Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 201/9683/18
провадження № 61-3011св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року в складі судді Цитульського В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04 та 05 вересня 2018 року ОСОБА_2 організував мітинг, під час якого поширив недостовірну інформацію стосовно нього. Так, невідомі особи на чолі з ОСОБА_2 прибули до його офісу на АДРЕСА_1 з плакатами, на яких зображено гасла "ІНФОРМАЦІЯ_6" та інші. Особисто ОСОБА_2 у гучномовець висловлював зображені на плакатах гасла, викрикував звинувачення та недостовірну інформацію. Встановивши намети громадської організації "Народний трибунал", керівником якої є відповідач, останній фактично блокував входи до бізнес-центру "Логос", що знаходиться в будівлі за вказаною адресою.
Крім того ОСОБА_2 через соціальну мережу Facebook на своїх сторінках: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 поширив статті "ІНФОРМАЦІЯ_7".
Вказав, що поширення зазначеної інформації негативно впливає на його честь, гідність та ділову репутацію. Крім того, поширенням такої інформації ОСОБА_2 завдав йому моральних страждань, що виражаються у душевних переживаннях, збентеженості, емоційній нестабільності, погіршенні стосунків у бізнес колах, втраті апетиту.
За таких обставин позивач просив суд:
- Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, розповсюджену ОСОБА_2 інформацію під час мітингу та у соціальній мережі Facebook;
- зобов`язати ОСОБА_2 через соціальну мережу Facebook на своїх сторінках: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістити повідомлення, що ОСОБА_2 приносить свої вибачення ОСОБА_1 у звʼязку із безпідставними звинуваченнями у сепаратизмі;
- зобов`язати ОСОБА_2 у робочій день тижня та робочій час з 09:00 до 18:00 години за адресою: АДРЕСА_1, розгорнути 9 плакатів розміром 0,8 м на 1 м, на яких чіткими, видимими на відстані 10 метрів літерами зазначити, що ОСОБА_2 приносить свої вибачення ОСОБА_1 у зв`язку з безпідставними звинуваченнями у сепаратизмі, а також повторити відповідні вибачення через гучномовець.
У зв`язку із відмовою позивача від частини позовних вимог ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача у робочій день тижня та робочій час з 09:00 до 18:00 години за адресою: АДРЕСА_1, розгорнути 9 плакатів розміром 0,8 м на 1 м, на яких чіткими, видимими на відстані 10 метрів літерами зазначити, що ОСОБА_2 приносить свої вибачення ОСОБА_1 у зв`язку з безпідставними звинуваченнями у сепаратизмі, а також повторити відповідні вибачення через гучномовець.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що матеріали справи не містять належних та достовірних доказів того, що саме визначений позивачем відповідач ОСОБА_2 є відповідальним за публікацію у соціальній мережі Facebook вищезазначеної інформації.
Водночас суди вказали про те, що оскільки інтернет-мережа Facebook при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно із особистими документами (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію, неможливо за винятком сторінок, які створені та інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи.
Крім того, суди надали оцінку оспорюваній інформації, вказавши, що вищевказані твердження є оціночними судженнями, оспорювана інформація є суб`єктивною думкою автора, і не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані.
Стягуючи із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлена сума витрат є підтвердженою відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, витраченого адвокатом часу на надання послуг.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко Ю. В. через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 01 липня 2021 року справа № 757/45270/19-ц, від 14 липня 2021 року справа № 295/14960/19, від 17 червня 2020 року справа № 346/5700/17, від 12 листопада 2019 року справа № 904/4494/18, від 12 січня 2023 року справа № 747/444/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не заперечував, що саме він поширив оспорену інформацію відносно позивача на свої особистій сторінці у соціальній мережі Facebook, а тому висновок судів про недоведеність позивачем поширення вказаної інформації саме відповідачем є необґрунтованим. Безпідставними, на переконання заявника, є також висновки судів про те, що оспорювана інформація є оціночним судженням, оскільки вона містить посилання на конкретні факти, достовірність яких можливо перевірити.
Заявлені відповідачем та стягнуті судом апеляційної інстанції на користь останнього витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
У травні 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У соціальній мережі Facebook на сторінці з назвою облікового запису (акаунту) " ОСОБА_4" за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2 поширено статті під назвами: "ІНФОРМАЦІЯ_7".
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 додав до позовної заяви копії фотокарток, а також скріншот із сторінки у мережі Facebook з назвою облікового запису (акаунту) "ІНФОРМАЦІЯ_3" та вказав, що 04 та 05 вересня 2018 року на АДРЕСА_1 відбувся мітинг, у якому узяли участь невідомі позивачу особи з плакатами, на яких зображено гасла "ІНФОРМАЦІЯ_6" (а. с. 15-21).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
Щодо спору по суті
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Частиною першою статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Таким чином, у даній категорії справ позивачу першочергово слід довести сам факт поширення інформації, а потім встановити та вказати у позові автора інформаційного матеріалу - особу, яка його поширила, а також власника веб-сайту, на якому розміщений інформаційний матеріал.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
У разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне імʼя facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне імʼя facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.
Згідно з Законом України "Про авторське право та суміжні права" власник веб-сторінки - це особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та управляє і/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.
Тобто законодавець окремо вирізняє власника веб-сайту (у даному випадку соціальної мережі) та власника веб-сторінки (акаунту), і це стосується й відповідальності за розміщення інформації в соціальних мережах.
Таким чином, пред`являючи вимоги до певної особи та визначаючи її відповідачем у цій категорії прав, позивач має надати докази ідентифікації особи, яка буде відповідати за порушення його права та довести приналежність акаунту у соціальній мережі тій чи іншій фізичній особі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 грудня 2021 року (справа № 310/6999/19-ц, провадження № 61-14120св21) та від 01 червня 2022 року (справа № 607/19370/20, провадження № 61-21309св21).