею 43,5 кв. м), розміром (6,14+6,24)/2?7,02 кв. м; сарай "Б" площею 5,9 кв. м, розміром 2,8?2,1 кв. м; навіс "В" площею 5,6 кв. м, розміром 2,02?2,78 кв. м; сарай "Г" площею
23,2 кв. м, розміром 7,03?3,3 кв. м; убиральня "Д" площею 1,7 кв. м, розміром 1,19?1,45 кв. м; навіс "Е" площею 29,5 кв. м, розміром 6,23?4,73 кв. м; колонка питна "К"; огорожа "N1-4" 1,5 кв. м, 4,9 кв. м, 9,4 кв. м, 61,6 кв. м, які розташовані на території СТ "Дніпровець" (садовий будинок АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,03 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:0390.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 14 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, скасовано право власності відповідача на спірну земельну ділянку та садовий будинок. Водночас вказана земельна ділянка площею 0,03 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:0390 для ведення садівництва перебувала у постійному користуванні СТ "Дніпровець", яке
у подальшому передало її в користування ОСОБА_1 . Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо припинення права користування відповідача на зазначену земельну ділянку, як і не було підтверджено факт припинення такого права користування землею СТ "Дніпровець".
Прокурор у цій справі не обґрунтував та не надав належні докази наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави Київською обласною державною адміністрацією та судом не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів саме належним суб`єктом - Київською обласною державною адміністрацією, що є обов`язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду. Судом не встановлено правових підстав для покладення на ОСОБА_1 зобов`язання знести самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудовані об`єкти
нерухомого майна: садовий будинок (2004 року) "А-I", загальною площею
35,1 кв. м (по зовнішнім розмірам площею 43,5 кв. м), розміром
(6,14+6,24)/2?7,02 кв. м; сарай "Б" площею 5,9 кв. м, розміром 2,8?2,1 кв. м; навіс "В" площею 5,6 кв. м, розміром 2,02?2,78 кв. м; сарай "Г" площею
23,2 кв. м, розміром 7,03?3,3 кв. м; убиральня "Д" площею 1,7 кв. м, розміром 1,19?1,45 кв. м; навіс "Е" площею 29,5 кв. м, розміром 6,23?4,73 кв. м; колонка питна "К"; огорожа "N1-4" 1,5 кв. м, 4,9 кв. м, 9,4 кв. м, 61,6 кв. м, які розташовані на території СТ "Дніпровець" (садовий будинок АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,03 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:0390.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судовими рішеннями у справі № 2-1623/2005 визнано незаконним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 22 липня 2004 року № 576 та визнано недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 липня 2004 року серії КВ № 117091, оскільки останні прийняті з перевищенням повноважень районної державної адміністрації за рахунок земель водного фонду. Отже, зазначеним рішенням вказану земельну ділянку фактично повернуто її власнику - державі, в особі Київської обласної державної адміністрації.
За вказаних обставин, доводи суду першої інстанції щодо перебування земельної ділянки до цього часу у постійному користуванні СТ "Дніпровець" та подальшої передачі вказаної ділянки в користування ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону. До звернення з указаним позовом до суду Бориспільською місцевою прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації скеровано лист від 08 серпня 2018 року, яким вказану адміністрацію проінформовано про намір здійснювати представництво інтересів держави
в її особі в суді шляхом пред`явлення цього позову. Київською обласною державною адміністрацією як суб`єктом владних повноважень, який визначений прокурором позивачем у справі, не оскаржувалась наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Ковальчук С. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року та залишити
в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 14 липня 2021 року.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Вважає, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року
у справі № 924/1237/17, від 23 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17,
від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року
у справі № 906/240/18, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17,
від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада
2018 року у справі № 910/4345/18, від 05 грудня 2018 року у справі
№ 923/129/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 913/117/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які
є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
У матеріалах справи міститься письмове повідомлення Бориспільської місцевої прокуратури про встановлення підстав та намірів здійснювати представництво інтересів держави в суді, адресованого Київській обласній державній адміністрації. Будь-яких інших доказів у справі на підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді та відповідного належного обґрунтування в позові чи під час розгляду справи в суді першої й апеляційної інстанції прокурором не надано та, відповідно, не обґрунтовано.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що саме лише посилання
в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, є недостатнім. При цьому сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурор не обґрунтував та не надав належні докази наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави Київською обласною державною адміністрацією, судом не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів саме належним суб`єктом - вказаною адміністрацією, що є обов`язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду. Наведені обставини є обов`язковою підставою для відмови у позові.
Крім того, у липні 2011 року прокурор звертався до суду з позовом, в якому просив скасувати державний акт та повернути спірну земельну ділянку
у придатний для використання стан шляхом знесення усього побудованого. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2013 року
у справі № 2/1005/486/2012 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Під час розгляду справи № 2/1005/486/2012 встановлено, що спірна земельна ділянка була виділена в постійне користування СТ "Дніпровець", яке в свою чергу надало її в користування відповідачу ОСОБА_1, тому вимоги прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку державі є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Зібраними у справі доказами також підтверджується, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 та перебуває у його користуванні на законних підставах, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо припинення права користування відповідача на вказану земельну ділянку, як і не підтверджено факт припинення такого права користування землею СТ "Дніпровець".
Стаття 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не надає право власнику землі звертатися до суду з позовом до користувача цієї землі, який здійснив самочинне будівництво, з вимогами про його знесення, поки не буде припинено право користування забудовника.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року.
12 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 15 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 липня 2004 року Бориспільська районна державна адміністрація Київської області прийняла розпорядження № 576, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку
ОСОБА_1 для садівництва у СТ "Дніпровець" в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на підставі вказаного розпорядження 29 липня 2004 року видано державний акт серії КВ №117091 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,03 га, яка розташована в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області на території СТ "Дніпровець".
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 25 травня 2005 року у справі № 2-1623/2005, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2005 року, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку
від 29 липня 2004 року серії КВ № 117091, визнано незаконним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 22 липня 2004 року № 576.
Виконавчий комітет Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області 19 жовтня 2010 року прийняв рішення № 86/7 про оформлення права власності ОСОБА_1 на садовий будинок АДРЕСА_1 , з відповідними надвірними будівлями, збудований у 2004 році.
На виконання вказаного рішення Процівська сільська рада Бориспільського району Київської області 14 грудня 2010 року видала свідоцтво на право власності ОСОБА_1 на зазначений садовий будинок.
На підставі рішення виконавчого комітету Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 19 жовтня 2010 року № 86/7 та свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2010 року комунальне підприємство Бориспільської районної ради Бориспільське районне "Бюро технічної інвентаризації" (далі - КП БРР БР "Бюро технічної інвентаризації") прийняло рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на садовий будинок
АДРЕСА_1, оформлене витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 32349645 від 30 грудня 2010 року).
Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку та журналу зовнішніх розмірів з технічного паспорту на садовий будинок АДРЕСА_1, вказане нерухоме майно складається з наступних об`єктів та має такі технічні характеристики: садовий будинок (2004) "А-I" загальною площею 35,1 кв. м (по зовнішнім розмірам площею 43,5 кв. м), розміром (6,14+6,24)/2?7,02 кв. м; сарай "Б" площею 5,9 кв. м, розміром 2,80?2,1 кв. м; навіс "В" площею 5,6 кв. м, розміром 2,02?2,78 кв. м; сарай "Г" площею 23,2 кв. м, розміром
7,03?3,3 кв. м; убиральня "Д" площею 1,7 кв. м, розміром 1,19?1,45 кв. м; навіс "Е" площею 29,5 кв. м, розміром 6,23?4,73 кв. м; колонка питна "К"; огорожа "N1-4" (1,5 кв. м, 4,9 кв. м, 9,4 кв. м, 61,6 кв. м).
У липні 2011 року Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області
в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, Дніпровського баченого управління водних ресурсів звернувся до суду з позовом у справі № 2/1005/486/2012 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 з вимогами про скасування державного акта та повернення ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення усього побудованого.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 18 грудня 2012 року у справі № 2/1005/486/2012 позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію державного акта серії КВ №117091 на
право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,03 га
з кадастровим номером 3220886000:03:002:0390, для ведення садівництва
в СТ "Дніпровець" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, який зареєстрований 29 липня 2004 року за № 613. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,03 га
з кадастровим номером 3220886000:03:002:0390, державі в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області
з проведенням земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення усього побудованого майна та вивезення його за власний рахунок за межі земельної ділянки.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2013 року
у справі № 2/1005/486/2012 скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні зазначеного позову відмовлено.
У лютому 2014 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області у справі № 810/1050/14 пред`явив позов до Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, КП БРР БР "Бюро технічної інвентаризації", реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_1 про: визнання незаконним та скасування рішення сільської ради від 19 жовтня 2010 року № 86/7 про оформлення права власності ОСОБА_1 на садовий будинок; визнання протиправними дій сільської ради щодо видачі свідоцтва від 14 грудня 2010 року № 3730 на право власності ОСОБА_1 на спірний садовий будинок; визнання протиправним та скасування свідоцтва на право власності від 14 грудня 2010 року № 3730; визнання протиправним та скасування з моменту прийняття рішення КП БРР БР "Бюро технічної інвентаризації" від 30 грудня 2010 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказаний садовий будинок; зобов`язання реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на зазначений садовий будинок.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі № 810/1050/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та ухвалено нове судове рішення, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 19 жовтня 2010 року № 86/7 про оформлення права власності ОСОБА_1 на садовий будинок. Визнано протиправними дії Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області щодо видачі свідоцтва від 14 грудня 2010 року № 3730 на право власності ОСОБА_1 на садовий будинок АДРЕСА_1 . Визнано протиправним та скасовано свідоцтво
від 14 грудня 2010 року № 3730 на право власності ОСОБА_1 на вказаний садовий будинок. Визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення КП БРР БР "Бюро технічної інвентаризації" від 30 грудня 2010 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначений садовий будинок, оформлене витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (від 30 грудня 2010 року реєстраційний номер 32349645).
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного
суду від 18 грудня 2014 року у справі № 810/1050/14 реєстраційною
службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області внесено запис про скасування права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:03:002:0390 площею 0,03 га, садовий будинок АДРЕСА_1 площею
35,1 кв. м, сарай, навіс, убиральню, колонку питну, огорожу, які розташовані
у СТ "Дніпровець" в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Суд першої інстанції також встановив, що у справі міститься письмове повідомлення Бориспільської місцевої прокуратури про встановлення підстав та намірів здійснювати представництво інтересів держави в суді, адресованого Київській обласній державній адміністрації, яке містить намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави
в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованого нерухомого майна.
Апеляційний суд встановив, що до звернення з указаним позовом до суду Бориспільською місцевою прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації скеровано лист від 08 серпня 2018 року за
№ 34-10560вих18, яким вказану адміністрацію проінформовано про намір здійснювати представництво інтересів держави в її особі в суді шляхом пред`явлення даного позову.
Київською обласною державною адміністрацією як суб`єктом владних повноважень, який визначений прокурором позивачем у справі, не оскаржувалась наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та
у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга
статті 19 Конституції України).
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення у справі "Менчинська проти росії").
За частиною другою статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права
й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків,
а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу
у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц,
від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року
у справі № 359/3373/16-ц).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"
(в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом у цій справі) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження,
а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором
у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином
чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень
(абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно
з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі
№ 587/430/16-ц).
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Суди встановили, що прокурор, пред`явивши позов, зазначив орган
в інтересах якого він звертається до суду.
Водночас прокурором при зверненні до суду було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема скеровано на адресу Київської обласної державної адміністраціївідповідний лист.
Апеляційний суд також встановив, що у цій справі Київською обласною державною адміністрацією як суб`єктом владних повноважень, який визначений прокурором позивачем у справі, не оскаржувалась наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Матеріали справи не містять доказів вжиття компетентним органом (Київською обласною державною адміністрацією) відповідних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави.
Прокурор, діючи в інтересах Київської обласної державної адміністрації, обрав спосіб захисту порушеного права у відповідності до вимог закону.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва інтересів держави обґрунтована.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Обґрунтовуючи позов, прокурор указував на те, що використання спірної земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в прибережній природоохоронній захисній смузі, шляхом її незаконної забудови (без дозвільної документації) порушує вимоги земельного та водного законодавства, а також майнові права держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суди встановили, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2005 року у справі № 2-1623/2005, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2005 року, визнано незаконним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 22 липня 2004 року № 576 та визнано недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 липня 2004 року серії КВ № 117091, оскільки останні видані з перевищенням повноважень районної державної адміністрації за рахунок земель водного фонду.
Під час розгляд у справи № 2-1623/2005 суди встановили, що ОСОБА_1 звертався із заявою про надання йому як посадовій особі в прибережній зоні товариства місця для гаражу для чергових човнів. Рішенням правління
СТ "Дніпровець" від 03 березня 2004 року для зазначених цілей
ОСОБА_1 виділено територію 300 кв. м біля ділянки № 37а - під № 37б. У подальшому розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 22 липня 2004 року № 576 зазначена земельна ділянка (№ 37б) передана відповідачу у власність. Земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 для садівництва, розташована
в 100-метровій прибережній смузі Канівського водосховища. Відповідно до плану зовнішніх меж користування земельна ділянка № НОМЕР_1 б із західної сторони примикає до урізу Канівського водосховища.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються,
зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду
(стаття 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)).
До земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами,
а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів (стаття 58 ЗК України).
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією
з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61, 62 ЗК України,
статті 89, 90 Водного кодексу України (далі - ВК України)). Вони встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (частина друга статті 60 ЗК України, частина друга
статі 88 ВК України). У прибережних захисних смугах уздовж річок забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку) пункт 4 частини другої статті 89 ВК України).
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон, зокрема, уздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).
До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки
зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів,
навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок
і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації
(стаття 51 ЗК України).
Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та режим обмеженої господарської діяльності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня
2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц).