У Х В А Л А
4 липня2023року
м. Київ
Справа № 800/283/17
Провадження № 11-98зва23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А.,
перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1, в інтересах якої дієРохманов Сергій Іванович, про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовомОСОБА_2 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 13 квітня 2016 року № 142/2016 "Про скасування рішення голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області",
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати Указ Президента України від 13 квітня 2016 року № 142/2016, яким скасовано розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської областівід 12 жовтня 2012 року № 470-р про зарахування земельної ділянки загальною площею 1553,97 га в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до земель запасу державної власності.
За клопотанням ОСОБА_1 . Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 жовтня 2017 року залучив останню до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 3 травня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Постановою від 14 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасувала рішення Верховного Суду від 3 травня 2018 року та ухвалила нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2, визнавши незаконним і скасувавши оскаржуваний Указ.
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 травня 2018 року та постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
У ході розгляду заяви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, на яке послалася ОСОБА_1, не могло слугувати підставою для перегляду постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в цій справі за виключними обставинами, і ухвалою від 2 вересня 2020 року закрила як відкрите помилково провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами згаданої постанови.
20 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - Рохманов С. І. через підсистему "Електронний суд" подав до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд її постанови від 14 травня 2019 року відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС за нововиявленими обставинами, а саме у зв`язку з наявністю істотних для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
Обґрунтовуючи наявність названої передумови для перегляду судового рішення, Рохманов С. І. посилається на таке.
Розгляд справи неповноважним складом суду є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. При цьому склад суду, сформований з порушенням вимог частини першої статті 36 КАС, тобто за наявності підстав для обов`язкового самовідводу судді, вважається неповноважним в силу прямої норми закону.
Ця справа Великою Палатою Верховного Суду була розглянута як судом апеляційної інстанції неповноважним складом суду, оскільки головуючий суддя Князєв В. С. не відповідав критеріям добросовісності, об`єктивності та неупередженості, мав особисту зацікавленість у відповідному судовому рішенні та підлягав відводу (самовідводу).
Однак ці нововиявлені обставини не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, а були встановлені лише 18 травня 2023 року в рішенні Вищої ради правосуддя № 494/0/15-23 "Про надання згоди на утримання під вартою судді Верховного Суду ОСОБА_4", ухваленню якому передувало дослідження фактів стосовно ОСОБА_4 за 2018-2023 роки.
Так, у цьому рішенні зазначено, що суддя Верховного Суду ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому організованою групою. Отже, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, що належить до категорії особливо тяжких, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Рохманов С. І. зазначає, що факти недобросовісної поведінки судді ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження і в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2023 року (№ 991/4344/23), у якій, крім іншого, вказано на те, що цей суддя у невстановлений досудовим розслідуванням час, утворив та очолив організовану групу із числа суддів Верховного Суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалювати судові рішення на користь наперед визначених осіб.
У зв`язку з наведеним Рохманов С. І. стверджує, щовказана злочинна схема існувала і на момент розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї адміністративної справи.
На переконання Рохманова С. І., в рішенні Вищої ради правосуддя від 18 травня 2023 року № 494/0/15-23 та у згаданій ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду встановлені факти, які в розумінні пункту 4 частини першої статті 36 КАС виключали участь судді ОСОБА_4 у розгляді цієї справи у травні 2019 року, і це є підставою для перегляду прийнятої за наслідками цього розгляду постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року за нововиявленими обставинами та скасування цієї постанови із закриттям провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина друга статті 361 КАС).