Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 493/788/18
провадження № 61-3278св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка є правонаступником ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л.М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_3 запропонував їй свої послуги по забезпеченню доглядом, харчуванням та утриманням її квартири в належному стані, а вона мала передати йому належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Зазначала, що під час підписання 25 травня 2007 року договору дарування квартири в нотаріальній конторі, текст його не читала, вважаючи, що в ньому передбачені всі права і обов`язки, про які домовилися. Перші роки після укладення договору відповідач сумлінно виконував свої зобов`язання, а потім поступово припинив забезпечувати харчуванням і доглядом, у зв`язку із чим вона вимушена була звернутися до відділу соціального захисту населення Балтської міської ради. За результатами розгляду заяви їй було надано соціального працівника, яка разом з онукою її сестри - ОСОБА_1 фактично здійснювали за нею догляд, оскільки інших близьких родичів у неї немає.
18 травня 2018 року під час спільної розмови із ОСОБА_1 вона запропонувала їй офіційно оформити з нею договір довічного утримання, згідно з яким вона буде піклуватися про неї, забезпечувати її у тому числі матеріально, підтримувати у належному стані вищевказану квартиру, яка після смерті перейде їй у власність, на що ОСОБА_1 погодилася. Надалі вони звернулися за юридичною допомогою до відповідного спеціаліста у галузі права, під час проведення консультацій з яким вона дізналася, що фактично між нею і відповідачем було укладено не договір довічного утримання, а договір дарування, чого вона не бажала.
Посилалася на те, що в силу похилого віку та поганого стану здоров`я вона не розуміла різницю між договором дарування та договором довічного утримання.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір дарування квартири від 25 травня 2007 року та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. ОСОБА_1 є її спадкоємицею за заповітом від 01 листопада 2018 року.
Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 18 липня 2019 року замінено позивача у справі ОСОБА_2 її правонаступником ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 10 березня 2021 року у складі судді Ільніцької О. М. позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Смірновою Н. С. зареєстрований в реєстрі за № 1873.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 від 14 червня 2007 року, реєстраційний номер 18802190.
Зобов`язано ОСОБА_3 звільнити квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення районного суду мотивовано тим, що при укладенні спірного договору ОСОБА_2 вважала, що укладає з ОСОБА_3 договір довічного утримання, а не договір дарування. Будучи особою похилого віку, вона за станом здоров`я дійсно потребувала стороннього догляду, тому, укладаючи спірний договір, помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між сторонами. На користь такого висновку свідчить і той факт, що ОСОБА_2 іншого житла не мала, з часу укладення оспорюваного правочину, тобто з 2007 року і до своєї смерті, тобто до 2019 року, проживала в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 . Суд застосував положення статей 203, 215, 229 ЦК України.
Районний суд зазначив, що про порушення свого права ОСОБА_2 стало відомо у 2018 році, що підтверджується показаннями свідків, її зверненням до Балтського ВП ГУНП в Одеській області (том 2, а. с. 67), а також, зважаючи на той факт, що у неї не було примірника оспорюваного договору дарування, так як один примірник залишався у приватного нотаріуса, другий - видавався обдарованому, тобто ОСОБА_3 .
Додатковим рішенням Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 10 389,97 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 10 березня 2021 року та додаткове рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 березня 2021 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до договору дарування дарувальник ОСОБА_2, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті подарувала, а обдарований прийняв в дар належну дарувальнику квартиру, право власності на квартиру у обдарованого виникає з моменту нотаріального посвідчення договору. Договір підписаний ОСОБА_2 власноруч, що презюмує ознайомлення зі всіма його умовами.
Апеляційний суд вважав, що дарування квартири за відсутності іншого житла та залишення проживання в ній до часу смерті не є безумовними доводами на користь того, що ОСОБА_2 мала на меті укладення саме договору довічного утримання. Протягом 11 років вона договір не оспорювала, отримувала від відповідача послуги, у справі відсутні докази, які свідчать про стан хвороби на час його укладання чи перебування у такому стані, який би міг піддавати сумніву вади її волі.
При цьому погіршання стосунків через 11 років та зміна наміру в зв`язку з необхідністю передати квартиру третім особам не можуть бути підставою для сумніву існування відповідної волі на час укладення договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд не перевірив обставини і факти, які у сукупності дають підстави для висновку про наявність чи відсутність помилки дарувальника при укладенні договору, вдався до переоцінки доказів, що підтверджують лише суб`єктивні обставини та не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_4 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц (провадження № 61-2779св18) та від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19 (провадження № 3096св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
ОСОБА_4 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У квітні 2023 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції надав правильну оцінку тому, що погіршення стосунків між сторонами оспорюваного договору відбулося через 11 років після укладення договору. Також судом правильно визначено, що зміна наміру у зв`язку з необхідністю передати квартиру третім особам не може бути підставою для сумніву існування відповідної волі на час укладення договору.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 травня 1995 року комісією по приватизації житлового фонду Балтської міської ради та свідоцтва про право на спадщину, виданого 12 липня 2000 року Кодимською державною нотаріальною конторою Одеської області (том 1, а. с. 50-52).
25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Смірновою Н. С., зареєстрований в реєстрі № 1873, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру під АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 49).
На підставі вказаного договору Балтським районним бюро технічної інвентаризації 14 червня 2007 року за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на квартиру, реєстраційний номер 18802190 (том 1, а. с. 16, 45).
Абонентські рахунки на водопостачання, газопостачання та електропостачання за вказаною адресою до липня 2018 року були оформлені на ОСОБА_2, оплата комунальних послуг здійснювалася нею, що підтверджується відповідними відповідями КП "Балтаводоканал", АТ "Одесагаз", АТ "Одесаобленерго", розрахунковими книжками та квитанціями на оплату комунальних послуг (том 2, а. с. 59, 60, 61, 68-100).
01 листопада 2018 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_1 (том 2, а. с. 55).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть (том 2, а. с. 56).
ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса (том 2, а. с. 127).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.