У х в а л а
04 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 2-327/02
Провадження № 14-68зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів: Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А.,
перевіривши клопотання ОСОБА_1 про прийняття до розгляду касаційної скарги на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Пінчук Катерини Анатоліївни,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на головного державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Пінчук К. А. (далі - державний виконавець)
Скаргу мотивувала тим, що 26 лютого 2018 року державний виконавець незаконно винесла постанову про закінчення виконавчого провадження за № 42195323. Зазначила, що вона як стягувач за вказаним провадженням не отримала від боржника ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 79 946,00 грн, що станом на 13 жовтня 2015 року еквівалентно 3 320,00 дол. США. Вказала, що 3 320,00 дол. США, станом на 26 лютого 2018 року, становило 90 636,00 грн.
Вважає, що державний виконавець допустила бездіяльність при виконанні рішення суду, оскільки в рамках виконавчого провадження не було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, штрафів та опису майна за місцем реєстрації боржника.
Оскільки фактичного повного виконання рішення не відбулося, просила визнати незаконною та скасувати вказану постанову та зобов`язати державного виконавця вжити заходів для притягнення боржника ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, звернути стягнення на грошові кошти, отримані боржником за договорами оренди земельних ділянок, здійснити опис майна за останнім місцем реєстрації боржника.
Ухвалою від 14 червня 2021 року Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.
Постановою від 19 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року скасував та постановив нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Ухвалою від 13 лютого 2023 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року.
Мотивував ухвалу тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
У червні 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Великої Палати Верховного Суду клопотання про прийняття до розгляду касаційної скарги на ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції (вх. 128/0/255-23 від 19.06.2023 року), у якому просила касаційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги:
- постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26 лютого 2018 року визнати протиправною та скасувати;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій щодо вчинення виконавчих дій з виконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 липня 2002 року;
- стягнути з Відділу державної виконавчої служби м. Новоград-Волинського судовий збір в дохід держави.
Клопотання мотивувала тим, що відмова у задоволення її касаційної скарги створює перешкоди для доступу до правосуддя, а також наявністю виключної правової проблеми у цій справі.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті клопотання необхідно відмовити та повернути його ОСОБА_1 .
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).