ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 580/1001/23
адміністративне провадження № К/990/17420/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І. В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року (прийняте в складі: головуючого судді Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Кобаля М.І.)
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2022 №6481/23-00-24-06-16.
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження. Роз`яснено позивачеві, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції господарського суду в межах провадження у справі про банкрутство.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року, залишено без змін.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 травня 2023 року ПАТ ""Черкасиобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. 14 червня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що розгляд спору за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення віднесено до юрисдикції Господарського суду Черкаської області, який здійснює провадження у справі №17-14-01/1494 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", а тому даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
9. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.
10. Зокрема, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18, суд зауважив, що вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.
11. Суд апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що предмет спору не має ознак справи адміністративної юрисдикції ґрунтується на правильному застосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно суду, встановленого законом.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі позивач зазначає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року винесена з порушенням норм процесуального права, зокрема частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції згідно Закону № 2971-ІХ від 20 березня 2023 року), а також оскаржуване судове рішення прийняте без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року (справа №607/6254/15-ц) щодо неможливості закриття провадження у справі за участю суб`єкта господарювання - боржника у справі про банкрутство та необхідності передачі справи до господарського суду на розгляді якого знаходиться провадження про банкрутство такої особи.
13. Скаржник уважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку стосовно відсутності можливості передати справу № 580/1001/23 до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа №17-14-01/1494 про банкрутство Товариства, цим самим порушуючи норми процесуального права.
14. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року (справа №607/6254/15-ц), якими зазначено, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закриття провадження у цивільній справі неможливе, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
16. Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
17. Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
18. Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
19. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
20. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
21. Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.
22. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
25. Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
26. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
27. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
28. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
29. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.