ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2023 року
м. Київ
справа 730/902/21
провадження № 51-3700 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270300000508, щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Комарівка Ніжинського району Чернігівської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю у діях останнього складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він працюючи лісником у ДП "Борзнарайагролісгосп", будучи службовою особою, у весняний період 2021 року, більш точного часу не встановлено, внаслідок своєї бездіяльності, усвідомлюючи суспільну небезпеку та передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, неналежно виконував свої службові обов`язки із забезпечення охорони лісу, а саме: не здійснював належних перевірок з метою попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок; не виявляв і не попереджав лісових порубів; своєчасно не повідомляв керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; не перевіряв документи на виконання рубок, не зупиняв незаконну рубку лісу, чим не забезпечив належної охорони природних ресурсів в межах ввіреного йому обходу №10 ДП "Борзнарайагролісгосп" через несумлінне ставлення до них, хоча мав реальну можливість виконати належним чином свої обов`язки та повинен був, що призвело до незаконної вирубки 266 дерев чим завдано ДП "Борзнарайагролісгосп" матеріальних збитків на загальну суму 1 751 138, 41 грн.
За результатами судового розгляду вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження, а тому вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того вказує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК. Крім того, апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, повторний допит свідків та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи касаційної скарги прокурора ОСОБА_6 та просив її задовольнити.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Статтею 94 КПК визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотрималися положень ст. 22 КПК.
Однак стороною обвинувачення в порушення ст. 92 КПК не надано достатніх та допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували, що саме через дії або бездіяльність ОСОБА_7 було завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків, завданих державі, в особі ДП "Борзнарайагролісгосп", на суму 1 751 138, 41 грн.