Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 584/434/21
провадження № 61-20114св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 червня 2021 року у складі судді Данік Я. І. та постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (громадянин Республіки Білорусь), заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є його дідом, який до 26 квітня 1986 року проживав у с. Руднище Лельчицького району Гомельської області Білоруської РСР.
Після катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції він евакуйований на територію України та проживав у с. Стільники Путивльського району Сумської області до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто станом на 24 серпня 1991 року його дід проживав на території України.
Встановлення факту заявнику необхідне для отримання дозволу на імміграцію на постійне його перебування на території України, виходячи з підстав родинної приналежності до осіб, які постійно проживали на території України або та/або були громадянами України.
Метою його звернення із цією заявою не є інші правові наслідки, зокрема щодо спадкування майна та інших прав померлого.
У заявника немає документів, які засвідчували б, що у ОСОБА_2 є громадянство України у зв`язку з його постійним проживанням на території України станом на момент проголошення Акта незалежності України.
Просив встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживав на території України з 13 вересня 1990 року до 06 листопада 1995 року, в тому числі станом на 24 серпня 1991 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 18 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживав на території України з 13 вересня 1990 року до 06 листопада 1995 року, в тому числі станом на 24 серпня 1991 року.
Задовольнивши заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 постійно проживав на території України з 13 вересня 1990 року до 06 листопада 1995 року, а встановлення цього факту має для заявника юридичне значення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 18 червня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області зі заявою про отримання паспорта громадянина України, проте не звертався за отриманням дозволу на імміграцію до ДМС України чи її територіальних підрозділів, не надавав до територіального підрозділу ДМС України всіх необхідних документів, які підтверджують ступінь його споріднення та зв`язок з ОСОБА_2, отже, заявник не використав усі передбачені законодавством можливості для підтвердження законності отримання дозволу на імміграцію в Україну, тому звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним.
Довідка Стрільниківської сільської ради Путивльського району Сумської області від 16 лютого 2016 року № 147 не є належним та допустимим доказом підтвердження факту проживання ОСОБА_2 на території с. Стрельники у період 1990-1995 років, оскільки документів, які підтверджують вказану у довідці інформацію, немає. Крім того, у довідці не зазначена адреса реєстрації ОСОБА_3 .
Суди проігнорували, що між сторонами є спір про право, тому заява ОСОБА_1 повинна бути залишена без розгляду, оскільки не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17, провадження № 61-41323св18, від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, провадження № 61-14495св18.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 грудня 2021 року справу призначено судді-доповідачу Каларашу А. А. Визначено суддів, які входять до складу колегії: Ткачук О. С., Петров Є. В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2022 року у зв`язку з відпусткою судді Ткачука О. С. справу призначено судді-доповідачу Каларашу А. А. Визначено суддів, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Петров Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачу Олійник А. С. Визначено суддів, які входять до складу колегії: Усик Г. І., Яремко В. В.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Олійник А. С. Визначено суддів, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Яремко В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовногопровадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Як на підставу касаційного оскарження ГУ ДМС України в Одеській області посилається на те, що суди порушили норми процесуального права, а саме, що між сторонами є спір про право, а також не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17, провадження № 61-41323св18, від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, провадження № 61-14495св18.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у с. Стрільники Путивльського району Сумської області внаслідок отруєння угарним газом.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2, 1940 року народження, він з 26 серпня 1990 року і до виходу на пенсію 31 серпня 1993 року працював вчителем математики у с. Стрільники.
Згідно з довідкою Стрільниківської сільської ради від 16 лютого 2016 року № 147 ОСОБА_2 відповідно до записів по будинковій книзі проживав та був зареєстрований з 13 вересня 1990 року до 06 листопада 1995 року у с. Стрільники Путивльського району Сумської області, разом з ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Разом з тим суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, згідно з якими громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР),
і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
ОСОБА_1 з посиланням на пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію" зазначає, що встановлення факту йому необхідне для отримання дозволу на імміграцію на постійне його перебування на території України.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України "Про імміграцію"квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
Відповідно до пункту 4 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію"для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються, зокрема, для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України.