ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 924/521/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 (головуючий Бучинська Г .Б., судді Філіпова Т. Л., Василишин А. Р.)
у справі № 924/521/21
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький
до Старокостянтинівської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України,
за участю Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону,
про визнання недійсними рішень,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (далі - КЕВ м. Хмельницький, Позивача) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівської міської ради (далі - Відповідач) (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 06.12.2022 вх. № 0508/2723/22) про визнання недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05.01.2018 № 5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів" розроблених на підставі рішення від 05.01.2018 № 5/26/VII, рішення Старокостянтинівської міської ради від 16.11.2018 № 17 пункт 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки".
2. Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення порушують права та законні інтереси Позивача, оскільки землі, якими розпорядилась Міськрада, є землями державної власності - належать до земель оборони, які перебувають у постійному користуванні КЕВ м. Хмельницький на підставі Державного акта на право користування землею серії Б № 041671 від 1980 року, та виведені з державної власності з порушенням положень статей 13, 19 Конституції України, статей 21, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, статей 2, 13, 20, 77, 84, 116, 122, 141, 152 Земельного кодексу України, частини 4 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності", статті 10 Закону України "Про оборону України", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статей 1-3, 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", статей 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони".
3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023 позов КЕВ м. Хмельницький задоволено. Визнано недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05.01.2018 № 5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради від 11.07.2018 № 44/29/VII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів (розробленої на підставі рішення від 05.01.2018 № 5/26/VII), рішення Старокостянтинівської міської ради від 16.11.2018 № 17 пункт 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки". Судові витрати покладено на Відповідача.
4. Рішення суду мотивовано тим, що право державної власності на спірну земельну ділянку, як на землі оборони, підтверджено рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської районної ради народних депутатів від 10.05.1980 № 109 "Про видачу державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на містечка № 1, 2, 3, 8, 9, 10, 6, які розміщені на території м. Старокостянтинова Хмельницької області", Державним актом на право постійного користування землею серії Б № 041671 від 1980 року, висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цій справі, висновком експерта за результатами комплексної експертизи, проведеної по кримінальному провадженню №62021240010000049, та не спростовано Відповідачем, тому у останнього не було правових підстав для ухвалення оспорюваних рішень щодо вказаної земельної ділянки. За таких обставин, прийняття Відповідачем рішень щодо земельної ділянки державної власності, яка належить до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельної ділянки, а також, за відсутності підстав для переходу права землекористування, а також з порушенням порядку встановлення підстав і зміни цільового призначення земель, суд дійшов до висновку про невідповідність спірних рішень законодавству та порушення у зв`язку із їх прийняттям прав Позивача на земельну ділянку, з огляду на що позовні вимоги про визнання таких рішень недійсними визнано обґрунтованими та правомірними.
5. Крім того, суд першої інстанції з урахуванням положень пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України вказав на те, що Позивачем при зверненні до суду не пропущено строк позовної давності, у зв`язку з продовженням такого строку на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Судові витрати покладено на Позивача.
7. Постанову суду мотивовано тим, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права та законного інтересу є неефективним та не призведе до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду, оскільки за Відповідачем зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування майна із чужого незаконного володіння. Обрання неефективного способу захисту є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
8. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, КЕВ м. Хмельницький подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, і залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023.
9. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені за неправильного застосування норм статей 16, 21, 319, 321, 324, 326, 373, 386, 391, 393 Цивільного кодексу України, статей 13, 77, 92, 95, 96, 152, 155 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони", статті 9 Закону України "Про Збройні Сили України", без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, від 04.10.2022 у справі № 910/5210/20, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 10.10.2019 у справі № 910/10986/18, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 19.03.2019 у справі № 906/920/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 02.12.2020 у справі № 310/5980/13-ц, від 10.02.2021 у справі № 826/24892/15, та з порушенням приписів статей 2, 5, 7, 11, 14, 86, 236, 237, 277 ГПК України.
10. Крім цього, з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на необхідність відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.200 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373-16-ц, оскільки, в силу приписів частин першої, п`ятої статті 5 ГПК України, частин першої - третьої статті 153 Земельного кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування є належними та ефективним способом захисту порушеного права.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
11. Старокостянтинівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу заперечила доводи, викладені Позивачем у скарзі, та просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану, залишити без змін.
12. Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону подала до Верховного Суду письмові пояснення, у яких виклала доводи щодо допущених судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права при вирішенні спору по суті, у зв`язку з чим просила касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
Фактичні обставини справи встановлені судами
13. Як встановлено судами попередніх інстанції, рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської районної ради народних депутатів від 10.06.1980 № 109 "Про видачу державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на містечка №1, 2, 3, 8, 9, 10, 6, які розміщені на території м. Старокостянтинова Хмельницької області", зокрема, затверджено матеріали з видачі державного акту на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району на землі вказаних містечок, якими визначено: загальна площа в межах плану 413,6 га; площа, що закріплюється за Хмельницькою КЕЧ району, 408,0 га. Дозволено виготовити державний акт на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району Хмельницькому філіалу Інституту "Укрземпроект". Покладено відповідальність за збереження межових знаків, які встановлено в натурі по окружній межі, на Хмельницьку КЕЧ району.
14. Відповідно до Державного акта на право користування землею № 041671, виданого Хмельницькій КЕЧ району, яка розміщена в м. Старокостянтинів Хмельницької області, за землекористувачем закріплюються у безстрокове і безплатне користування 408,0 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для державних потреб.
15. До акту додано копію плану землекористування з описом суміжних земель.
16. Згідно з витягом з директиви Міністра оборони України від 10.01.2005 № Д-322/1/010 Хмельницьку КЕЧ району (м. Хмельницький) переформовано у КЕВ м. Хмельницький з дислокацією на попередніх фондах та підпорядкуванням начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління.
17. Старокостянтинівська міська рада 05.01.2018 прийняла рішення №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", яким відповідно до статей 12, 117 Земельного кодексу України, статей 19, 26, 35 Закону України "Про землеустрій", постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 "Про затвердження порядку проведення інвентаризації земель", з метою сприяння соціально-економічному розвитку міста та керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України", вирішила провести роботи з інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів загальною орієнтовною площею 115000 кв. м згідно додатку (пункт 1); технічну документацію із землеустрою з інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності розробити з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою (пункт 2); розроблену технічну документацію із землеустрою з інвентаризації земель подати на розгляд та затвердження у встановленому законом порядку (пункт 3).
18. На підставі вищезазначеного рішення, на замовлення Старокостянтинівської міської ради, у 2018 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності за адресою: вул. Паркова, м. Старокостянтинів (ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038). У пояснювальній записці технічної документації зазначено про проектування до відведення земельної ділянки Старокостнтинівської міської ради площею 11,5 га, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, форма власності: комунальна.
19. Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 11.07.2018 № 44/29/VII, на підставі статей 40, 118, 120 Земельного кодексу України, пункт 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності стосовно розташованої по пров. Покришкіна, 58 земельної ділянки площею 115000 кв. м.
20. Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 16.11.2018 № 17 пункт 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", керуючись статтями 40, 79-1, 118 Земельного Кодексу України, статтею 25 Закону України "Про землеустрій", пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішено здійснити реєстрацію права власності за Старокостянтинівською міською радою на розташовану по пров. Покришкіна, 58 земельну ділянку; площею 115000 кв. м, (кадастровий номер 6810800000:01:007:0038; категорія земель - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)) (пункт 1), та надати територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої по пров. Покришкіна, 58 (пункт 2).
21. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (від 28.12.2018) 21.12.2018 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038 площею 11,5 га (дата державної реєстрації земельної ділянки 31.10.2018) зареєстровано право комунальної власності територіальної громади м. Старокостянтинова в особі Старокостянтинівської міської ради на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".
22. Такі ж відомості відображені в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 09.01.2019).
23. Рішення Старокостянтинівської міської ради від 24.05.2019 № 14 пункт 6/34/VII про внесення змін та доповнень до пункту 1 рішення Міськради від 21.12.2018 № 23/32/VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки", затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу розташованої по пров. Покришкіна, 58 земельної ділянки загальною площею 115000 кв. м, КВЦПЗ: 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); кадастровий номер 6810800000:01:007:0038) на окремі земельні ділянки.
24. За інформацією Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі (лист від 30.06.2021), наданою у відповідь на звернення КЕВ м. Хмельницький (лист від 29.06.2021), земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0038, яка знаходиться в архіві ДЗК, була внесена до Державного земельного кадастру 31.10.2018.
25. За даними витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.07.2021 вбачається, що 28.04.2021 здійснено реєстрацію провадження № 62021240010000049 про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Старокостянтинівської міської ради у змові з посадовими особами КЕВ м. Хмельницький впродовж 2016 - 2019 років про заволодіння землею площею близько 100 га на території м. Старокостянтинів, яка належить Міністерству оборони України, в тому числі земельною ділянкою розміром 11,5 га, яка перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Хмельницький.
26. Відповідно до висновку експерта від 20.09.2021 № 2449/2718-2882/21-26 за результатами проведеної комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи по кримінальному провадженню №62021240010000049, експерт дійшов висновку, що Державний акт серії Б №041671 на право постійного користування земельною ділянкою КЕВ м. Хмельницький відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування на момент його виготовлення. Також у висновку експертом зазначено, що земельна ділянка площею 11,50 га (координати поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 (віднесена до архіву) та земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площа 9,9852 га (яка поділена та віднесена до архіву, входить до площі 11,50 га, земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0038) повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку площею 61,1667 га, військового містечка № 2, яка входить до Державного акту серії Б №041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району розміщеної в м. Старокостянтинів, площею 408,0 га для державних потреб, розроблений на підставі рішення Старокостянтинівської районної ради №109 від 10.06.1980. В ході дослідження встановлено, що Старокостянтинівською міською радою прийнято рішення №17 від 16.11.2018 щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площею 9,9852 га. Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площею 9,9852 га.) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам за адресою: Хмельницька область Старокостянтйнівський район, м. Старокостянтинів, пров. Покришкіна, 58, виготовлена 2019 році. В результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 площею 9,9852 га, утворено земельні ділянки з кадастровими номерами, які, за висновком експерта, повністю накладаються (нашаровуються) на земельну ділянку площею 61,1667 га, військового містечка № 2, яка входить до Державного акту серії Б №041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району розміщеної в м. Старокостянтинів, площею 408,0 га, для державних потреб.
27. Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 02.11.2022 № 3490/21-26 у справі №924/521/21, земельна ділянка площею 11,5 гектарів, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, м. Старокостянтинів, архівний кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 (у подальшому поділена на окремі земельні ділянки згідно з рішенням Старокостянтинівської міської ради від 24.05.2019 № 14 пункт 6/34/VII "Про внесення змін та доповнень до рішень міської ради") накладається на землі Міністерства оборони України, зазначені в Державному акті на право користування землею № 041671 від 1980 року, виданому Хмельницькій КЕЧ району, площею 11,5 га. Експертом встановлено, що земельна ділянка площею 11,50 га (координати поворотних точок меж земельної ділянки кадастровий номер 6810800000:01:007:0038 (віднесена до архіву) повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку площею 61,1667 га, військового містечка № 2, яка входить до Державного акту серії Б № 041671 від 1980 року на право користування землею Хмельницькій КЕЧ району розміщеної в м. Старокостянтинів, площею 408,0 га, для державних потреб, розроблений на підставі рішення Старокостянтинівської районної ради № 109 від 10.06.1980.
28. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 07.09.2022) щодо земельних ділянок, які було утворено в результаті поділу, на такі земельні ділянки накладено арешт у межах розгляду справи №686/14626/21.
29. За вказаних обставин Позивач, посилаючись на незаконність та протиправність оскаржуваних рішень Міськради, яка розпорядилась землями оборони, звернувся до суду з даним позовом.
30. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що спірна земельні ділянка, щодо якої Міськрада прийняла оскаржувані рішення, знаходиться в межах земельної ділянки площею 61,1667 га, військового містечка № 2, яка в силу приписів абзацу 3 частини п`ятої статті 20, статей 77, 83, 84 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", є землями оборони, що закріплені за Позивачем на праві оперативного управління, і передача таких земель місцевим органам влади може відбуватися виключно у порядку, передбаченому Законом України "Про використання земель оборони", Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами, якими урегульовано проведення інвентаризації земель та віднесення земель до тієї чи іншої категорії.
31. За приписами пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це Міністерства оборони України, яка у даному випадку відсутня.
32. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що у Відповідача не було повноважень на проведення інвентаризації земель оборони, як земель житлової та громадської забудови комунальної власності, та віднесення таких земель до відповідної категорії земель - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). До того ж, за результатами такої інвентаризації здійснено зміну цільового призначення земель оборони без дотримання вимог, передбачених статтями 20, 122, 141 Земельного кодексу України.
33. Виходячи з положень статті 83 Земельного кодексу України, право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією, і Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено право державної власності на спірну земельну ділянку, як на землі оборони, яка входить в межі військового містечка № 2 Старокостянтинівського гарнізону, розміщеного за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Миру, вул. Івана Франка, вул. Кривоноса. При цьому Відповідач не довів належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності, тому у нього були відсутні правові підстави для ухвалення спірних рішень.
34. При цьому, судом першої інстанції відхилено посилання Відповідача на відсутність встановлених меж земельної ділянки згідно Державного акту та незабезпечення Позивачем вимог законодавства щодо цільового використання спірної земельної ділянки, з огляду на наявність чинного Державного акта на право постійного користування землею з відповідним планом-схемою земельної ділянки, описом суміжних землекористувачів, та те, що зазначені Відповідачем обставини не підтверджують припинення права постійного користування Позивача державними землями - землями оборони; крім того, Позивач не може бути позбавлений права на земельну ділянку на тій підставі, що земельна ділянка не використовується або використовується нераціонально, враховуючи її правовий статус.
35. Невчинення власником нерухомого майна дій щодо його реєстрації не є підставою для припинення права власності на таке майно відповідно до статті 346 Цивільного кодексу України, оскільки закон не визначає строки реєстрації права власності на нерухоме майно. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 761/17142/15-ц).
36. Відхиляючи доводи Відповідача щодо відсутності у Позивача законних підстав для оспорювання права Міськради на спірну земельну ділянку, яка була зареєстрована останньою у встановленому законом порядку та внесена до даних, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції вказав на те, що Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.
37. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення інвентаризації земель площею 11,5 га, затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності стосовно вказаної земельної ділянки, державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо подальшого поділу цієї земельної ділянки при наявній у Відповідача інформації про її належність до земель оборони (видання Державного акту на право постійного користування землею на підставі рішення Старокостянтинівської районної ради народних депутатів), здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, свідчить про протиправність оскаржуваних рішень, які з урахуванням правового режиму спірної земельної ділянки, як земель оборони, порушують охоронювані законом права Позивача на користування нею та спрямовані на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам (подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 924/174/18).
38. Отже, враховуючи, що Відповідачем прийнято оскаржувані рішення щодо земельної ділянки державної власності, яка належить до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від цієї земельної ділянки, а також за відсутності підстав для переходу права землекористування, та з порушенням порядку встановлення і зміни цільового призначення земель, що вказує на невідповідність оспорюваних рішень законодавству та порушення у зв`язку із їх прийняттям прав Позивача на спірну земельну ділянку, тому, з урахуванням положень статей 21, 393 Цивільного кодексу України, підпункту г) частини третьої статті 152, частини першої статті 155 Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання таких рішень недійсними є обґрунтованими, доведеними, правомірними, і підлягають задоволенню у повному обсязі.
39. При цьому судом першої інстанції зауважено, що, з урахуванням встановлених обставин у цій справі, зокрема, що суб`єктом владних повноважень прийнято рішення, які є неправомірними, призвели до порушення майнових прав Позивача і мали наслідком припинення цивільних правовідносин, що мають майновий характер, та спрямовані на подальше вилучення спірної земельної ділянки і передачу у власність іншим особам, тому, в силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, частин першої, другої та третьої статті 152 Земельного кодексу, частин першої, другої статті 5 ГПК України, визнання недійсними (незаконними та протиправними) таких рішень є належним та ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів.
40. Суд апеляційної інстанції, не погодився з такими висновками суду першої інстанції, вказавши на те, що Позивач, який вважає себе власником спірної земельної ділянки, посилаючись на неправомірне заволодіння Відповідачем земельною ділянкою, яка належить державі, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.
41. Отже, вимога про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.
42. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивачем у даній справі обрано неналежний спосіб захисту, оскільки оскарження оспорюваних рішень Старокостянтинівської міської ради не відновить порушені права Позивача.
43. Крім цього, суд апеляційної інстанції вказав на те, що зі змісту експертного висновку від 20.09.2021 № 2449/2718-2882/21-26 за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи по кримінальному провадженню № 62021240010000049 вбачається, що з частини земельної ділянки площею 11,50 га, сформовано земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:01:007:0050 загальною площею 9,9852 га, в результаті поділу якої утворено 81 земельна ділянка, право власності на частину з яких зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за фізичними особами. Проте даній обставині, судом першої інстанції не було надано оцінки, зокрема, щодо можливості рішення у цій справі вплинути на права та інтереси інших осіб.
44. При цьому Позивачем і Прокурором підтверджено подання позовів у порядку цивільного судочинства про витребування земельних ділянок, що також підтверджує неспроможність обраного способу захисту у даній справі відновити його порушене право, за захистом якого він звернувся до суду.
45. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність висновків суду першої інстанції про обрання Позивачем ефективного та належного способу захисту з посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати, якою в даному випадку є правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.