ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
Справа № 905/1224/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
учасники справи не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022
у складі колегії суддів: Стойки О. В. (головуючої), Попкова Д. О., Істоміної О. А.
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.02.2022
у складі судді Чорненької І. К.
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібсервіс"
про банкрутство
Вступ
1. Банк заявив у справі про банкрутство додаткові грошові вимоги на суму заборгованості за процентами згідно з договором про відкриття кредитної лінії, з урахуванням договору поруки стороною якого є боржник.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про необґрунтованість додаткових грошових вимог через нарахування кредитором суми процентів після пред`явленням банком вимоги про повернення всієї суми заборгованості та за період після відкриття провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
3. Банк оскаржив в касаційному порядку судові рішення першої та апеляційної інстанцій та стверджує про помилкове неврахування судами попередніх інстанцій висновків, наведених у пунктах 121-124 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, за змістом яких, на думку скаржника, стверджується, що за відсутності підтвердженого факту повного погашення кредиту, отриманого за кредитним договором, нарахування банком процентів на умовах цього договору і після настання кінцевого терміну повернення кредиту, тобто за неправомірне користування кредитом, - є правомірним.
4. З урахуванням висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги Верховний Суд у цій справі вирішив питання:
- застосування статей 625, 1048, 10561 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при наданні оцінки обґрунтованості грошових вимог до боржника, заявлених на суму процентів за користування кредитом, нарахованих за період після пред`явлення кредитором вимоги про повернення усієї суми заборгованості та відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
5. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги та залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
6. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.07.2017 відкрито провадження у справі № 905/1224/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібсервіс" (далі - ТОВ "Хлібсервіс", боржник), визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") до боржника, як майнового поручителя за договором про відкриття кредитної лінії від 06.03.2012 № 26-Н/12/24/ЮО-KL, в сумі 543 809 769,74 грн, з яких: 543 776 351,20 грн заборгованість за кредитом; 1 643 270,39 грн відсотки за користуванням кредитом (станом на 30.06.2017); 33 418,54 грн пеня за несвоєчасну сплату кредиту.
7. Постановою від 23.01.2019 ТОВ "Хлібсервіс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців до 23.01.2020.
Короткий зміст і підстави заяви про визнання грошових вимог
8. 24.11.2021 до Господарського суду Донецької області від АТ "Сбербанк" надійшла заява від 18.11.2021 № 15431/4/06-2 про визнання додаткових грошових вимог за змістом якої кредитор просив суд визнати грошові вимоги до боржника на суму 61 436 750, 28 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 04.07.2017 по 07.05.2018.
9. Цю заяву обґрунтовано наявністю у ТОВ "Хлібсервіс", як поручителя за договором поруки від 03.12.2013, заборгованості у сумі процентів за договором про відкриття кредитної лінії від 06.03.2012 № 26-Н/12/24/ЮО-KL, укладеним між АТ "Сбербанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Урожай" (далі - ТОВ "ТД "Золотий Урожай") (позичальник).
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. На забезпечення виконання грошового зобов`язання ТОВ "ТД "Золотий Урожай" перед АТ "Сбербанк" за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 06.03.2012 № 26-Н/12/24/ЮО/KL між ТОВ "Хлібсервіс" та АТ "Сбербанк" було укладено договір поруки від 03.12.2013, за змістом якого боржник поручився перед кредитором за виконання ТОВ "ТД "Золотий Урожай" зобов`язань за кредитним договором.
11. Згідно з доданим до заяви про визнання додаткових грошових вимог розрахунком, кредитор здійснив нарахування процентів за користування кредитом за період з 04.07.2017 по 07.05.2018, при цьому виходячи саме з встановленого кредитним договором розміру процентів річних за користування кредитною лінією - 13,34 %, 13,45 %, 14,04 %.
12. В ухвалі Господарського суду Донецької області від 25.01.2017 у справі № 905/1927/15 (на яку посилався заявник в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Хлібсервіс"), зазначено, що у зв`язку з невиконанням позичальником ТОВ "ТД "Золотий Урожай" взятих на себе зобов`язань зі своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту та процентів за користування кредитом за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 06.03.2012 № 26-Н/12/24/ЮО/KL, банк звернувся до позичальника з повідомленням-вимогою від 10.04.2015 № 3468/5/28-2 про дострокове повернення всієї суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 26-Н/12/24/ЮО/КL, посилаючись на невиконання позичальником умов кредитного договору.
13. 02.02.2022 АТ "Сбербанк" подана заява про заміну найменування кредитора у справі № 905/1224/17 про банкрутство ТОВ "Хлібсервіс" з АТ "Сбербанк" (код ЄДРПОУ 25959784) на Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк") (код ЄДРПОУ 25959784).
14. Згідно зі статутом АТ "Міжнародний резервний банк", рішенням єдиного акціонера АТ "Сбербанк" № 1 від 10.04.2018 змінено найменування банку із АТ "Сбербанк" на АТ "Міжнародний резервний банк".
15. За випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 25959784 зареєстровано АТ "Міжнародний резервний банк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46).
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
16. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 було здійснено заміну найменування кредитора на АТ "Міжнародний резервний банк", відмовлено у задоволенні заяви кредитора про визнання додаткових грошових вимог до ТОВ "Хлібсервіс" на суму 61 441 290,28 грн.
17. Відхиляючи ці вимоги місцевий господарський суд послався на те, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припинилося у зв`язку з пред`явленням банком вимоги про повернення всієї суми заборгованості від 24.04.2015 № 3982/5/28-2 та зазначив, що відповідно до статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) також неможливе нарахування процентів за статтею 625 ЦК України у період з 04.07.2017 по 07.05.2018, тобто після відкриття провадження у справі № 905/1224/17 про банкрутство ТОВ "Хлібсервіс" ухвалою суду від 04.07.2017 та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
18. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 року у справі № 905/1224/17 - без змін
19. Апеляційний суд повною мірою погодився з висновками суду першої інстанції про безпідставне нарахування кредитором додаткової заборгованості у розмірі процентів за кредитним договором з огляду на приписи статті 1050 ЦК України та неможливість нарахування процентів згідно зі статтею 625 ЦК України після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до статті 41 КУзПБ.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Рух касаційної скарги
20. 21.11.2022 АТ "Міжнародний резервний банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 (щодо відхилення грошових вимог), а також на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (щодо задоволення клопотання арбітражного керуючого про виплату та стягнення грошової винагороди) у справі № 905/1224/17.
21. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1224/17 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. - головуючий, Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022.
22. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Міжнародний резервний банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 905/1224/17, задоволено заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 у справі № 905/1224/17 залишено без руху.
23. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 задоволено заяву судді Пєскова В. Г. від 24.01.2023 про самовідвід у справі № 905/1224/17.
24. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1224/17 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023.
25. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження, призначено справу до розгляду на 23.02.2023 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
26. Ухвалою від 23.02.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 905/1224/17 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/4518/16 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду
27. Ухвалою від 24.04.2023 поновлено касаційне провадження у справі № 905/1224/17 за касаційною скаргою АТ "Міжнародний резервний банк" та призначено її до розгляду на 18.05.2023
28. У судове засідання 18.05.2023 належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися.
29. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.
30. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
31. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 18.05.2023, обов`язковою не визнавалася.
32. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні за відсутності її учасників.
ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
33. У касаційній скарзі АТ "Міжнародний резервний банк" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 у справі № 905/1224/17, ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ "Міжнародний резервний банк" до ТОВ "Хлібсервіс" на суму 61 436 750, 28 грн.
34. В обґрунтування касаційної скарги касант посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, відтак, зазначає в якості підстави касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та стверджує, зокрема, що:
- оскаржувані судові рішення ухвалено без урахування висновків, наведених у пунктах 121-124 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 у яких, на думку скаржника, стверджується, що за відсутності підтвердженого факту повного погашення кредиту отриманого за кредитним договором, нарахування банком процентів після настання кінцевого терміну повернення кредиту, тобто за неправомірне користування кредитом - є правомірним;
- наведені в оскаржуваних судових рішеннях правові висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню у цій справі, адже не стосуються реалізації статті 10561 ЦК України, якою керувалися сторони кредитного договору при визначенні у договорі розміру процентів і порядку їх сплати (у тому числі моменту припинення нарахування процентів);
- суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, помилково не взяли до уваги, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо права нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту;
- при розгляді додаткових грошових вимог належало врахувати висновок Конституційного Суду України у рішенні від 22.06.2022 № 6-р(ІІ)/2022 про те, що припис першого речення частини першої статті 1050 КУзПБ не обмежує права банку на отримання процентів як плати за користування кредитом.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
35. До Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу не надійшли
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
36. Щодо наведеного у пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.
37. Предметом розгляду у цій справі є заява кредитора-банківської установи про визнання додаткових грошових вимог до боржника на суму процентів за кредитним договором, нарахованих кредитодавцем за період після відкриття провадження про банкрутство.
Щодо нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування
38. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
39. Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
40. Поняття "користування кредитом" є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17).
41. У частині другій статті 1054 ЦК України закріплено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика", статті 1046-1053) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
42. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством саме у статті 1048 параграфа 1 "Позика" глави 72 "Позика. Кредит. Банківський вклад." ЦК України, а у статті 10561 цього Кодексу законодавець регламентує особливості визначення процентів, типу процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором, не змінюючи загальних правил статті 1048 ЦК України.
43. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
44. За усталеною правовою позицією проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу).
45. При цьому кредитор, за загальним правилом, не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України).
46. Таким чином, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
47. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
48. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 вказала на те, що зазначене благо (користування кредитом протягом певного часу за проценти) виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
50. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 від 05.04.2023 справа № 910/4518/16, постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/8259/16, 29.03.2021 у справі № 913/479/18, від 22.02.2022 у справі № 920/1357/20, 25.10.2022 у справі № 910/6923/20).
51. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
52. Отже, на період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, тож боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
53. Таким чином, якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що підхід, за якого проценти за користування кредитом могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів - наслідків прострочення зобов`язання з оплати робіт, послуг чи користування кредитом, за відсутності прямої вказівки закону про можливість такої дискримінації платника (боржника) залежно від виду зобов`язання.