ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/4851/19
адміністративне провадження № К/9901/17407/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2019 (суддя - Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 (судді - Парінов А.Б., Ключкович В.Ю., Шурко О.І.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та нечинним положення інструкції в частині,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправним і нечинним положення абзацу першого пункту 9.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (у редакції Постанови Правління Національного банку України від 09.02.2017 №8, зі змінами, внесеними Постановою Правління Національного банку України від 28.01.2019 №23) наступного змісту: "…які доставлені до банку самостійно виконавцем (посильним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган".
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Національного банку України повноважень визначати порядок і спосіб виконання (відправки, доставлення) судових рішень, а також невідповідністю оскаржуваних положень Інструкції Національного банку України принципам викладеним у Кримінальному процесуальному кодексі України та Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що призвело до незаконного звуження змісту обов`язку кожного виконувати судове рішення, що набрало законної сили.
ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до абзацу першого пункту 9.11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (у редакції Постанови Правління Національного банку України від 09.02.2017 №8, зі змінами внесеними Постановою Правління Національного банку України від 28.01.2019 №23) передбачено, що "Банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем (посильним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган".
Позивач вважаючи абзац перший пункту 9.11 вищезазначеної Інструкції у частині що починається зі слів "…які доставлені до банку самостійно виконавцем (посильним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган", - протиправним звернувся до суду з цим позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2019, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 залишено без змін, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувана постанова була прийнята Національним банком України у відповідності до вимог закону та з обґрунтованою метою уникнення ситуацій надсилання до банків постанов про арешт коштів органами (особами), які не мають повноважень на такі дії, підроблення або заміни документів виконавчого провадження, які є обов`язковими, безпідставної відмови банків приймати до виконання такі документи.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що на його думку, призвело до постановлення судових рішень, які підлягають скасуванню.
Зокрема, покликається на те, що у відповідача відсутні повноваження визначати порядок виконання (відправки, доставлення) судових рішень, оскаржувані положення Інструкції не відповідають принципу рівності сторін і інших учасників кримінального провадження, а також ігнорують Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в частині повноважень адвоката на представницво інтересів особи в суді.
Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що спірними положеннями Інструкції Національного банку України жодним чином не визначено порядку та способу виконання судових рішень, а лише встановлено порядок доставки таких судових рішень для подальшого їх виконання; останні були прийняті Національним банком України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Положеннями статті 2 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України та іншими законами України.
Відповідно до пунктів 4, 8 частини першої статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк виконує такі функції, зокрема, як встановлює для банків правила проведення банківських операцій, а також здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.
Статтею 40 Закону України "Про Національний банк України", в свою чергу, також передбачено, що Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків.
Згідно зі статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема, у формі адміністративного регулювання, що включає встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.
Статтею 55 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом`якшують або скасовують відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що Національний банк України уповноважений приймати нормативно-правові акти з питань, віднесених до повноважень останнього, зокрема, щодо встановлення правил безготівкових розрахунків в Україні.
Відтак, керуючись вимогами викладених вище положень законодавства, Правління Національного банку України своєю постановою від 21.01.2004 №22 затвердило Інструкцію про безготівкові розрахунки в України в національній валюті (далі - Інструкція), розроблену відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.