ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 160/3064/22
адміністративне провадження № К/990/15375/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль"
до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради,
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ",
про визнання протиправними та нечинними рішень,
за касаційною скаргою Виконавчого комітету Дніпровської міської ради
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумака С.Ю. від 28 березня 2023 року,
У С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2022 року Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" (далі - ГО "ПГК", позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - виконком Дніпровської МР, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та нечинним рішення виконкому Дніпровської МР від 13 квітня 2021 року № 342 "Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі";
- визнати протиправним та нечинним рішення виконкому Дніпровської МР від 20 квітня 2021 року № 410 "Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі";
- визнати протиправним та нечинним рішення виконкому Дніпровської МР від 3 червня 2021 року № 573 "Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі".
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні рішення виконкому Дніпровської МР є регуляторними актами, оскільки вони розраховані на неодноразове застосування та щодо невизначеного кола осіб з метою встановлення тарифів вартості послуг з платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, однак, всупереч цьому, відповідач розробляв, приймав та затверджував ці акти поза межами регуляторної процедури з метою позбавлення можливості позивача, а також інших зацікавлених суб`єктів брати участь у прийнятті відповідних рішень.
3. Позивач також стверджує, що відповідачем з метою штучного виведення з-під регуляторної процедури певних елементів, що впливають на розмір тарифу на паркування, було прийнято декілька рішень виконавчого комітету замість єдиного рішення про затвердження тарифів на паркування; у випадку, якщо хоч і на виконання регуляторного акта приймається рішення, яке має ознаки регуляторного акта, то таке рішення також повинно проходити відповідну регуляторну процедуру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення виконкому Дніпровської МР від 13 квітня 2021 року № 342 та від 20 квітня 2021 року № 410 стосуються визначеного кола осіб, оскільки порядок визначення коефіцієнтів встановлює механізм, за яким діятиме уповноважений орган, та не встановлює, не змінює і не скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, містить лише розрахунки (формули та коефіцієнти), які в подальшому будуть застосовуватись при розрахунках коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожної мережі і конкретним суб`єктам щодо їх реалізації, відтак, ці рішення не мають такої обов`язкової ознаки для віднесення їх до регуляторних актів, як неодноразове застосовування, оскільки ці рішення вичерпують свою дію з моменту здійснення розрахунку або після їх виконання уповноваженим суб`єктом.
Щодо рішення відповідача від 3 червня 2021 року № 573 судом першої інстанції встановлено дотримання відповідачем процедури щодо розроблення та прийняття регуляторного акта.
6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ГО "ПГК" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
7. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи таку постанову, виходив з того, що спірні рішення виконкому відповідають ознакам регуляторного акта, та, оскільки чинним законодавством передбачено спеціальний порядок підготовки, опрацювання, оцінки та оприлюднення регуляторного акта, то недотримання такого порядку є підставою для визнання регуляторного акта протиправним та скасування.
8. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що оскільки рішення від 3 червня 2021 року № 573 прийнято виконкомом Дніпровської МР на підставі рішень від 13 квітня 2021 року № 342 та від 20 квітня 2021 року № 410, то відповідно і це рішення є протиправним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, виконком Дніпровської МР звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просять скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та залишити у силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, дійшов неправильних висновків про те, що спірні рішення відповідача є регуляторними актами, а тому прийняті з недотриманням процедури, встановленої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
11. Крім того, скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16, про те, що регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства.
12. З огляду на такі правові висновки, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції повинен був встановити, що спірні рішення виконкому Дніпровської МР не є регуляторними актами, оскільки стосуються визначеного кола осіб та не встановлюють, не змінюють та не скасовують норм права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання.
13. В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року скаржник зазначає також про відсутність висновку Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах з урахуванням їх особливостей щодо необхідності опублікування зміненого аналізу регуляторного впливу.
14. Від ГО "ПГК" надійшов відзив на касаційну скаргу виконкому Дніпровської МР, в якому позивач просить врахувати правові висновки Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, зокрема викладених у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 160/12303/19 та від 12 травня 2022 року у справі № 1140/2017/18, в яких Суд вказав, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення або зміну тарифів на паркування, є регуляторним актом і, відповідно, повинно прийматися з урахуванням процедури, встановленої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
15. Позивач також зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи скаржника вже досліджувалися судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження; стверджує, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке просить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Касаційну скаргу подано 28 квітня 2023 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 5 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/3064/22 та встановлено для учасників справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу виконкому Дніпровської МР.
18. У касаційній скарзі виконкомом Дніпровської МР подав клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення розгляду справи у касаційному порядку, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2023 року.
19. Крім того, від ГО "ПГК" надійшло клопотання про розгляд цієї справи у судовому засіданні за участю представника позивача, у задоволені якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2023 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 13 квітня 2021 року виконком Дніпровської МР прийняв рішення № 342 "Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі".
21. 20 квітня 2021 року виконком Дніпровської МР прийняв рішення № 410 "Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі".
22. 3 червня 2021 року виконком Дніпровської МР прийняв рішення № 573 "Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
27. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року не відповідає, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими, з огляду на наступне.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 28 та 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 1, 9 та 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", з огляду на неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16.
31. Неправильність застосування судом апеляційної скарги вищенаведених норм права, на думку скаржника, полягає у необґрунтованому віднесенні рішень виконкому Дніпровської МР від 13 квітня 2021 року № 342 та від 20 квітня 2021 року № 410 до регуляторних актів, що стало підставою для неправильних висновків суду апеляційної інстанції про необхідність дотримання відповідачем встановленої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" процедури.
32. Отже, основним спірним питанням є з`ясування належності або неналежності рішень виконкому Дніпровської МР від 13 квітня 2021 року № 342 та від 20 квітня 2021 року № 410 до регуляторних актів.
33. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
34. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
35. Згідно з частинами першої і шостої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
35. Частиною дванадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
36. Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що регуляторний акт це:
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;
- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
37. Зі змісту наведеної норми права слід дійти висновку, що лише за умови відповідності акта відповідного регуляторного органу системі визначених вимогам, він вважається регуляторним та до нього мають бути застосовані положення наведеного Закону.
3окрема, регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ суб`єкта владних повноважень, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права (застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб). Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта, та його вплив на ці відносини.
Отже, лише за сукупної наявності всіх зазначених характеристик, відповідний акт є регуляторним та при його прийнятті уповноважений регуляторний орган повинен дотримуватись процедури, що встановлена Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
38. Правові висновки щодо застосування положень Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 490/2099/15-а, від 8 травня 2018 року у справі № 405/5819/14-а, від 9 червня 2018 року у справі № 335/12370/17(2-а/335/563/2017), від 21 грудня 2018 року у справі № 591/1335/15-а, від 20 липня 2019 року у справі № 812/1177/18, від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а, від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16 та № 640/8656/19 та від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21.
39. При визначенні акта регуляторним необхідно звернутися до правовідносин, що є предметом регулювання цього акта.
40. Господарський кодекс України (далі - ГК України) у статті 1 визначає господарських відносин як відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між суб`єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
41. При цьому, під господарською діяльністю відповідно до частини першої статті 2 ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
42. Відповідно до статей 42 та 52 ГК України визначено наступні види господарської діяльності: підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягне економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; некомерційна господарська діяльність - це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.
43. На підставі аналізу наведених норм права можна дійти висновку, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.
Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; - отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.
Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства.
44. Вищенаведений правовий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі №461/1824/15-а та від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16.
45. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 року № 258 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів" (далі - Порядок № 258).
46. Пунктами 3, 4, 5 та 6 Порядку № 258 передбачено, що тарифні послуги визначаються окремо для відведених і спеціально обладнаних майданчик: відношення річної вартості послуг до річного обсягу їх надання з урахуванням коефіцієнта завантаженості майданчика та коефіцієнтів, що встановлюються органами місцевого самоврядування для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі.
Обсяг надання послуг визначається з урахуванням наявності на майданчику місць для безоплатного паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (875-12), місць, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, місць для безоплатного або пільгового паркування, визначених відповідно до закону та рішення відповідної міської, селищної, сільської ради, а також з урахуванням фактичної завантаженості майданчика.
Коефіцієнт завантаженості майданчика визначається органами місцевого самоврядування залежно від місця його розташування на основі моніторингу завантаженості.
Вартість послуг визначається відповідно до тарифу на послугу, встановленого органом місцевого самоврядування. Тариф на послугу розраховується, виходячи з розміру повної планованої собівартості послуг, планованого прибутку, розміру податків та зборів (обов`язкових платежів).
47. Отже, вищезазначений Порядок визначає необхідний механізм формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, складовою частиною якого формули розрахунку тарифів та коефіцієнти; обов`язок щодо порядку визначення коефіцієнтів покладний на органи місцевого самоврядування.
48. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, на виконання Порядку № 258 з урахуванням листів Міністерства розвитку громад та територій України від 3 лютого 2021 року вх. № 2/31 та Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської МР від 22 березня 2021 року вх. № 8/1540 виконкомом Дніпровської МР 13 квітня 2021 року прийнято рішення № 342, яким затверджено Порядок визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі.
49. Пунктом 2 Порядку № 342 зазначено, що для визначення коефіцієнтів (пункт 1 Порядку) Департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської МР утворюється робоча група з питань визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі (далі - робоча група). Коефіцієнти (підпункти 1.2, 1.3, 1.4 Порядку) визначаються робочою групою на підставі аналізу вихідних даних та надаються на затвердження виконкому Дніпровської МР.
50. Отже, спірним рішенням виконкому Дніпровської МР № 342 затверджено порядок визначення коефіцієнтів (за формулами), в якому містяться приписи, спрямовані на виконання конкретними суб`єктами, а саме - робочою групою, що утворюється Департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської МР.
51. На підставі вищезазначеного колегія суддів доходить висновку, що спірне рішення від 13 квітня 2021 року № 342 "Про затвердження Порядку визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі" містить лише розрахунки (формули та коефіцієнти), які в подальшому будуть застосовуватись при розрахунках коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожної мережі і конкретним суб`єктам щодо їх реалізації.
Отже, це рішення не має такої обов`язкової ознаки для віднесення його до регуляторного акта, як неодноразове застосовування, фактично вичерпує свою дію з моменту здійснення такого розрахунку, тобто таке рішення є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.
52. Щодо рішення виконкому Дніпровської МР від 20 квітня 2021 року № 410 "Про затвердження коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі", судами попередніх інстанцій встановлено, що це рішення було прийнято на виконання Порядку № 258, протоколу засідання робочої групи з питань визначення коефіцієнтів для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі у місті Дніпрі від 19 квітня 2021 року та листа Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської МР від 6 квітня 2021 року вх. № 8/1819.