ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 120/17523/21-а
адміністративне провадження № К/990/36163/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/17523/21-а
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Воробйова І. А.) від 12 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Мацький Є. М., Залімський І. Г., Сушко О. О.) від 23 листопада 2022 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- № 00789040101 від 19 листопада 2021 року (Форма В1) про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 2 203 597 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 101 798,5 грн.
- № 00790040101 від 19 листопада 2021 року (Форма В4) про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 128 256 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства стосовно недоведеності фактичного постачання товарів контрагентами позивача ТОВ "Біопласт-Захід", ТОВ "Варта-Н" спростовуються первинними документами та безумовно свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Позивач зазначає, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків досліджувати господарську діяльність свого контрагента, та контрагенів контрагента. При цьому податковим органом не здійснювалась зустрічна звірка контрагентів, відповідно, висновки викладені в акті про неможливість постачання товару, на переконання позивача, є передчасними та помилковими.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00789040101 та № 00790040101 від 19 листопада 2021 року.
Стягнуто на користь ТОВ "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22 700 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 грудня 2022 року Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" в задоволенні позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 18 січня 2023 року до Верховного Суду від ТОВ "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17 вересня 2021 року № 622, виданого на підставі підпункту 2.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
9. За наслідком проведеної перевірки складено акт № 1020/31-00-04-01-01/34004579 від 19 жовтня 2021 року, в якому встановлено, що ТОВ "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 3 769 885 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 285 585 грн, чим порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.
10. Не погоджуючись із висновками акту Товариством подано заперечення, за наслідком розгляду яких ДПС направлено лист від 17 листопада 2021 року, в якому останній повідомив, що спростовано інформацію щодо ризиковості операцій між позивачем та ТОВ "ЮК Кристал", відтак, висновки акту викладено в новій редакції. Зокрема вказано, що ТОВ "БАРЛІНЕК ІНВЕСТ" завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 2 203 597 грн та завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 128 256 грн, чим порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.
11. Висновок контролюючого органу щодо завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, ґрунтується на нереальності здійснення операцій з придбання ТМЦ у ТОВ "Біопласт-Захід" та ТОВ "Варта-Н", у зв`язку з відсутністю легального джерела походження товару, відсутністю придбання достатньої кількості товару, яка є меншою за реалізовану, відсутністю у контрагентів позивача достатніх матеріально-технічних і трудових ресурсів на виготовлення ТМЦ.
12. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 19 листопада 2021 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 00789040101 (Форма В1) про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 2 203 597 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 101 798,5 грн;
- № 00790040101 (Форма В4) про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 128 256 грн.
13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товару у контрагентів. Такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі оцінки наданих Товариством первинних документів, виписаних на операції з постачання товару зазначеними в акті перевірки контрагентами-постачальниками (господарські договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення).
При цьому видаткові накладні, обов`язкова наявність яких була зазначена в укладених договорах, містять найменування товару, його кількість, вартість, в тому числі податок на додану вартість. В акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентами позивача податкових накладних в ЄРПН, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності. Жодних розбіжностей у змісті видаткових накладних та податкових накладних, розрахункових документів тощо, контролюючим органом не встановлено.
15. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що узагальнена податкова інформація, що надана іншим контролюючим органом відносно контрагентів позивача, не вважає достатнім доказом для висновку про нереальність здійснених контрагентом позивача спірних господарських операцій, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
16. З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими доводи контролюючого органу стосовно недотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання та можливі порушення податкового законодавства контрагентами позивача по ланцюгу постачання.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували пункти 189.1, 189.9 статті 189, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року по справі № 813/4703/13-а.
20. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки усім доказам, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій Підприємства з контрагентами-постачальниками. Зокрема, контролюючий орган зазначає, що суди не надали належної оцінки обставинам щодо негативної податкової інформації відносно контрагентів-постачальників, а саме: відсутність легального джерела походження товару; придбання товару в кількості, яка є меншою за реалізовану; відсутність достатньої кількості необхідних трудових ресурсів у контрагентів-постачальників; відсутність у контрагентів майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, тобто встановлено формування активу з джерела невідомого походження від контрагентів-постачальників, з легалізацією використання його документів.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
25. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
26. За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
27. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а").
28. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
29. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
30. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.