Постанова
Іменем України
30 червня 2023 року
м. Київ
справа № 490/1819/22
провадження № 61-7230св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,заінтересована особа - ОСОБА_2, особа, як не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокатеса Мотельчук Юлія Ігорівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів:
Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства.
Заява мотивована тим, що з 1998 року по березень 2022 року
ОСОБА_1 проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період спільного проживання у них народилась донька ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дані про батька дитини були записані з дотриманням вимог частини 1
статті 135 СК України за вказівкою матері.
З моменту народження дитини ОСОБА_4 називав її своєю донькою підтверджуючи той факт, що є її біологічним батьком, брав участь у її навчанні та вихованні. Весь час забезпечував родину та піклувався про доньку та її матір.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.
Мати померлого - ОСОБА_2 визнала дитину своєю онукою.
Заявниця також зазначала, що ще одним незаперечним доказом на підтвердження батьківства ОСОБА_4 щодо відношення до
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є зазначення у свідоцтві про хрещення останньої за прізвищем батька " ОСОБА_6".
Посилаючись на те, що на даний час з метою належного оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_4, заявниця бажає, щоб у відомостях про батька у свідоцтві про народження доньки був зазначений її батьком ОСОБА_4, ОСОБА_1 просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо малолітньої дитини ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису
від 03 грудня 2011 року № 1028 про народження ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, вчиненого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції
у Херсонській області (далі - МВ ДРАЦС ГУЮ у Херсонській області), вказавши батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; змінити прізвище дитини з " ОСОБА_7" на " ОСОБА_6".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Центральний районний суд міста Миколаєва своїм рішенням від 13 червня 2022 року (у складі судді Гуденко О. А.) заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Встановив факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вніс зміни до актового запису від 03 грудня 2011 року № 1028
про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вчиненого МВ ДРАЦС ГУЮ у Херсонській області, вказавши батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Прізвище дитини змінив з " ОСОБА_7" на " ОСОБА_6".
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з моменту народження доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та до дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), останній брав активну участь у її вихованні та утриманні, перебував з матір`ю дитини у фактичних шлюбних відносинах, мав з нею спільний побут та бюджет, а, отже, вказаний факт є доведеним, що ОСОБА_4, є батьком малолітньої
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, встановлення факту батьківства не пов`язане зі спором про право цивільне
і ці вимоги ґрунтуються на вимогах статті 315 ЦПК України, тому відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість наведених заявницею фактів та доказів.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3, особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.
Миколаївський апеляційний суд своєю постановою від 11 квітня 2023 року рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 червня
2022 року скасував, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишив без розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що залишення без розгляду заяви про встановлення факту батьківства у цій справі відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України є обґрунтованим, оскільки в даному випадку встановлення юридичного факту пов`язується з метою підтвердження заявницею ОСОБА_1 в подальшому свого права на спадкове майно. Отже, із її заяви вбачається спір про право, який не підлягає розгляду в окремому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року, ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокатеса Мотельчук Ю. І., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця посилається на:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 640/4301/17 (провадження
№ 14-640цс18), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (провадження
№ 12-52гс21), постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 14травня 2019 року
у справі № 910/11511/18, від 10 листопада 2021 року у справі
№ 910/8060/19, від 22січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 917/664/19;
- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах, зокрема щодо частини четвертої
статті 294 ЦПК України у взаємозвʼязку із частиною 1 статті 130 СК України, пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України, частиною 1 статті 1258,
частиною 1 статті 1268 ЦК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи судове рішення в цій справі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що заява
ОСОБА_1 не може бути розглянута в порядку окремого провадження.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова апеляційного суду є законною
і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що у 1998 році ОСОБА_1
та ОСОБА_4 придбали квартиру АДРЕСА_1, та почали в ній проживати разом без реєстрації шлюбу, з 1998 року по березень 2022 року.
У 2006 та 2009 роках вони придбавали нерухоме майно у місті Херсоні та в селі Кізомис у Херсонській області, яке було зареєстровано як за ОСОБА_4, так і за ОСОБА_1 .
У період спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилась донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дані про батька дитини були записані відповідно до вимог частини 1
статті 135 СК України за вказівкою матері.
У 2016 році ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали квартиру
АДРЕСА_2, де проживали разом до дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
У свідоцтві про хрещення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, її було вказано за прізвищем померлого ОСОБА_4 .
Також апеляційний суд установив, що після смерті ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилась спадщина, до складу якої входить
як рухоме, так і нерухоме майно.
20 грудня 2022 року із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_3, в якій зазначила,
що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її цивільний чоловік - ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_6, який на час смерті проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_3 . Цією заявою вона приймає усю спадщину за законом після його смерті. Також ОСОБА_3 стверджувала, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги за законом є мати померлого - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 (заінтересована особа у цій справі, яка має право на обов`язкову частку) та ОСОБА_8 - син померлого від попереднього шлюбу.
20 грудня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 38/2022.
За життя ОСОБА_9 склав заповіт від 11 березня 2022 року, за яким все належне йому майно заповів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області та зареєстрований в реєстрі за № 1690.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 26 серпня 2022 року № 69852794, приватним нотаріусом заведена спадкова справа
№ 142/2022 після смерті ОСОБА_4 .
Отже, на теперішній час існують дві спадкові справи заведені приватними нотаріусами за фактом смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, підставою для заведення яких є звернення із заявами про прийняття спадщини за законом - ОСОБА_3 та за заповітом - ОСОБА_1, як законної представниці малолітньої дитини
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша
статті 13 ЦПК України).
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просила встановити, що померлий
ОСОБА_4, є батьком її малолітньої дитини ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначивши при цьому мету встановлення такого факту - оформлення спадщини.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.