Постанова
іменем України
29 червня 2023 року
м. Київ
справа № 461/4495/21
провадження № 51-3116 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021141050000262 від 04 березня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 02 травня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 02 травня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку день за день.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 02 березня 2021 року приблизно о 17:55, перебуваючи в кафе "Галка", що на вул. Ковжуна, 4 у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою слідством особою, провадження щодо якої виділено в окреме провадження (далі - невстановлена слідствомособа), з метою протиправного збагачення, скориставшись станом сильного сп`яніння потерпілого ОСОБА_8, таємно викрав з лівої зовнішньої кишені куртки останнього банківську картку ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1, видану на ім`я ОСОБА_8, яку передав невстановленій слідством особі. В подальшому, ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа привласнили викрадену банківську картку з корисливих мотивів.
Крім цього, 02 березня 2021 року приблизно о 17:55, ОСОБА_6, перебуваючи в кафе "Галка" за вищевказаною адресою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, за попередньою змовою в групі з невстановленою слідством особою, з метою протиправного збагачення, скориставшись станом сильного алкогольного сп`яніння потерпілого ОСОБА_8, непомітно для останнього таємно викрав з правої зовнішньої кишені куртки потерпілого мобільний телефон вартістю 10 000 грн з сім-карткою мобільного оператора "Київстар", що для потерпілого матеріальної цінності не становить, який заховав у задню кишеню своїх штанів, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Також 02 березня 2021 року приблизно о 18:00 ОСОБА_6 та невстановлена слідством особа, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись станом сильного алкогольного сп`яніння потерпілого ОСОБА_8, допомогли останньому покинути приміщення кафе "Галка", завели його у сквер на площі Євгена Маланюка у м. Львові, поклали на лавку та, розуміючи, що потерпілий не усвідомлює дій останніх, намагались таємно викрасти наступні речі: куртку торговельної марки "Соlаmbia" вартістю 5 800грн., золоту печатку вагою 4.5 г вартістю 4 500грн, золотий ланцюжок із підвіскою загальною вагою 23 г вартістю 23 000грн, кросівки вартістю 1 000 грн.
Проте, в той момент, коли ОСОБА_6 з метою викрадення знімав із ОСОБА_8 кросівки вартістю 1 000 грн, останній отямився та, усвідомивши, що вказаний чоловік хоче викрасти його майно, піднявся із лавки та намагався зупинити його, однак ОСОБА_6 від доведення злочинного умислу до кінця не відмовився та задля подолання опору зі сторони потерпілого рукою штовхнув його в голову, в результаті чого ОСОБА_8 знову ліг на лавку, а ОСОБА_6 відкрито викрав вище вказані речі, які в подальшому передав невстановленій слідством особі, після чого вони покинули місце події.
Крім цього, судом першої інстанції також встановлено, що 02 березня 2021 року, в період часу з 20:50 по 22:00, ОСОБА_6 за попередньою змовою в групі з невстановленою слідством особою, перебуваючи в ТРЦ "VictoriaGardens" по вул. Кульпарківській, 226-А у м. Львові, маючи спільний прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, використовуючи викрадену банківську картку ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1, видану на ім`я ОСОБА_8, повторно, таємно викрали грошові кошти з вказаної картки в сумі 2424,22 грн., розрахувавшись нею за товари, чим завдали потерпілому майнову шкоду на вказану суму 2424,22 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 та апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та його особі, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому вказує, що вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації його дій та наявності умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не відповідає обставинам справи та не підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами.
На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_6 зазначає, що він свою вину визнав частково та сприяв у з`ясуванні обставин кримінального провадження, однак сторона обвинувачення без наявних для цього доказів кваліфікувала його дії та умисел на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Разом з тим засуджений зауважує, що місцевим судом в основу обвинувального вироку було покладено лише показання потерпілого, при цьому суд не врахував, що відповідно до висновку експерта №974/2021 потерпілий ОСОБА_8 під час вчинення злочину перебував під дією психотропної речовини, яка впливає на координацію зору та руху. При цьому засуджений стверджує, що будь-яких інших доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні вказаного злочину, судом першої інстанції встановлено не було.
Крім того, засуджений ОСОБА_6 зазначає, що суд першої інстанції, а також і суд апеляційної інстанції, визнаючи його винуватим за ч. 2 ст. 186 КК України, не звернули увагу на те, що:
- показання потерпілого не підтверджують обставини, які викладені у обвинувальному акті, оскільки потерпілий зазначав, що не бачив обличчя обвинуваченого, а тому не може категорично стверджувати про те, що саме він ( ОСОБА_6 ) зняв з його шиї золотий ланцюжок та забрав інші речі;
- в матеріалах кримінального провадження відсутній відеозапис, який би підтверджував те, що саме він зняв речі з потерпілого;
- показань про те, що він був раніше знайомий з особою, яка назвалася " ОСОБА_10" він не надавав;
- жодного відношення до речей потерпілого він не має, їх не викрадав та вони в нього не вилучались;
- в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол вилучення викрадених речей потерпілого.
Одночасно у своїй касаційній скарзі засуджений, посилаючись на положення ч. 2 ст. 86 КПК України, вказує, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази, щодо його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, є незаконними та недопустимими, а тому рішення суду першої інстанції базується лише на припущеннях.
Також засуджений ОСОБА_6 вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на факт незаконності вироку суду першої інстанції та, як наслідок, необґрунтовано залишив рішення місцевого суду без зміни.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, не звернули увагу на те, що:
- показання потерпілого ОСОБА_8 не підтверджують обставини, які викладені у обвинувальному акті, оскільки потерпілий зазначав, що не бачив обличчя обвинуваченого, а тому не може категорично стверджувати про те, що саме він ( ОСОБА_6 ) зняв з його шиї золотий ланцюжок та забрав інші речі;
- потерпілий, відповідно до висновку експертизи № 974/2021, в момент скоєння злочину, перебував під дією психотропної речовини, яка впливає на координацію зору та руху;
- він ( ОСОБА_6 ) не надавав показань про те, що раніше не був знайомий з особою, яка назвалася ОСОБА_10 (невстановлена слідством особа).
Однак колегія суддів вважає, що зазначена позиція засудженого в даному випадку зводиться виключно до надання ним власної оцінки наявним в матеріалах доказам та встановленим в ході судових розглядів обставинам вчинення злочинів, тобто засуджений ОСОБА_6 фактично посилається на неправильну оцінку доказів та невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду, а тому такі доводи не підлягають перевірці у касаційному порядку.
Висновок судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі засудженого не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо засудження його за ч. 2 ст. 186 КК України, стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували його винуватість у вчиненні вказаного злочину.