ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2023 року
м. Київ
справа № 757/13184/22-к
провадження № 51-2055км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
особи, стосовно якої вирішується
питання про екстрадицію ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7,
перекладача ОСОБА_8,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року стосовно
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії,
стосовно якого вирішується питання про видачу (екстрадицію) до Грузії для виконання вироку суду, яким його засуджено за вчинення злочинів, передбачених пунктами "а" та "б" ч. 2 ст. 180, п. "б" ч. 3 ст. 180 Кримінального кодексу Грузії, що відповідають злочинам, передбаченим ч. 2 та ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада
2022 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на рішення про видачу (екстрадицію).
Не погодившись із цією ухвалою, захисник ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2022 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника на Наказ Міністерства юстиції України
від 04 січня 2022 року № 5/5 про видачу (екстрадицію) громадянина Грузії
ОСОБА_6 до Грузії для виконання вироку суду та ухвалено нове рішення, яким скаргу захисника на Наказ Міністерства юстиції України від 04 січня 2022 року № 5/5 про видачу (екстрадицію) громадянина Грузії ОСОБА_6 задоволено, а рішення центрального органу скасовано.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись нанеправильне застосування норм міжнародних договорів України та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у іншому складі суду.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що обласна прокуратура під час проведення екстрадиційної перевірки, а Міністерство юстиції України під час прийняття рішення про видачу особи (екстрадицію), не врахували відомості про тяжке захворювання ОСОБА_6 . Крім того, вказує, що згідно інформації, отриманої під час екстрадиційної перевірки, стан здоров`я ОСОБА_6 був задовільний. Будь-яких інших документів щодо стану здоров`я ОСОБА_6 у розпорядженні прокуратури не було, оскільки особа, стосовно якої вирішується питання про екстрадицію та її захисник їх не надавали.
Наголошує, що жодною зі статей Європейської конвенції про видачу правопорушників від 1957 року не передбачено можливість запитуваної сторони відмовити у видачі особи, у зв`язку з незадовільним станом її здоров`я. Крім цього, вказує, що така можливість не передбачена і в Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 1993 року, яка містить вичерпний перелік підстав для відмови у видачі особи.
Прокурор зазначає, що апеляційний суд вийшов за межі розгляду апеляційної скарги
та оцінив обставини, які відбуваються після ухвалення рішення про видачу, адже колегія суддів надала оцінку можливості та законності саме фактичної передачі ОСОБА_6, а не законності ухваленого рішення про видачу особи (екстрадицію).
Також, звертає увагу, що на момент закінчення проведення екстрадиційної перевірки та ухвалення рішення про видачу (екстрадицію), ОСОБА_6 не звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Тобто обставин, що унеможливлювали ухвалення рішення за запитом про видачу, передбачених ч. 4 ст. 590 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не існувало, оскільки ОСОБА_6 звернувся з такою заявою лише 20 грудня
2022 року, тоді як рішення про його видачу прийнято 04 січня 2022 року. У зв`язку з цим вказує, що звернення ОСОБА_6 із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не може бути підставою для визнання незаконним наказу Міністерства юстиції України від 04 січня 2022 року № 5/5, а лише може бути підставою для відкладення фактичної передачі ОСОБА_6 компетентним органам Грузії.
Крім того, до Суду надійшли заперечення захисника ОСОБА_7, у яких він просить залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора. Зазначає, що апеляційний суд ухвалив обґрунтоване рішення, скасувавши ухвалу слідчого судді місцевого суду та наказ Міністерства юстиції України від 04 січня 2022 року № 5/5 про видачу (екстрадицію) ОСОБА_6 . Також посилається на те, що доводи касаційної скарги прокурора фактично зводяться до неправильного застосування Європейської конвенції про видачу правопорушників від 1957 року та ч. 1 ст. 589 КПК. Зазначає, що поза увагою прокурора залишилося те, що апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване рішення застосував приписи п. 5 ч. 1 ст. 589 КПК, згідно з якими у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо видача особи (екстрадиція) суперечить зобов`язанням України за міжнародними договорами України, зокрема ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.