ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/1731/20
адміністративне провадження № К/9901/5738/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 (суддя Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 (судді: Федотов І.В. (головуючий), Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі №640/1731/20 за позовом Закритого акціонерного товариства "РУР ГРУП С.А." до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Закрите акціонерне товариство "РУР ГРУП С.А." (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.12.2019:
- №04142615050101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 2 712 234,00 грн, в тому числі основний платіж - 2 169 787,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 542 447,00 грн;
- №04152615050101, яким застосовано штраф у сумі 1 084 893,50 грн за відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ в розмірі 21697867 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, висновки про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, оскільки позивачем правомірно у відповідності до вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" віднесено витрати з операційної оренди нафтобази до складу витрат на збут.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Рішення судів обґрунтовано висновком про те, згідно пункту 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати на збут включають витрати пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона), а отже позивачем правомірно віднесено суми орендних платежів по договору оренди нафтобази до складу витрат на збут. Також суд першої інстанції вказав, що витрати з оренди основних засобів не належать до статей витрат, що формують собівартість придбаних запасів згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та до первісної вартості запасів, що придбані за плату, не включаються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.11.2019 №112/26-15-14-01-01/24714833, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки ЗАТ "РУР ГРУП С.А." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.06.2019, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 1 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 №141, п. 10 П(С)БО - 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 p. N 290, та п. 9.П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 2 169 787 грн;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ в розмірі 21 697 867 грн.
Висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем в порушення порядку ведення бухгалтерського обліку витрати понесені на оренду нафтобази віднесено до витрат на збут, тоді як такі, на думку контролюючого органу, мають бути включені до собівартості реалізованих товарів.
Так, в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивачем в порушення пункту 10 П(С)БО "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 та пункту 9 П(С)БО "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 віднесено до складу витрат на збут суми транспортно-заготівельних витрат, які безпосередньо пов`язані з заготівлею запасів та транспортування запасів покупцю, а саме суму оплати орендних платежів нафтобази, згідно договору оренди, у зв`язку з чим занижено собівартість проданих товарів, та, відповідно, базу оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, оскільки Товариством занижено собівартість проданих товарів, а отже і базу оподаткування податком на додану вартість, то відповідно, вказане призвело до заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2 169 787 грн, крім того в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем також не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 2169787 гривень.
На підставі акта перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Судами встановлено, що позивач використовував отриману в оренду нафтобазу згідно договору оренди б/н від 19.06.1998, укладеного з компанією "JSC RUR GROUP S.A." (Швейцарія).
На виконання договору оренди компанією "JSC RUR GROUP S.A." (Швейцарія) на адресу Товариства складено акти виконаних робіт на загальну суму 13847376,29 грн, в тому числі ПДВ - 2307688,81 грн.
Позивачем в бухгалтерському обліку відображено дані операції за дебетом рахунку 93 "Витрати на збут" у загальній сумі 11539480,25 грн, та включено до складу рядка 2150 "Витрати на збут".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 10 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290 та пункту 9 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.
Контролюючий орган вказує, що суди внаслідок неправильного тлумачення пункту 10 П(С)БО 16 "Витрати" та пункту 9 П(С)БО 9 "Запаси" прийшли до хибного висновку про правомірність віднесення до складу витрат на збут суми транспортно - заготівельних витрат, які безпосередньо пов`язані з заготівлею запасів та транспортування запасів покупцю. На думку контролюючого органу витрати на оплату оренди нафтобази, згідно договору оренди, мають бути включені у собівартість реалізованих товарів.
Внаслідок зазначеного, судами також було неправильно застосовано пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, оскільки суди при його застосуванні виходили з неправильного визначення бази оподаткування ПДВ, не включивши до бази оподаткування перевищення фактичної собівартості проданих товарів, робіт, послуг над фактичною ціною їх продажу в частині ПДВ, що підлягає сплаті. При цьому контролюючий орган вказує, що в даному випадку застосуванню підлягає абзац другий пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, а саме база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.
9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому Товариство вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.