Постанова
Іменем України
30 червня 2023 року
м. Київ
справа № 522/9082/21
провадження № 61-12706св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Серебрій Галина Григорівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року у складі судді Кузнецової В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "МТП "Чорноморськ") про зобов`язання вчинити дії, визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61?8273св19) за його позовом до ДП "МТП "Чорноморськ" про зміну формулювання причин звільнення, стягнення невиплаченої вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди, визнано незаконним і скасовано наказДП "МТП "Чорноморськ" від 06 вересня 2017 року № 501/О?1 про припинення з ним трудового договору за статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
У зв`язку із скасуванням наказуДП "МТП "Чорноморськ" від 06 вересня 2017 року № 501/О-1 про його звільнення з роботи, він не вважається таким, що припинив трудові відносини з відповідачем.
Проте листом від 31 березня 2021 року № 587/06-23 відповідач повідомив його, що на виконання постановиВерховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61-8273св19) підприємством 05 березня 2021 року видано наказ № 58-К, згідно з яким скасовано наказ від 06 вересня 2017 року № 501/О-1 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України. ОСОБА_1 визнано таким, що звільнений з 11 вересня 2017 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України - за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
ОСОБА_1 вказував, що звільнення його з роботи є незаконним, оскільки на виконання судового рішення відповідач зобов`язаний був скасувати наказвід 06 вересня 2017 року № 501/О-1 про припинення трудового договору за статтею 38 КЗпП України, поновити його на роботі, нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Внаслідок таких незаконних дій відповідача порушуються його права, що спричиняє йому матеріальну та моральну шкоду.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:
зобов`язати ДП "МТП "Чорноморськ" виконати постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61-8273св19);
поновити на роботі на посаді радника директора з управління персоналом ДП "МТП "Чорноморськ";
визнати незаконним наказ ДП "МТП "Чорноморськ" від 05 березня 2021 року № 58-к про звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України;
стягнути: середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 вересня 2017 року до 21 травня 2021 року у розмірі 1 379 828,32 грн, моральну шкоду у розмірі 50 000 грн, судові витрати у розмірі 11 350 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на виконання постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61-8273св19) ДП "МТП "Чорноморськ" видало наказ від 05 березня 2021 року № 58-К, яким звільнило ОСОБА_1 з 11 вересня 2017 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України.
Отже, ДП "МТП "Чорноморськ" виконало постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 у повному обсязі.
ОСОБА_1 мав бажання розірвати трудовий договір з відповідачем на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, його заява про поновлення на роботі надійшла до відповідача після видання наказу про звільнення.
Підстав для визнання незаконним та скасування наказу від 05 березня 2021 року № 58-К, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи з 11 вересня 2017 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України, немає.
Правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі в ДП "МТП "Чорноморськ" згідно з постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61-8273св19) немає.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання виконати постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61-8273св19), визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі є необґрунтованими, тому відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог.
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з пропуском строку звернення до суду, передбаченим частиною першою статті 233 КЗпП України. Водночас, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позову, отже суд першої інстанції не застосовує наслідки спливу встановленого строку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зробив правильний висновок про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
До того ж апеляційний суд зазначив, що видавши наказвід 05 березня 2021 року № 58-К про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 11 вересня 2017 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України, ДП "МТП "Чорноморськ" виконало постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 в повному обсязі.
Розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України відбулося за ініціативи працівника, який подав відповідну заяву.
Заява ОСОБА_1 про поновлення його на роботі від 10 березня 2021 року подана вже після звільнення за його ініціативи.
ДП "МТП "Чорноморськ" діяло в межах норм чинного трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Серебрій Г. Г., в якій заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судових рішень.
Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема відсутність чіткого роз`яснення порядку виконання судових рішень, якими лише скасовано наказ про припинення трудових правовідносин, та порядку поновлення на роботі працівників у таких випадках.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували невиконання відповідачем постанови Верховного Суду в частині поновлення позивача на роботі та зробили помилковий висновок, що суд у справі № 522/18387/17 не поновлював позивача на роботі.
Заявник у касаційній скарзі зазначав, що постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 ДП "МТП "Чорноморськ", згідно зі статтею 235 КЗпП України, зобов`язано скасувати наказ від 06 вересня 2017 року № 501/О-1 про його звільнення з роботи за статтею 38 КЗпП України, поновити його на роботі та допустити до виконання трудових обов`язків, а також виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Його звільнено з роботи з мотивуванням за власним бажанням, хоча такого бажання він на час видачі наказу від 05 березня 2021 року не висловлював.
Також заявник вказує на те, що суди не звернули увагу, що за чинним трудовим законодавством підставою для звільнення працівника з роботи є його особиста заява. Після визнання незаконним і скасування наказу ДП "МТП "Чорноморськ" від 06 вересня 2017 року № 501/О-1 про його звільнення з роботи на підставі статті 38 КЗпП України, він не подавав підприємству заяв про звільнення з роботи за власним бажанням.
Крім того, суди не надали оцінку обставинам, зазначеним у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17, зокрема, що він не вважається таким, що припинив трудові правовідносини з відповідачем. За змістом статті 38 КЗпП України роботодавець не має права звільняти працівника на підставі поданої раніше заяви.
Заявник наголошує, що суди не врахували той факт, що він був вимушений подати заяву про звільнення у 2017 року у зв`язку з порушенням його трудових прав.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Серебрі Г. Г., подана до Верховного Суду у грудні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Серебрій Г. Г., строк на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2022 року, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Приморського районного суду м. Одеси.
У січні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що з 27 січня 2016 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством "Морський торговельний порт "Іллічівськ" (далі - ДП "МТП "Іллічівськ"), яке наказом Міністерства інфраструктури України від 16 вересня 2016 року № 319 перейменовано у ДП "МТП "Чорноморськ".
03 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про звільнення його з роботи за власним бажанням з 11 вересня 2017 року на підставі статей 38, 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням уповноваженим органом законодавства про працю, колективного договору та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Наказом ДП "МТП "Чорноморськ" від 06 вересня 2017 року № 501/О-1 ОСОБА_1 звільнено з 11 вересня 2017 року з посади радника директора з управління персоналом за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП "МТП "Чорноморськ" про зміну формулювання причин звільнення, стягнення невиплаченої вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди (справа № 522/18387/17).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, у справі № 522/18387/17 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61-8273св19) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання підстав звільнення скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано наказ ДП "МТП "Чорноморськ" від 06 вересня 2017 року № 501/О-1 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
На виконання постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61-8273св19) ДП "МТП "Чорноморськ" видало наказ від 05 березня 2021 року № 58-к, згідно з яким скасовано наказ від 06 вересня 2017 року № 501/О-1 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України. Визнано ОСОБА_1 таким, що звільнений 11 вересня 2017 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України - за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
10 березня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу ДП "МТП "Чорноморськ" заяву про: надання можливості приступити до виконання обов`язків; ознайомлення з наказом про скасування наказу від 06 вересня 2017 року № 501/О-1 про припинення трудового договору за статтею 38 КЗпП України; визначення робочого місця на підприємстві, поновлення пропуску для доступу на підприємство.
31 березня 2021 року ДП "МТП "Чорноморськ" надало відповідь ОСОБА_1 на лист від 10 березня 2021 року, в якій зазначило, що на виконання постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 522/18387/17 (провадження № 61-8273св19) видано наказ від 05 березня 2021 року № 58-к про звільнення ОСОБА_1 з 11 вересня 2017 року за частиною третьою статті 38 КЗпП України (за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору). Оскільки у справі № 522/18387/17 не заявлялись вимоги про поновлення на роботі, зазначене питання судом не вирішувалося, тому немає підстав для допущення ОСОБА_1 до роботи та поновлення перепустки для доступу на підприємство.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 2 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.