ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Шимко Л. М., Дудченко В. В.,
відповідача - Мельник О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 (судді: Станік С. Р. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"
про стягнення 3 417 508,03 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (далі - ДП "КиївГазЕнерджи") про стягнення 1 352 611,18 грн пені, 685 630,68 грн - 3 % річних і 1 379 266,17 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1507000038/Н019 (далі - договір від 01.07.2015) у частині своєчасної оплати за таким договором.
1.2. Справа розглядалась судами неодноразово.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень свідчить про те, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за спірним договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, та змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ відповідно до спірного договору, що виключає можливість застосування штрафних санкцій у виді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахування інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
1.4. Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у цій справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд вказав, зокрема, на те, що зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень, і не стосується тієї заборгованості, яка була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням платежу; судами попередніх інстанцій не встановлено й не перевірено належними доказами, чи кошти у сумі 144 465 863, 54 грн, які відповідач сплатив позивачеві шляхом перерахування на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, перераховані у строки, які передбачені умовами договору.
1.5. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 (суддя Бондаренко Г. П.) у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій позивача, ним і не здійснювалися нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному спільними протокольними рішеннями, а нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат здійснені позивачем на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року по грудень 2017 року відповідно до пункту 5.6 спірного договору, в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств.
Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач погасив заборгованість у сумі 144 465 863, 54 грн, щодо якої нараховуються заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, за період із 19.07.2016 по 20.03.2018 шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ), та постановами Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296, від 22.03.2017 № 187. Таким чином, у відповідній частині розрахунок за спірним договором був здійснений відповідачем шляхом оплати через розподільчі рахунки, а не власними коштами. Також, як вказав суд першої інстанції, взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем за спірним договором проводились згідно з положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, від 26.04.2017 № 296 та від 22.03.2017 № 187, які усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягають у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, що згідно зі статтею 217, частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 614 Цивільного кодексу України виключає склад правопорушення і позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені у пункті 7.3 спірного договору та у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
1.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 скасовано; позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 598 920, 39 грн, 3 % річних в сумі 685 630, 68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266, 18 грн; у решті позовних вимог відмовлено.
Аргументуючи постанову, суд апеляційної інстанції посилався на те, що матеріали справи свідчать, що із загальної вартості 163 264 391,35 грн наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн, сплачені відповідачем за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863, 54 грн - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується НКРЕ; розрахунок за надані у спірний період послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, проведений відповідачем із порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 договору. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, суд зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у виді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. З огляду на вказане, позивач має правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми несвоєчасно оплачених послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року, порядок оплати за які неврегульований спільними протокольними рішеннями, оскільки таку оплату проведено з порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 договору. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд констатував його правильність і, як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявлених сум. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність здійсненого позивачем нарахування сум пені, однак позовні вимоги у цій частині задовольнив частково, позаяк (1) встановив, що до частини нарахованих сум позивач пропустив позовну давність, а відповідач з цього приводу подав відповідну заяву; (2) вважав, що наразі є підстави для зменшення розміру належної до стягнення пені на 50 % в порядку статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
1.7. Постановою Верховного Суду від 27.01.2021 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі № 910/16181/18; касаційну скаргу ДП "КиївГазЕнерджи" задоволено частково та скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у цій справі, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції, оскільки під час апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд порушив положення процесуального законодавства, зокрема, статей 86, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України; не врахував висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постанові від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, та не виконав вказівок Верховного Суду у постанові від 15.10.2019, якою справу № 910/16181/18 було направлено на новий розгляд. Зокрема, апеляційний господарський суд у тексті постанови зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що розрахунок наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, проведений відповідачем з порушенням встановленого пункту 5.6 договору строку, але, як зазначив Верховний Суд, з наведеного судом мотивування не вбачається, яким чином суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку, якими нормами права керувався при цьому, які докази досліджував. Вказане, на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, свідчить про те, що суд попередньої інстанції припустився порушення вимог частини 1 статті 86, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а також частини 1 статті 316 вказаного Кодексу в частині виконання вказівок касаційного суду.
Крім цього, Верховний Суд констатував недослідження судом апеляційної інстанції доводів ДП "КиївГазЕнерджи", а саме стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розрахунку позовних вимог, а також докази на підтвердження факту виникнення у відповідача заборгованості за розрахунками за укладеним договором. Формальне зазначення судом про те, що суд вважає розрахунок позовних вимог правильним не може вважатися належним виконання вимог Господарського процесуального кодексу України в частині надання належної оцінки аргументам учасників справи. При цьому суд касаційної інстанції наголосив на тому, що у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 викладено правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у разі, коли позивачем не підтверджено наявності суми боргу, яка була би несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів.
1.8. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у цій справі скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь АТ "Укртрансгаз" пеню в сумі 598 920,39 грн, 3 % річних в сумі 685 630,68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266,18 грн та 293 646, 38 судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що із наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум вбачається, що позивач не здійснював нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період із травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному спільними протокольними рішеннями, а отже, правовідносини сторін щодо вказаних розрахунків не входять до предмету розгляду у цій справі. Із загальної вартості 163 264 391,35 грн, наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн сплачені за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863,54 грн шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується НКРЕ. За висновком суду апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, що розрахунок наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями 144 465 863,54 грн, проведений відповідачем з порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 спірного договору. Отже, як зазначив суд апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується факт виникнення у відповідача заборгованості щодо розрахунків за спірним договором, оскільки акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами були оплачені з порушенням строку оплати, обумовленого пунктом 5.6 договору, що підтверджується виписками з особового рахунку, в яких зафіксовано дати та суми оплат, тобто відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань за договором, що є підставою для застосування відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначеної у статті 625 Цивільного кодексу України у виді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також пені, що обумовлено як умовами договору, так і положеннями статті 230 Господарського кодексу України. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач на стадії апеляційного розгляду справи подав банківські виписки стосовно сплати відповідачем власних грошових коштів як оплати за договором у спірний період. Вказані банківські виписки по особовому рахунку суд апеляційної інстанції прийняв як належні докази, зазначивши, що дослідження вказаних доказів відповідає приписам статей 2, 269 Господарського процесуального кодексу України, і здійснено на виконання вказівок суду касаційної інстанції, яким відповідну справу скеровано на новий розгляд, що узгоджується і з приписами статті 316 Господарського процесуального кодексу України.
Здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у виді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. Водночас, надавши оцінку розрахунку заявлених до стягнення сум, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 3 % річних у заявленій у позові сумі та зазначив, що правильний розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем у позові, а тому, не виходячи за межі позовних вимог, суд вказав, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому до стягнення розмірі, а саме 1 379 266,18 грн. Разом із тим суд апеляційної інстанції установив, що вимоги про стягнення 145 770,40 грн пені заявлено позивачем з пропуском позовної давності, про що відповідачем заявлено у заяві про застосування строку позовної давності, тому обґрунтованим і правомірним є нарахування позивачем пені в сумі 1 197 840,78 грн. При цьому, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені до 1,00 грн та врахувавши обставини погашення заборгованості у повному обсязі, причини прострочення в оплаті, фінансовий стан сторін, а також критерії розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про справедливість та доцільність зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50 %, тобто до 598 920,39 грн.
Поза тим суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про закриття провадження у справі та зазначив, що списання неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на погашену заборгованість, є процедурою врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, тобто входить в комплекс заходів, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення, і така процедура та порядок її вчинення обумовлені Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ, і здійснюються відповідним уповноваженим органом, в порядку, обумовленому законом. При цьому, відповідне списання заборгованості або відмова у її списанні жодним чином не звільняють суд від обов`язку встановити наявність або відсутність правових підстав наявності такої заборгованості, а її фіксування в судовому акті визначає лише її безспірність, і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ. Оскільки предмет спору у цій справі не припинив свого існування, то відсутні обумовлені пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстави для закриття провадження у ній.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
2.1. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ДП "КиївГазЕнерджи" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у цій справі, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 залишити в силі.
Скаржник вважає оскаржену постанову суду незаконною і необґрунтованою, оскільки під час її ухвалення суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287, пункти 1, 3, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; не виконав вказівок Верховного Суду, викладених в постановах від 15.10.2019 і від 27.01.2021 у цій справі; безпідставно врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18, від 15.04.2019 у справі № 909/256/18, від 06.03.2020 у справі № 903/796/18, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, а також є необхідність відступлення від висновків, викладених у пунктах 8.28 - 8.29, 8.47 - 8.48, 8.50 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з підстав застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 904/92/20, від 18.10.2022 у справі № 904/11045/15 щодо застосування положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ; пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з підстав неправильного застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, щодо яких на момент прийняття оскаржуваної постанови був відсутній висновок Верховного Суду стосовно їх застосування у подібних правовідносинах, а саме положень статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ; пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з підстав того, що суд не дослідив зібрані у справі докази; пункту 3 частини 3 статті 310 вказаного Кодексу з підстав необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі; пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не встановлював правомірності та наявності у позивача процесуального права щодо уточнення на стадії апеляційного провадження заявлених позовних вимог шляхом надання уточнених розрахунків, а також правомірності подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати основної заборгованості (банківські виписки за рахунком), що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення внаслідок встановлення судом обставин, що мають значення для справи, на підставі недопустимих доказів. При цьому скаржник посилається на правові висновки щодо застосування, зокрема, положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2020 № 904/2104/19, від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17, від 18.11.2020 № 910/11152/19 щодо права суду апеляційної інстанції прийняти докази на стадії апеляційного провадження. Скаржник вважає, що зміст оскарженої постанови суду свідчить про те, що суд апеляційної інстанції жодним чином не дослідив причин неподання позивачем доказів до суду першої інстанції, всупереч правовим висновкам, наведеним у зазначених постановах Верховного Суду, а тому прийняв додаткові докази в порушення вимог процесуального закону.
Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано залишив без належного розгляду та задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі, не навів мотивів та жодного обґрунтування вчинення таких процесуальних дій. Так, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, зокрема те, що заборгованість за спірним договором (сума основного боргу) відповідача перед позивачем була повністю сплачена до 31.12.2022; предметом позову у цій справі є позовні вимоги, які стосуються правомірності стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані позивачем на підставі договору на заборгованість, погашену до 31.12.2022; зважаючи на положення статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ, яка є нормою прямої дії, нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування підлягають списанню, з дня включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. ДП "КиївГазЕнерджи" 06.09.2022 включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, про що свідчить постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.09.2022 № 1075 "Про включення ДП "КиївГазЕнерджи" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу". AT "Укртрансгаз" також включено до вказаного Реєстру, про що свідчить постанова НКРЕКП від 27.09.2022 № 1209 "Про включення AT "Укртрансгаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу". При цьому, за твердженнями відповідача, списання нарахованої позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення основного боргу, що з боку ДП "КиївГазЕнерджи" було повністю виконано, та включення суб`єкта ринку природного газу до відповідного Реєстру. Таким чином, з боку позивача та відповідача повністю дотримані вимоги названого Закону, а отже, і позивач, і відповідач підпадають під реалізацію заходів, що спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, встановлені таким Законом.
2.2. Від ДП "КиївГазЕнерджи" надійшли пояснення до касаційної скарги.
2.3. Від AT "Укртрансгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство заперечило проти доводів касаційної скарги, просило закрити касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, відкрите за пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та відмовити у задоволенні касаційної скарги за пунктом 3 частини 2 цієї ж статті. Зокрема, на думку позивача, доводи скаржника про відсутність у нього зобов`язання зі сплати пені, інфляційних втрат і 3 % річних та водночас необхідність списання сум вказаних нарахувань згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ є взаємосуперечливими.
2.4. Від AT "Укртрансгаз" надійшли пояснення у справі.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
3.2. Як установили суди та свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимоги АТ "Укртрансгаз" до ДП "КиївГазЕнерджи" про стягнення 1 352 611,18 грн пені, 685 630,68 грн - 3 % річних і 1 379 266,17 грн інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням останнім зобов`язань за договором від 01.07.2015 стосовно своєчасного проведення розрахунків за ним.
3.3. Місцевий господарський суд у задоволенні цих вимог відмовив.
3.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Зокрема, апеляційний господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за спірним договором, що є підставою для застосування до нього відповідальності у виді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Такі висновки суду ґрунтуються на оцінці доказів - банківських виписок по особовому рахунку, наданих позивачем на стадії апеляційного розгляду.
3.5. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на таке.
3.6. За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.