Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 727/4657/19
провадження № 61-3495св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону, який діє в інтересах Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці,
відповідачі: Чернівецька міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2022 року в складі судді Чебан В. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 лютого 2023 року в складі колегії суддів Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону, який діє в інтересах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, звернувся з позовом до Чернівецької міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позов мотивував тим, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії Б №037683 Чернівецька квартирно-експлуатаційна частина району 01 березня 1980 року отримала від виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів у постійне та безоплатне користування земельну ділянку для господарських потреб загальною площею 112,3 га, до складу якої увійшла земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 площею 0,9000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що 24 вересня 2018 року комісія спеціалістів виявила, а начальник КЕВ м. Чернівці склав акт про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони військового містечка № НОМЕР_1 . За змістом акта при проведенні геодезичних робіт з метою оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки комісія виявила, що частина земельної ділянки приватної форми власності з кадастровим номером 7310136300:14:002:1090, що належить ОСОБА_1, накладається на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 (орієнтовна площа накладення - 0,0609 га). Указана обставина за висновком комісії перешкоджає виготовленню правовстановлюючих документів та присвоєнню кадастрового номера земельній ділянці військового містечка.
Позивач з`ясував, що ОСОБА_1 отримала вказану земельну ділянку внаслідок її придбання у ОСОБА_2, яка, в свою чергу, отримала земельну ділянку безоплатно в порядку приватизації на підставі рішення Чернівецької міської ради № 1706 від 31 серпня 2015 року.
Стверджував, що передача земель оборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України та КМУ. З огляду на відсутність такої згоди вважав незаконним рішення Чернівецької міської ради № 1706 від 31 серпня 2015 року та укладений на підставі нього договір купівлі-продажу земельної ділянки.
З урахуванням уточнення позовних вимог прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати недійсним пункт 34 додатку 4 рішення 68 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 1706 від 31 серпня 2015 року "Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб щодо передачі безоплатно у власність і надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок, затвердження проектів їх відведення та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань";
визнати недійсним укладений 01 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки серії та номеру НАР558917/реєстровий № 8741 в частині відчуження земельної ділянки площею 0,0609 га (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:14:002:1090), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 22 вересня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в задоволенні позову відмовив. Постановою від 06 лютого 2023 року Чернівецький апеляційний суд апеляційні скарги керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, який діє в інтересах Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, та ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що для припинення права постійного користування земельною ділянкою, що входить до земель оборони, необхідна як згода МОУ, так і рішення розпорядника земель державної власності (КМУ). Проте, відомостей про надання згоди на передачу в комунальну власність спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.
Тому суд зробив висновок, що передання спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 не належало до повноважень Чернівецької міської ради, оскільки така земельна ділянка не перебувала у комунальній власності, а відносилась до земель оборони державної власності.
Разом із тим суд зазначив, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, а прокурор не пред`явив позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, місцевий суд зробив висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
У своїй постанові апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачами прав та інтересів держави та, водночас, неможливість задоволення позову з огляду на обрання прокурором неефективних способів захисту порушеного права.
Апеляційний суд відхилив наявні в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечення на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 квітня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про відвід експерта Третяка М. А. з тих підстав, що він працював в КЕВ м. Чернівці в період з 21 грудня 2016 року по 20 березня 2018 року.
Колегія суддів зазначила, що обставини, на які посилається представник відповідача, не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості експерта, зокрема, перебування експерта в службовій залежності від учасника справи, оскільки висновок експерта складений в березні 2021 року, тоді як Третяк М. А. працював у КЕВ м. Чернівці до березня 2018 року.
Аргументи учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила змінити їх шляхом викладення їх мотивувальних частин з урахуванням доводів касаційної скарги.
Касаційну скаргу мотивувала тим, що суди зробили висновок про накладення належної їй земельної ділянки на землі оборони на підставі неналежних та недопустимих доказів, зокрема, висновку судової експертизи від 29 березня 2021 року, складеного Чернівецьким відділенням Київського НДІСЕ (експерт Третяк М. А.). Зазначає, що суд не задовольнив клопотання експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи. При цьому експерт не зміг пояснити, яким чином він провів експертизу за відсутності запитуваних ним документів та не пояснив, як він дійшов висновку про накладення земельних ділянок, адже земельна ділянка під військовим містечком № НОМЕР_1 не сформована. Наполягає на тому, що суди безпідставно відмовили в задоволенні відводу судовому експерту Третяку М. А., який працював у КЕВ м. Чернівці на посаді інженера-землевпорядника до березня 2018 року. Вказує, що суди мали відмовити в задоволенні позову саме в зв`язку з недоведеністю наявності порушеного права позивача, а не внаслідок обрання ним неефективного способу захисту. Зазначає також, що мотивувальна та резолютивна частини постанови апеляційного суду суперечать одна одній.
У березні 2023 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу мотивував тим, що позивач у цій справі обрав правомірний та ефективний спосіб захисту порушеного права держави, а пред`явлені позовні вимоги у випадку їх задоволення призводять до відновлення порушеного права. Вважає, що непред`явлення позивачем вимоги про витребування земельної ділянки не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення ОМС та визнання правочину недійсним, оскільки наведені вимоги не є нерозривно пов`язаними між собою.
У травні 2023 року Міністерство оборони України надіслало до Верховного Суду пояснення на касаційні скарги, в яких МОУ підтримує касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці та просить її задовольнити з підстав, викладених у ній, а проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 заперечує.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою від 03 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Ухвалою від 03 квітня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці.
Ухвалою від 04 квітня 2022 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу МОУ, яку в подальшому ухвалою від 23 травня 2023 року повернув заявнику внаслідок неусунення недоліків касаційної скарги.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалах Верховного Суду від 03 квітня 2023 року вказано, що:
касаційна скарга ОСОБА_1 містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначено, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 14 березня 2007 року в справі № 21-8во07, Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 205/7651/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 826/8492/17, від 21 січня 2019 року в справі № 813/6231/14, від 11 серпня 2021 року в справі № 826/3302/18;
касаційна скарга квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначено, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 925/1265/16, від 25 вересня 2019 року в справі № 753/2187/17, від 19 червня 2019 року в справі № 757/48758/15.