ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/1986/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 (судді: Скрипчук О. С. - головуючий, Марко Р. І., Орищин Г. В.) у справі
за позовом Львівської міської ради
до Малого приватного підприємства "Монада"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Христини Романівни
про скасування державної реєстрації права приватної власності з припиненням права власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2019 року Львівська міська рада (далі - Львівська міськрада) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Малого приватного підприємства "Монада" (далі - МПП "Монада") про скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "М-1" на площі Двірцевій, 1 у м. Львові.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на пункт "а" частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також пункт 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) обґрунтовані тим, що згідно з нормами чинного законодавства не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові некапітальні споруди.
Позивач зазначав, що павільйон на площі Двірцевій,1 у м. Львові, про скасування запису про державну реєстрацію якого звернувся позивач, є тимчасовою некапітальною спорудою, що підтверджується таким:
- розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 02.08.2016 "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 (біля автостанції № 8)", яке чинне і не оскаржене;
- протоколом про адміністративне правопорушення та постановою від 23.06.2016 № 184 про накладення адміністративного стягнення за самовільне встановлення тимчасової споруди, які є чинними, не оскаржувалися, а штраф сплачено у добровільному порядку;
- матеріалами фотофіксації, з яких вбачається, що павільйон виконаний з полегшених конструкцій і не є капітальною спорудо;
- рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017, у справі № 914/2616/16;
- постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2017 ВП № НОМЕР_1 про зобов`язання МПП "Монада" демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на площі Двірцевій, 1 у м. Львові (біля автостанції № 8).
Позивач зазначав, що Львівська міська рада є власником земельної ділянки, проте внаслідок реєстрації права власності на об`єкт на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, який є тимчасовою спорудою, порушуються права позивача щодо користування та розпорядження земельною ділянкою на якій такий об`єкт розташовано.
1.3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2019, зокрема відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. (далі - державний реєстратор Бойко Х. Р.).
1.4. У відзиві на позовну заяву МПП "Монада" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що належна відповідачеві на праві приватної власності нежитлова будівля (торговий павільйон) збудована відповідно до чинного на час будівництва законодавства, за наявності необхідної дозвільної документації та за наявності згоди (погодження) позивача, а саме згідно з розпорядженням Львівської міської ради народних депутатів від 23.07.1993 № 792. В подальшому відповідачем проведено реконструкцію торгового павільйону відповідно до листа Головного управління архітектури і містобудування від 30.12.1997 № 1610/2683.
Земельна ділянка, на якій розташоване належне відповідачу майно, не вибувала із власності позивача і він не позбавлений права розпоряджатися нею відповідно до чинного законодавства.
Відповідач також звертав увагу на тому, що наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2019 № 2889/7 відмовлено у задоволенні скарги Львівської міської ради на рішення державного реєстратора.
1.5. У травні 2020 року Львівська міська рада подала до Господарського суду Львівської області заяву про зміну предмета позову, в якій вказувала, що предметом заявленого позову було скасування запису про державну реєстрацію права власності, однак 16.01.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким внесено зміни до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, позивач зазначав, що з 16.01.2020 законодавством не передбачено такий спосіб захисту порушеного права як скасування запису про державну реєстрацію.
З посиланням на частину 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України Львівська міська рада змінила позовні вимоги та просила суд скасувати державну реєстрацію права приватної власності МПП "Монада" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "М-1" загальною площею 25,7 м2 на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, з припиненням права власності МПП "Монада" на цей об`єкт.
Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2021 прийнято до провадження заяву Львівської міської ради про зміну предмета позову.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 позов задоволено повністю, скасовано державну реєстрацію права приватної власності МПП "Монада" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "М-1", загальною площею 25,7 м2 на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, з припиненням права власності МПП "Монада" на цей об`єкт.
2.2. Суд першої інстанції зазначив, що судовим рішенням від 25.01.2017 у справі № 914/2616/16 за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до МПП "Монада" про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на площі Двірцевій, 1 у м. Львові (біля автостанції № 8) встановлено обставину самовільного встановлення МПП "Монада" спірної споруди без відповідних дозвільних документів та обставину, що даний торговий павільйон не є нерухомим майном.
Суд зазначив, що враховуючи положення чинного законодавства, виготовлення МПП "Монада" у 2016 році технічного паспорта було зумовлене закінченням реконструкції торгівельного павільйону. Проте, після реконструкції об`єкт, будучи нерухомим майном, мав бути введеним в експлуатацію, доказів чого в матеріалах справи немає.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Бойко Х. Р. внесено оспорюваний запис про право власності на підставі рішення від 28.03.2019, індексний номер 46187403.
Проте суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із встановлених обставин справи стосовно того, що об`єкт, стосовно якого вчинено оспорюваний запис, не є нерухомим майном, а є тимчасовою некапітальною спорудою, а подані реєстратору документи не підтверджували набуття права власності відповідачем на спірний об`єкт, тому право власності на відповідний об`єкт не підлягало державній реєстрації.
2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.2022 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про скасування державної реєстрації права приватної власності МПП "Монада" на об`єкт нерухомого майна з припиненням пава власності відповідача на такий об`єкт не є ефективною для відновлення порушеного права позивача.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, Львівська міська рада у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 07.09.20022 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції частин 2, 4 статті 5, частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, статті 377 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, а також неврахуванням апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах, наведених скаржником у касаційній скарзі.
3.1.1. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги постанову Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 920/754/19, яка є релевантною до правовідносин у даній справі, предметом спору в якій було скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав неправомірної реєстрації права власності на некапітальну споруду, що порушує права міської ради як власника земельної ділянки.
Верховний Суд у справі № 920/754/19 погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу на тій підставі, що предмет відчуження не мав офіційно визнаного державою правового статусу нерухомого майна, а на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна відсутній та констатував, що за таких обставин, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ефективним способом захисту цивільних прав позивача є вимоги про витребування земельної ділянки, адже речових прав на спірну земельну ділянку за жодним із відповідачів станом на момент звернення з позовом не було оформлено. Верховний Суд визнав також помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним способом захисту у спірних правовідносинах щодо самочинної забудови орендарем земельної ділянки позивача є позов про знесення самочинного будівництва, оскільки судами встановлено відсутність об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці.
У справі, що розглядається, також відсутній об`єкт нерухомого майна, а на земельній ділянці розміщена тимчасова споруда, переміщення якої можливе без її знецінення та зміни призначення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 № 916/1608/18 зазначено, зокрема, що державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі, а також вказано, що незаконна державна реєстрація права власності на тимчасову споруду обмежує права власника землі. Таке обмеження не пов`язане з фактичним знаходженням цього об`єкта на земельній ділянці (оскільки є рухомим майном), а виключно з його державною реєстрацією. Тому для відновлення прав позивача достатньо скасувати незаконну державну реєстрацію права власності. Натомість рішення суду про демонтаж жодним чином таких прав не поновить, так як права власника землі будуть і надалі обмежені цією реєстрацією.
Заявник касаційної скарги акцентував увагу на судовому рішенні Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2616/16, яке набрало законної сили, за позовом Львівської міської ради до МПП "Монада" про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на площі Двірцевій, 1 у м. Львові.
Проте наявність такого рішення не призвела до відновлення прав позивача, рішення суду не може бути виконане у зв`язку з наявністю незаконної державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Тому пред`явлення ще одного позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу теж не відновить прав власника землі, які обмежені реєстрацією права власності на тимчасову споруду.
Скаржник зазначає, що у справах № 914/1201/19, № 914/1101/19, № 914/2350/17, які не враховані судом апеляційної інстанції, предметом позову було скасування державної реєстрації права власності. Підстава позову - об`єкти нерухомості відсутні на земельних ділянках комунальної власності. У справі, що розглядається аналогічна ситуація, оскільки об`єкт нерухомості на площі Двірцевій, 1 у м. Львові відсутній, а право власності на тимчасові споруди не підлягає державній реєстрації.
Крім того суд апеляційної інстанції не взяв до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), в якій Велика Палата зазначила, що зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Оскільки порушення права власності позивача відбулось в результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за Aкціонерним товариством "Мегабанк", заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.
Отже, скаржник наголошує, що зі скасуванням державної реєстрації права власності відповідача на тимчасову споруду на площі Двірцевій, 1, буде відновлене становище, яке існувало до порушення, а також буде можливим виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/2616/16 про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на площі Двірцевій, 1.
3.1.2. Львівська міська рада також у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 387, 388 та статті 391 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що як вбачається з постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 461/2328/16-ц, суд касаційної інстанції керуючись частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України дійшов висновку, що порядок передбачений статтями 387, 388 Цивільного кодексу України щодо витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння не можебути застосований до спірних правовідносин, оскільки відповідачі у справі набули разом із правом власності на житловий будинок право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під будинком та є необхідною для його обслуговування, на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. З переходом до відповідачів права власності на будинок, і, відповідно, на земельну ділянку, міська рада втратила право власності на неї та статус власника цієї земельної ділянки. Тому неправильним способом захисту буде витребування земельних ділянок, так як із незаконною реєстрацією права власності на будівлі припинилося право власності на землю міської ради.
У даному випадку неправильним буде і звернення з негаторним позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, оскільки нежитлове приміщення знаходиться на ділянці лише юридично (тобто у зв`язку з проведенням державної реєстрації права власності на нього), але не фактично (оскільки не є об`єктом нерухомого майна, а тимчасовою спорудою, про демонтаж якої є чинне рішення суду).
Отже, заявник касаційної скарги акцентує увагу на тому, що правильним способом захисту прав Львівської міської ради на землю буде саме скасування незаконної державної реєстрації права власності відповідача на торговий павільйон.
3.1.3. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи, а також з урахуванням судового рішення у справі № 914/2616/16 встановив, що на площі Двірцевій, 1 у м. Львові розміщена тимчасова некапітальна споруда, а суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові цього не спростував та не надав жодної оцінки тій обставині, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на тимчасову споруду.
Крім того суд апеляційної інстанції в порушення положень статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не звернув уваги на те, що державна реєстрація права власності на торговий павільйон на площі Двірцевій, 1 у м. Львові проведена без документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документа, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.
При цьому, апеляційний суд не взяв до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 справі № 911/1455/19 про визнання протиправним і скасування рішення та витребування із незаконного володіння нерухомого майна, в якій зазначено, зокрема, що для того щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібне виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація. Разом з цим державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 сформульовано правовий висновок про те, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України). Системний аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 461/3490/18 та від 03.08.2022 у справі № 727/4058/20, які також не враховані судом апеляційної інстанції.
Разом з цим, як зазначив заявник касаційної скарги, висновки Верховного Суду, викладені у цих справах про спосіб захисту права у разі самочинного будівництва, не можуть застосовуватися до способу захисту права у разі реєстрації права власності на тимчасову споруду, що зумовлено тим, що правовідносини, які склалися у справі, що розглядається, не регулюються нормами статті 376 Цивільного кодексу України щодо самочинного будівництва, оскільки на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо. Тимчасова споруда встановлюється на відведеному місці, а не будується, а за наявності визначених законом підстав демонтується - без її знецінення та зміни призначення, а не зноситься шляхом її знищення або розібрання, що призводить до знецінення та неможливості подальшого використання.
Отже, тимчасова споруда, не є самочинним будівництвом у розумінні статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки вона не є "нерухомим майном" або "об`єктом будівництва, перебудова якого для умов усунення порушень є неможливою", а спорудою, що виготовлена без фундаменту та створена з полегшених матеріалів. Тимчасова споруда встановлюється на певний час та підлягає демонтажу за наявності підстав визначених законодавством, а не знесенню як капітальне будівництво. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі № 1140/2982/18.
Водночас суд апеляційної інстанції, на переконання скаржника, безпідставно покликається на постанову Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, оскільки зазначена справа та справа, що розглядається, мають відмінний предмет спору, підстави позову, встановлені фактичні обставини та матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Отже, Львівська міська рада у касаційній скарзі акцентує увагу на тому, що позивачем обрано правильний спосіб захисту права, передбачений ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який реально відновить права Львівської міської ради, порушені внаслідок обтяження земельної ділянки незаконною реєстрацією права власності на тимчасову споруду. Ні усунення перешкод в користуванні, ні витребування земельної ділянки не в змозі відновити порушене право, так як об`єкт нерухомості на ділянці є лише юридично через її державну реєстрацію, але не фактично, так як є тимчасовою спорудою, яка підлягає демонтажу на підставі рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 914/2616/16.
3.2. Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги МПП "Монада" просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на те, що аргументами та доводами скаржника не спростовано висновків суду апеляційної інстанції, а вимоги касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з фактичними обставинами справи, встановленими судом.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- відповідно до розпорядження Львівської міської ради народних депутатів від 23.07.1993 № 792 МПП "Монада" надано у тимчасове користування терміном на 5 років земельну ділянку, площею 20 м2 на площі Вокзальній та дозволено спорудження торгового павільйону (том1, а. с. 78);
- згідно з листом Головного управління архітектури та містобудування від 30.12.1997 № 1610/2683, управління повідомило МПП "Монада", що не заперечує проти реконструкції існуючого павільйону на площі Двірцевій у м. Львові (том 1, а. с. 79);
- згідно з ухвалою Львівської міської ради від 29.04.1999 № 200 МПП "Монада" продовжено термін тимчасового користування на умовах оренди терміном на 5 років земельною ділянкою, площею 20 м2 для обслуговування павільйону на площі Двірцевій у м. Львові, за рахунок раніше наданої ділянки (том 1, а. с. 22);
- 31.05.2016 Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" Львівської міської ради складено протокол № 3-039б про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки на площі Двірцевій, 1 у м. Львові самочинно встановлено ТС - МАФ (тимчасову споруду - малу архітектурну форму) за відсутності угоди про оренду землі (том 1, а. с. 37);
- 23.06.2016 адміністративна комісія при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради (постанова № 184) встановила, що ОСОБА_1 (заступник директора МПП "Монада") самовільно встановила малу архітектурну форму на площі Двірцевій, 1 у м. Львові, чим порушила пункт 20.1.24 Правил благоустрою м. Львова та статтю 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (том 1, а. с. 25-26);
- 02.08.2016 Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 536 "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди за адресою: м. Львів, площа Двірцева,1 (біля автостанції № 8)" (том 1, а. с. 24).;
- 19.12.2016 Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" виготовлено замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська правова компанія "Ярило" (власник - МПП "Монада") технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. "М-1" на площі Двірцевій, 1 у м. Львові (том 1, а. с. 82-85).
4.3. Суди попередніх інстанцій також установили, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (яке набрало законної сили) у справі № 914/2616/16, задоволено позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до МПП "Монада", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівської міської ради, а саме зобов`язано МПП "Монада" демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на площі Двірцевій, 1 у м. Львові (біля автостанції № 8) (том 1, а. с. 27-36).