Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 201/5865/21
провадження № 61-2522св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3,
треті особи: управління-служба у справах дітей адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, Перша дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього
ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовну заяву мотивовано тим, що 03 вересня 2020 року трагічно загинув її батько, який був батьком і малолітнього ОСОБА_3, законним представником якого є ОСОБА_2, - колишня дружина померлого, шлюб з яким розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2016 року.
Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 143 кв. м, та земельної ділянки, площею 0,0460 га, розташованої за тією ж адресою, єдиними спадкоємцями якого є його діти: позивач та малолітній ОСОБА_3 .
При зверненні позивача до нотаріальної контори з питання отримання спадщини позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з підстав відсутності у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Позивач вважає, що має право на половину вказаного майна, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_5 виділено в цілому вказаний вище житловий будинок та земельну ділянку, а ОСОБА_2 в рахунок поділу спільного майна подружжя виділено транспортний засіб марки "Honda CR-V", 2013 року випуску, 1/2 частину нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 ; 50% статутного капіталу ТОВ "ММБ".
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, а за
ОСОБА_3 право власності на іншу частину спірного нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2022 року у складі судді Федоріщева С. С. позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним по 1/4 частині земельної ділянки загальною площею 0,0460 га та по 1/4 частині житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя відмовився від державної реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку, присуджені йому в цілому рішенням суду про поділ майна подружжя у справі №201/4113/16-ц, залишивши за собою лише по частки від цього нерухомого майна. Зазначене на думку суду першої інстанції свідчить про відмову ОСОБА_5 від права власності на спірного майна, а тому суд вважав, що спадкуванню підлягає тільки частина зазначеного майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2023 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0460 га. В іншій частині позову відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок перебувають у спільній часткові власності із визначенням розмірів часток: 1/2 частина за ОСОБА_5 та 1/2 частина за ОСОБА_2 . В той же час рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2016 року у справі №201/4113/16-ц ОСОБА_5 виділено в цілому житловий будинок, а також земельну ділянку. Дане рішення суду набрало законної сили 10 травня 2016 року.
Тобто, з 10 травня 2016 року до ОСОБА_5 перейшли майнові права на зазначене майно в цілому, отже воно є спадковою масою після його смерті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що за життя спадкодавець зареєстрував за собою право власності лише на частину спірного майна, а тому до спадкової маси увійшла саме така частка нерухомого майна. Вважає, що відмова спадкодавця реєструвати за собою право власності на цілу частку спірного майна свідчить про його добровільну відмову від права власності на частку спірного майна.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій позивачка посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що спадкодавець намагався зареєструвати за собою право власності на спірне нерухоме майно, однак державний реєстратор відмовив у вчиненні таких дій, оскільки у рішенні суду про поділ майна подружжя відсутня фраза про визнання права власності. Спадкодавець на рекомендацію державного реєстратора звертався до суду про роз`яснення рішення суду про поділ майна подружжя, однак йому було відмовлено у такій вимозі. Станом на час подання позову у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишаються застарілі записи, які містились в реєстрі до ухвалення рішення суду про поділ майна, що свідчить про те, що спадкодавець не відмовлявся від права власності на спірне майно.
У квітні 2023 року від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, яка мотивована незгодою з аргументами позивачки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/3063/16.
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 придбали земельну ділянку, площею 0, 0460 га, та розташований на ній житловий будинок на АДРЕСА_1 і зареєстрували за собою право власності по частці цього майна.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 26 квітня
2016 року у справі №201/4113/16 про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_5 виділено в цілому земельну ділянку, площею 0, 0460 га, та розташований на ній житловий будинок на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 цим же рішенням суду в рахунок поділу спільного майна подружжя виділено транспортний засіб марки "Honda CR-V" 2013 року випуску; 1/2 частину нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 ; 50% статутного капіталу ТОВ "ММБ". Дане рішення суду набрало законної сили 10 травня 2016 року.
16 квітня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до органу Державної реєстрації прав власності із заявами про реєстрацію за ним зазначеного будинку та земельної ділянки в цілому.
22 квітня 2019 року ОСОБА_5 повторно звернувся до органу державної реєстрації майнових прав із заявами про відкликання своїх заяв щодо реєстрації за ним права власності на зазначене майно в цілому та подав заяву про реєстрацію права власності на нього 1/2 зазначеної земельної ділянки.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначене спірне майно зареєстровано за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 по частці за кожним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 143 кв. м, та земельної ділянки, площею 0,0460 га, розташованої за тією ж адресою.
Єдиними спадкоємцями за законом та спадкоємцями однієї черги (першої черги) померлого ОСОБА_5 є його діти: ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 .
Спадкоємці у передбачений законом строк та спосіб звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
В отриманні в Першій дніпровській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частинах із малолітнім спадкоємцем ОСОБА_3 (по 1/2 частини на житловий будинок та 1/2 частини на земельну ділянку кожному із спадкоємців) позивачці було відмовлено, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за померлим ОСОБА_5 досі зазначено дані про належність останньому лише 1/2 частина житлового будинку та земельної ділянки, що зменшує розмір частин спадкового майна кожного із спадкоємців до 1/4 частини.
Державним нотаріусом Першої Дніпровської нотаріальної контори Кравцовою А. І. 05 червня 2021 року прийнято рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку та земельної ділянки, що після смерті ОСОБА_5, оскільки заявником не було надано документів щодо належності спадкового майна померлому ОСОБА_5, про що винесено відповідну постанову.
ОСОБА_2, що діє як законний представник малолітнього ОСОБА_3, Державним нотаріусом Першої Дніпровської нотаріальної контори Кравцовою А. І. також відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею не було надано документів щодо належності спадкового майна померлому ОСОБА_5, про що винесено відповідну постанову від 11 березня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).