ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/15496/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Котков О.В.)
від 04.10.2022
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.)
від 18.04.2023
у справі № 910/15496/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Нестеренко Катерини Віталіївни (правонаступник Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед)
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"
про визнання договору переведення боргу недійсним,
за участю представників учасників справи:
позивача - Рубля О.С.;
відповідача 1 - Самсонович О.А., Бауліна В.О.;
відповідача 2 - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.Компанія Ель Пасадена Інвест Лімітед звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" про визнання договору переведення боргу недійсним у частині, що стосується Компанії та договору банківського рахунка від 20.09.2006 № SI296N.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочин про переведення боргу вчинений зі значними порушеннями як чинного законодавства, так і умов первісного договору банківського рахунка.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір, укладений ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" у частині, що стосується будь-яких прав чи зобов`язань за договором банківського рахунка, укладеним ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Кримське регіональне управління" (правонаступником якого є Банк) та позивачем.
Рішення господарських судів обґрунтовані доведеністю Компанією належними та допустимими доказами заявлених нею позовних вимог.
2.2. Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 скасовано, а справу № 910/15496/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд зазначив, що судами не надавалась належна правова оцінка усім доказам у справі в частині визначення початку перебігу позовної давності, поважності причин пропуску позовної давності з урахуванням того, що Компанія звернулась за захистом своїх прав майже через шість років, та враховуючи події, які відбувались на території Автономної Республіки Крим і були загальновідомими у розумінні обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, проявляти турботу до свого майна та бути обізнаною з його станом.
2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023, позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про переведення боргу від 17.11.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", ідентифікаційний код 14360570) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (ідентифікаційний код 38920700) в частині, що стосується будь-яких прав чи зобов`язань за договором банківського рахунка № SI296N, укладеним 20.09.2006 між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Кримське регіональне управління" (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", ідентифікаційний код 14360570) та Ель Пасадена Інвест Лімітед (EL PASADENA INVEST LIMITED) (реєстраційний номер НЕ 177923).
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідачів щодо укладення оскаржуваного правочину та переведення боргу вчинені зі значними порушеннями як чинного законодавства, так і умов договору банківського рахунка № 8І29618І від 20.09.2006, тому укладений між відповідачами договір підлягає визнанню недійсним у частині, що стосується позивача та договору банківського рахунка № SI296N від 20.09.2006.
Також господарські суди встановили, що позовну давність клієнтом при зверненні до суду із позовною заявою про визнання оспорюваного правочину недійсним не пропущено.
2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 замінено позивача у справі - Компанію Ель Пасадена Інвест Лімітед її правонаступником у спірних правовідносинах - Фізичною особою-підприємцем Нестеренко Катериною Віталіївною.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
3.2. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" підставою касаційного оскарження визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду:
- від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 19.11.2019 у справі №924/1014/18, від 28.01.2020 у справі 924/1208/18, від 03.04.2019 у справі №910/9828/17, від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, від 09.07.2018 у справі №369/5388/16-ц, від 20.06.2018 у справі №907/643/17, від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, від 14.05.2018 у справі №522/19477/16-ц - в частині відсутності порушеного права позивача як самостійної підстави для відмови в позові;
- від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16, від 29.05.2018 у справі № 922/3069/17, від 22.05.2019 справі № 234/3341/15-ц (щодо застосування ст. 261 ЦК України).
Крім того підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець Нестеренко Катерина Віталіївна просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить жодних нових доводів неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 15, 16 та 215 Цивільного кодексу України у частині відсутності у позивача права на позов. Також господарськими судами була надана належна оцінка доводам Банку про нібито отримання ним мовчазної згоди кредитора на переведення боргу. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність у справі фактів та доказів, які могли б вказувати на те, що позивач міг дізнатись про існування спірного договору до подання Банком відзиву на позовну заяву у справі № 910/5684/20, тобто до травня 2020 року. Судом апеляційної інстанції не було допущено порушення норм процесуального права при розгляді клопотань Банку щодо призначення експертизи.
3.4. Від ПАТ КБ "Приватбанк" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ця справа містить виключну правову проблему щодо застосування статті 520 Цивільного кодексу України в контексті статей 228, 513, 521, 654, 1059 Цивільного кодексу України і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між Компанією Ель Пасадена Інвест Лімітед (клієнт) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ "Приватбанк") в особі філії "Кримське регіональне управління" 20.09.2006 було укладено договір банківського рахунка № 8І296И, за умовами п. 1.1. якого, банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.
24.02.2020 з метою розірвання договору банківського рахунку позивач звернувся із заявою до Банку.
За твердженням позивача, Банк жодним чином на заяву не відреагував, зокрема, не повідомив про укладання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон", яким без згоди позивача перевів борг, тому позивач був змушений захищати свої права у судовому порядку.
За відсутності реакції банку позивачем було подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву про розірвання договору банківського рахунку та стягнення залишків грошових коштів на рахунках, на підставі якої відкрито провадження у справі № 910/5684/20.
Як вказує позивач, із відзиву Банку на вказаний позов від 19.05.2020 йому стало відомо про укладення 17.11.2014 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" договору про переведення боргу, згідно з яким зобов`язання Банку щодо виплати коштів за договором банківського рахунка несе Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон".
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" про визнання договору переведення боргу недійсним у частині, що стосується Компанії та договору банківського рахунка від 20.09.2006 № SI296N.
5.3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідачів щодо укладення оскаржуваного правочину та переведення боргу вчинені зі значними порушеннями як чинного законодавства, зокрема статті 520 Цивільного кодексу України, так і умов договору банківського рахунка, тому укладений між відповідачами договір підлягає визнанню недійсним у частині, що стосується позивача та договору банківського рахунка від 20.09.2006 № SI296N.
5.4. Згідно зі статтею 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Так, господарські суди встановили, що боржник у договорі банківського рахунка - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" був замінений на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" без згоди позивача.
На підтвердження своєї позиції Банк зазначив, що на його офіційному сайті було розміщено Умови у відповідній редакції від 01.06.2014. Відповідно до таких Умов, взаємодія за договором клієнта з банком може бути змінена шляхом повідомлення, у тому числі на сайті банку у відповідному розділі Умов. При необхідності отримання банком згоди від клієнта на вчинення таких дій, сторони керуються вимогами статті 205 Цивільного кодексу України (мовчазна згода). Саме на підставі таких Умов Банк було наділено правом переведення боргу на Товариство.
Банк також зазначив, що за своєю правовою природою Умови, розміщені на його власному веб-сайті, є договором приєднання у розумінні частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору у цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
При цьому Банк посилався на відповідні пункти Умов та правил надання банківських послуг (п. 1.1.7.58 та п. 1.1.7.59), які розміщені на його офіційному сайті та викладені в редакції від 01.06.2014, що містяться в розділі "архів договорів".
На підставі зазначених пунктів Умов та правил надання банківських послуг, 30.01.2015 на офіційному сайті Банку за посиланням "https://conditions-and-rules.privatbank.ua/news/74/?lang=ru" було розміщене повідомлення для клієнтів Банку з таким змістом:
"У зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності Банка на цій території в розділ "1.1.7. Додаткові положення" Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами Клієнта з Банком. У разі невиконання Клієнтом обов`язків, передбачених п. 1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору Клієнта з Банком буде здійснюватись з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон", що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32. У разі незгоди Клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення Клієнт направляє Банку в строк до 15.02.2015. Ненадання Клієнтом заперечень у вказаний в цьому пункті строк, підтверджує здійснення Банком переводу боргу по договорам Клієнта на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" зі згоди Клієнта".
За доводами Банку, будь-яких письмових заперечень від позивача щодо переведення ним на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" боргу за договором банківського рахунка на адресу банку не надходило, тому 17.11.2014 між відповідачами було укладено договір про переведення боргу.
Разом з тим господарські суди встановили, що Банк, посилаючись на статтю 634 Цивільного кодексу України, не навів жодного доказу того, що позивач підписав якийсь формуляр чи заяву тощо, які б визначали приєднання позивача до договору приєднання у формі Умов. Також Банк не надав доказів того, що Умови регулюють відносини за договором банківського рахунка, та є його частиною. Банк не наводить посилання на жоден пункт договору банківського рахунка, з якого б слідувало, що Умови є його частиною.
Договір банківського рахунка № 8І29618І від 20.09.2006, як встановили суди попередніх інстанцій, не містить положень про мовчання як способу вираження згоди позивача на відступлення банком своїх прав чи обов`язків третім особам.
З огляду на викладене, господарські суди дійшли висновку, що для заміни сторони чи для переведення боргу на третю особу необхідне дотримання такої ж письмової форми, як і сам договір, і угода про це (так само як і згода позивача як кредитора) повинна оформлюватися письмово та підписуватися також і позивачем, що не було дотримано відповідачами.
Крім того, господарські суди встановили, що договір не передбачає права Банку в односторонньому порядку шляхом зміни Умов та правил надання банківських послуг, які не є частиною договору, та розміщення цих змін тільки на власному веб-сайті відступати боргові зобов`язання або інші права чи обов`язки за договором третім особам. На спростування наведеного Банком належних та допустимих доказів до матеріалів справи не представлено.
При цьому господарські суди врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс1) щодо неможливості застосування статті 634 Цивільного кодексу України до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку без надання підтверджень про конкретні запропоновані контрагенту Банку Умови та правила банківських послуг.
Доводи касаційної скарги в цій частині висновків господарських судів не спростовують.
5.5. Суди попередніх інстанцій також врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 321/1260/19 щодо застосування статті 520 Цивільного кодексу України, відповідно до якого законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).
Як свідчить тлумачення статей 520, 521 Цивільного кодексу України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.
Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових:
по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання;
по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.
Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2023 у справі № 756/420/17.
Також колегія суддів враховує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) зазначено, що відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Оскільки позивачі-фізичні особи не надавали згоди на переведення боргу від АТ "КБ "Приватбанк" до ТОВ "ФК "Фінілон" за договорами депозитних вкладів відповідно до статті 520 ЦК України, договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між Банком та ТОВ "ФК "Фінілон" шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку, не створює правових наслідків для позивачів. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що саме АТ "КБ "Приватбанк", а не ТОВ "ФК "Фінілон" є належним відповідачем у справі.
5.6. Не погоджуючись з висновками господарських судів в цій частині, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" підставою касаційного оскарження визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо її застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 19.11.2019 у справі №924/1014/18, від 28.01.2020 у справі 924/1208/18, від 03.04.2019 у справі №910/9828/17, від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, від 09.07.2018 у справі №369/5388/16-ц, від 20.06.2018 у справі №907/643/17, від 29.05.2018 у справі №910/14716/17, від 14.05.2018 у справі №522/19477/16-ц - в частині відсутності порушеного права позивача, як самостійної підстави для відмови в позові.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.