ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 210/4031/17
провадження № 51-2818 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
в режимі відеоконференції
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року та касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040710003756, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, котра народилася у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінено та постановлено вважати ОСОБА_7 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, і виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду директора ТОВ "Кривбаспромбуд", усвідомлюючи, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) авторинку "Термінал", що розташований на вул. Нікопольське шосе, 1г у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, до повного усунення порушень, та фактично знаючи про існування вказаного рішення, після отримання матеріалів виконавчого провадження, починаючи з 19 травня 2016 року продовжувала експлуатацію вказаного об`єкту, шляхом надання в оренду власного нерухомого майна, за що отримувала прибуток від вказаного виду господарської діяльності.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційний суд не правильно оцінивши докази, передчасно дійшов висновку, що у діянні ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, звертає увагу на процесуальні порушення, допущені апеляційним судом, який, на думку прокурора, всупереч приписам статей 404, 419 КПК формально розглянув кримінальне провадження відносно ОСОБА_7, безпідставно залишив без задоволення клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції в цій частині без змін.
Прокурор ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі в обґрунтування незаконності судових рішень щодо ОСОБА_7 виклав доводи, які є аналогічні доводам касаційної скарги прокурора ОСОБА_5 . Також, серед іншого, вказав на порушення його права на участь у судових дебатах в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора ОСОБА_6, допущені місцевим та апеляційним судами під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 порушення, які полягають у неналежних оцінці та аналізі доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності, є істотними, а тому судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали доводи касаційних скарг та просили їх задовольнити.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваних судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційних скарг прокурорів про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій є безпідставними.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала апеляційного суду, якою змінено виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 лише в частині підстави для виправдування останньої та постановлено вважати ОСОБА_7 невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, і виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, вказаним вимогам закону відповідає.
Таке рішення суд апеляційної інстанції узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченої особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Переглянувши вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, перевіривши в апеляційному порядку обставини, встановлені судом першої інстанції, а також обговоривши доводи прокурора, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про необхідність виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 382 КК.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КК передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.