Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 334/5737/20
провадження № 61-8342св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Запоріжжя, у складі судді Ісакова Д. О., від 25 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., від 02 серпня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, площею 1 970 кв. м.
Порядок користування земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією, між співвласниками не визначений.
Натомість ОСОБА_2 самовільно, без погодження з позивачем, захопив частину прилеглої до будинку земельної ділянки загального користування та побудував паркан, який перешкоджає проходу та користуванню співвласниками прибудинковою територією, також збудував прибудову до своєї квартири, внаслідок чого перекрив доступ на горище належної позивачу частини будинку, де розташовані комунікації, зруйнував сараї
(літ. Б та літ. Г), які використовувались співвласниками для господарських потреб та збудував на їх місці басейн, кухню та гараж, перекрив доступ до газової труби, що йде до частини будинку, належної позивачу, встановив камери спостереження таким чином, що вони фіксують переміщення членів родини позивача.
Відповідне будівництво з боку відповідача створює йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, неможливість доступу, вільного проходу та користування співвласниками прибудинкової територією, неможливість доступу на горище належної йому частини будинку, де розташовані комунікації, та доступ до інших комунікацій.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні частиною будинку та земельною ділянкою спільного користування по АДРЕСА_1, шляхом:
- знесення за власний рахунок самочинно збудованого паркану, який перешкоджає вільному проходу та користуванню ОСОБА_1 і членам його родини прибудинковою територією;
- знесення за власний рахунок об`єктів самочинного будівництва, побудованих на земельній ділянці;
- надання ОСОБА_1 і членам його родини доступу на горище належної йому частини будинку та доступу до газової труби, що йде до належної позивачу частини будинку;
- демонтажу камер відеоспостереження, які направлені на частину будинку, що належить ОСОБА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 02 серпня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою спільного користування, а також у користуванні горищем належної позивачу частини будинку, відсутності доступу до газової труби, що йде до частини будинку належної позивачу, встановлення камер спостереження таким чином, що вони фіксують переміщення членів родини позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 279/2012/17, у постанові Верховного Суд України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а крім того вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Наголошує, що житловий будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком та відповідно він має право користування прибудинковою територією як власник частини цього будинку, навіть якщо така ділянка перебуває у комунальній власності.
ОСОБА_3 є власником квартири № 3, загальною площею 111,3 кв. м., та господарчих будівель: літ. 3 - вольєр, площею 3,8 кв. м., літ. М - літня кухня, площею 86 кв. м., погреб літ. М (літ. пг 5), площею 49,4 кв. м., гараж літ. Н, площею 40,1 кв. м., загальною площею 179,3 кв. м., розташованих по АДРЕСА_1 .
Проте відповідачами не надано технічного паспорта на вказані квартиру та споруди. Земельна ділянка під будівництво зазначених споруд не виділялась, споруди з таким призначенням та розмірами на технічних паспортах за 1999 та 2011 роки відсутні, а отже є самочинно збудованими.
Належна ОСОБА_3 квартира № 3 становить 27/100 частин будинку, що від загальної площі будинку становить 54 кв. м, натомість за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру площею 111,3 кв. м.
Вважає, що судами проігноровані його доводи щодо відсутності згоди на проведення відеозапису на прибудинковій території.
Звертає увагу на невиконання ухвал суду першої інстанції, а саме:
ОСОБА_3 ухвали про витребування доказів та ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 ухвали про обов`язкову явку для дачі особистих пояснень.
Зазначає, що судом було витребувано у департаменті Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області дозвіл на початок будівництва, декларацію про початок та завершення будівництва за адресою: АДРЕСА_1, проте у вільному доступі наявні п`ять декларацій про проведення будівельних робіт за вказаною адресою. Не отримання судом всіх документів від Державної архітектурно-будівельної інспекції не дозволило об`єктивно встановити обставини справи.
Вважає, що протокол виїзної наради з розгляду звернень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 15 вересня 2020 року, декларація про проведення будівельних робіт, картографічні данні, технічний паспорт на будинок, долучені фотографії підтверджують наявність підстав для задоволення позову.
Вказує на порушення судами строків та порядку розгляду справи, помилкове сприйняття позицій сторін по справі.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 на праві власності належить 2/5 частини житлового будинку
АДРЕСА_1, з яких: 1/5 частина житлового будинку на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло
№ 1577, виданого ККП ДАЕК "Запоріжжяобленерго" 11 вересня 1997 року (дублікат свідоцтва видано 02 грудня 2011 року); 1/5 частина житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
№ 2-1290, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17 грудня 1999 року.
Відповідно до вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з 1/5 частини житлового будинку та споруд: житловий будинок "А", дерев. каркас, обклад. цеглою, житловою площею 110,4 кв. м, житлова прибудова "А1", дерев. каркас, обклад. цеглою, житловою площею 14 кв. м, житлова прибудова "А2" дерев. каркас, обклад. цеглою, житлова прибудова "А3" цегла, паркан № 1, сарай "Б", за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 на підставі договору дарування квартири
№ 2430, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю. А. 10 липня 2020 року.
Згідно з копією технічного паспорту на житловий будинок
АДРЕСА_1, виданого 16 січня 2012 року ТОВ "Запорізьке міжміське БТІ" (інвентаризаційна справа № 215/58917), власниками
33/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
Земельна ділянка по АДРЕСА_1, у власність або користування не надавалась та належить до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, межа земельної ділянки не сформована, земельна ділянка не зареєстрована.
Рішенням № 227/1 від 25 травня 2020 року у зв`язку із фактом виявлення об`єкта, встановленого без достатніх правових підстав без дозвільних документів, на підставі акту обстеження території № 0452 від 19 травня
2020 року, фотоматеріалів, виконавчий комітет Запорізької міської ради вирішив:
1. Усунути наслідки порушень Правил благоустрою території м. Запоріжжя, затверджених рішенням міської ради № 41 від 22 червня 2011 року, шляхом демонтажу металевої конструкції з тентом та елементів цегляного паркану, розташованих на об`єкті благоустрою АДРЕСА_1 .
Звільнення об`єкту благоустрою від зазначених споруд здійснити шляхом демонтажу та їх транспортування до місця зберігання.
Під демонтажем необхідно розуміти комплекс заходів, які передбачають відокремлення об`єкту, встановленого без відповідних дозвільних документів, а також майна, що знаходиться в цьому об`єкті, від місця його розташування або основи, тощо (у тому числі від`єднання від інженерних мереж при необхідності), транспортування на місце подальшого зберігання, тощо.
2. Власнику вищезазначених об`єктів, вказаних у пункту 1 даного рішення, запропонувати самостійно, протягом 7 календарних днів з дня оприлюднення цього рішення на офіційному сайті Запорізької міської ради, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя шляхом демонтажу металевої конструкції з тентом та елементів цегляного паркану та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.
Власником вищезазначених об`єктів, вказаних у пункті 1 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 227/1 від 25 травня
2020 року, а саме металевої конструкції з тентом та елементів цегляного паркану, розташованих на об`єкті благоустрою м. Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_1 .
За результатами виїзної наради з розгляду звернень ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 щодо суперечливих питань землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, комісією районної адміністрації міської ради по Заводському району був складений протокол виїзної наради
від 15 вересня 2020 року.
За змісту протоколу від 15 вересня 2020 року вбачається, що порядок користування земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією, між співвласниками будинку договором не визначався. Договором
від 26 вересня 2016 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визначений порядок експлуатації майна загального користування будинку АДРЕСА_1, але під час проведення наради договір не виконується як зі сторони ОСОБА_2, так і зі сторони
ОСОБА_1 .
Договір від 26 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судам не наданий.
За результатами проведеної 15 вересня 2020 року перевірки комісією районної адміністрації міської ради по Заводському району встановлено, що рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 227/1
від 25 травня 2020 року, яким передбачено демонтаж металевої конструкції з тентом та елементів цегляного паркану, розташованих на об`єкті благоустрою АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не виконав та не надав доступу виконавцям для реалізації зазначеного рішення.
Після обговорення спірних питань сторони дійшли наступної домовленості:
1. ОСОБА_1 погоджується самостійно демонтувати металеву конструкції з тентом та елементи цегляного паркану, тим самим виконати рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 227/1 від 25 травня
2020 року після того, як ОСОБА_2 будуть відвернуті камери спостереження так, щоб вони не фіксували переміщення мешканців по території, до території яка є прилеглою до частки будинку, що належить ОСОБА_1 ;
2. ОСОБА_2 проводить роботи з демонтажу паркану для вільного проходу та користування прибудинковою територією між частиною, яка належить ОСОБА_1 та прилеглою територією до квартири № 2 ;
3. У разі невиконання домовленостей, зазначених у пункті 1, 2 протоколу виїзної наради від 15 вересня 2020 року, ОСОБА_1 оскаржити рішеннявиконавчого комітету Запорізької міської ради № 227/1 від 25 травня
2020 року.
В матеріалах справи відсутні докази невиконання ОСОБА_2 пункту 1 протоколу від 15 вересня 2020 року щодо відвернення камер спостереження, а ОСОБА_1 не надав доказів оскарження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 227/1.
Сторонами також не надано доказів щодо виконання домовленості, яку зафіксовано у протоколі від 15 вересня 2020 року в частині демонтажу ОСОБА_1 металевої конструкції з тентом та елементів цегляного паркану (пункт 1 протоколу) та демонтажу ОСОБА_2 паркану (пункт 2 протоколу).
Матеріали справи не містять доказів ненадання відповідачами доступу на горище ОСОБА_1 і членам його родини, а також відсутності доступу до газової труби, що йде до частини будинку, належної ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом належить до основних засад судочинства.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.