ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/15120/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 (головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.)
у справі № 910/15120/20
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лазурний блюз" (далі - ОСББ "Лазурний блюз", позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еверест" (далі - ТОВ "ФК "Еверест", відповідач, скаржник)
про стягнення 595 342,18 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСББ "Лазурний блюз" звернулося до суду з позовом до ТОВ "ФК "Еверест" про стягнення 595 342,18 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати щомісячних внесків на організацію цілодобової охорони прибудинкової території, а саме "внеску на охорону".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15120/20 позов задоволено повністю; до стягнення з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 495 073,76 грн., інфляційні втрати у сумі 69 719,96 грн., 3% річних в розмірі 30 548,46 грн., а також судовий збір у розмірі 8930,13 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "ФК "Еверест" 04.11.2022 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (сформована через систему "Електронний суд"), в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15120/20 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Одночасно ТОВ "ФК "Еверест" подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою суду від 14.12.2022 позовну заяву залишено без руху; надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині; надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в розмірі 13 395,19 грн., надати суду належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу, а також заяви про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2023 зі справи №910/15120/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України.
Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано посиланням на статті 119, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, справу направити на розгляд до апеляційного господарського суду.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник у доводах касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, а саме: приписи статей 119, 256 та 261 ГПК України. При цьому скаржник зазначає, що суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, дійшов необґрунтованого висновку про те, що наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними для його поновлення. Скаржник також зазначає, що у зв`язку з неналежним повідомленням учасника справи, тобто відповідача, є всі наявні підстави для поновлення строку не зважаючи на сплив одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Доводи інших учасників справи
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надійшов.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
Причиною подання касаційної скарги стала незгода відповідача з відмовою апеляційного господарського суду у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Еверест" на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2021 в даній справі.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як визначено статтею 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений у частині другій статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.
У разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 6.10 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011).
Наведена норма не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку (пункти 37.12 - 37.15 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 910/12257/13).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 1227/8971/2012, на яку посилався суд апеляційної інстанції та здійснює своє посилання скаржник у доводах касаційної скарги, зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, яка врахована апеляційним господарським судом, звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).