ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 813/1019/16
касаційне провадження № К/9901/27097/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 (суддя Кравців О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя - Попок Я.С., судді - Хобор Р.Б., Сеник Р.П.) у справі за позовом Фінансово-лізингової компанії "Електрон-лізинг" Дочірнього підприємства "Публічне акціонерне товариство "Електрон" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Фінансово-лізингова компанія "Електрон-лізинг" Дочірнього підприємства "Публічне акціонерне товариство "Електрон" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2015 №0010141503, №0010151503.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що у разі якщо сума авансових внесків, сплачених у зв`язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), перевищує суму податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, то платник податку може зменшувати суми щомісячних авансових внесків з даного податку, які підлягають сплаті у 2014 році на суму такого перевищення до повного її погашення, що не враховано контролюючим органом під час проведення перевірки. Вважає помилковим висновок контролюючого органу, викладеного у акті перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження нарахованої суми авансового внеску у зв`язку з виплатою дивідендів та зменшення податку на прибуток за рахунок зменшення авансового внеску при виплаті дивідендів. Зазначає, що Підприємство діяло у відповідності до вимог податкового законодавства, своєчасно та в повному обсязі сплатило авансові внески з податку на прибуток підприємств за періоди, що перевірялися, а тому відсутні підстави для нарахування контролюючим органом додаткових податкових зобов`язань і штрафних санкцій, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 06.11.2015 №0010141503, №0010151503.
Судові рішення мотивовані тим, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч вимогам чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України, Підприємством був дотриманий порядок заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Скаржник доводить, що сума авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді зараховується у зменшення сум нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток (з урахуванням зарахованого авансового внеску) відповідно до статті 57 ПК України у декларації за підсумками звітного періоду з перенесенням суми перевищення до наступних податкових періодів. При цьому сума не врахованого у зменшення нарахованої суми податкових зобов`язань податку на прибуток залишку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді не формує надміру сплачену суму податку у звітному періоді згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14, підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК України, а акумулюється у декларації звітного періоду та переноситься на зменшення податкових зобов`язань з податку на прибуток наступних податкових періодів.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.02.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.07.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 04.07.2023.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов`язання у податковій декларації Підприємства, за результатами якої складено акт від 19.10.2015 №1506/15-03/22412772 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення правил сплати (перерахування) податкового зобов`язання з авансового внеску з податку на прибуток в розмірі податку на прибуток, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік та податкового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, чим порушено пункт 57.1 статті 57 ПК України, а саме: Підприємством сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання за платежем авансові внески з податку на прибуток підприємства та податок на прибуток із затримкою до 30 календарних днів та більше 30 календарних днів.
На підставі висновків акта перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.12.2019:
форми "Ш" № 0010141503, яким до позивача застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати податку на прибуток в розмірі 10% в сумі 63909,27 грн;
форми "Ш" № 0010151503, яким до позивача застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати податку на прибуток в розмірі 20% в сумі 14930,93 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Судами установлено, що 26.02.2014 Підприємством подано декларацію з податку на прибуток та задекларовано податок на прибуток за звітний 2013 рік, в рядку 11 "податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню", в сумі 1045331,00 грн. Також до декларації сформовано Додаток ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток про зменшення нарахованої суми податку на прибуток в сумі 1209134,00 грн. У додатку ЗП відображено зменшення суми податку на прибуток, яка виникла у зв`язку із сплатою авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів засновнику підприємства 58140,00 грн. До сплати платником задекларовано податок на прибуток за звітний 2013 рік р. 14 "податок на прибуток за звітний податковий період" в сумі (-) 163803,00 грн. На підставі даної декларації узгоджена сума податкового зобов`язання щомісячного авансового внеску з податку на прибуток, який повинен сплачуватись підприємством щомісячно з березня 2014 року по лютий 2015 року складає 87111,00 грн.
Факт виплати дивідендів засновнику підприємства підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.
Враховуючи те, що сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів була більшою від суми нарахованого податку, що підлягала до сплати за 2013 рік, на 163806,00 грн, позивач на підставі абзацу 6 пункту 57.1 статті 57 ПК України, 17.03.2014 подав відповідачу заяву про зарахування наявної переплати при сплаті авансового внеску в березні 2014 року.
Позивач, вважаючи, що податковий орган погодив подану заяву про зарахування наявної суми переплати в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 року та частково за квітень 2014 року в сумі 27692,00 грн та чим реалізував його право, зарахувавши наявну суму переплати, в подальшому податкове зобов`язання щомісячного авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 87111,00 грн у березні 2014 року та 27692,00 грн у квітні 2014 року зменшив на суму наявної переплати у розмірі 114803,00 грн. Таким чином з врахуванням зазначеної суми переплати, позивачем сплачено авансовий внесок за квітень 2014 року на загальну суму 59419,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
У подальшому оплату авансових внесків здійснено наступним чином: за травень 2014 року відповідно до платіжного доручення № 611 від 27.05.2014; за червень 2014 року згідно з платіжними дорученнями №711 від 20.06.2014, №3 від 24.06.2014; за липень 2014 року відповідно до платіжних доручень №10 від 04.07.2014, №850 від 24.07.2014; за серпень 2014 року згідно з платіжним дорученням №934 від 14.08.2014, № 995 від 27.08.2014; за вересень 2014 року згідно з платіжним дорученням №1125 від 26.09.2014; за жовтень 2014 року відповідно до платіжного доручення №1273 від 30.10.2014; за листопад 2014 року згідно з платіжним дорученням №1409 від 28.11.2014; за грудень 2014 року згідно з платіжним дорученням №1547 від 29.12.2014; за січень 2015 року відповідно до платіжного доручення №99 від 30.01.2015; за лютий 2015 року відповідно до платіжного доручення №186 від 24.02.2015; за березень 2015 року відповідно до платіжного доручення №337 від 26.03.2015; за квітень 2015 року відповідно до платіжного доручення №483 від 28.04.2015. Оплату здійснено в межах граничних строків сплати авансових внесків. Актом перевірки не встановлено несплату/несвоєчасну сплату податку на прибуток позивачем.