Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 760/3730/19
провадження № 61-4446св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .
Зазначав, що став власником цієї квартири відповідно до Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з неповерненням відповідачами грошових позик.
Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва від
12 грудня 2018 року № 25696395 у зазначеній квартирі зареєстровані три особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ще одна особа ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про яку не зазначено.
З 07 липня 2016 року відповідачі в спірній квартирі не проживають.
Відповідно до листа Солом`янського УП ГУ НП в місті Києві від 22 листопада 2018 року та рапорту від 05 листопада 2018 року він мав намір попасти до своєї квартири, однак двері ніхто не відчинив.
Домовленості між сторонами щодо подальшої реєстрації відповідачів у його квартирі вони не досягли, співвласниками житла відповідачі не є.
У зв`язку з наведеним просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 768,40 грн судового збору.
Суд першої інстанції вказав, що позивач направляв відповідачам вимоги про досудове врегулювання спору від 31 жовтня 2018 року з проханням добровільно виселитись та знятись з реєстрації зі спірної квартири. Станом на день звернення до суду з позовом відповідачі з реєстраційного обліку у цій квартирі не зняті. ОСОБА_2, ОСОБА_3 не є членами сім`ї позивача, який є новим власником спірної квартири. Позивач, як власник житла, має право на реалізацію свого права власності, оскільки колишній власник житла в силу закону втратив право користування житлом. Відповідачі втратили право користування жилим приміщенням. Право користування спірною квартирою у відповідачів є похідним від прав колишнього власника житла ОСОБА_2 . За таких обставин, відповідачі підлягають визнанню такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, залишено без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувала, повноважень ОСОБА_3 на оскарження судового рішення від її імені не надавала, тому рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції лише в межах позовних вимог, що стосуються безпосередньо ОСОБА_3 . Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач як власник житла має право на реалізацію свого права власності, оскільки колишній власник квартири ОСОБА_2 в силу закону втратила право користування житлом. Натомість ОСОБА_3 втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки її право користування квартирою є похідним від прав колишнього власника житла - ОСОБА_2, які остання втратила у законний спосіб, оскільки на час розгляду справи судом будь-яких доказів на спростування вказаних висновків матеріали справи не містять. Судом першої інстанції було враховано співмірність втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, яке переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Аргументи учасників
У березні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 зазначає, що при розгляді справи суди попередніх інстанцій не врахували тієї обставини, що, вважаючи незаконним перехід права власності на спірну квартиру до позивача, ОСОБА_2 подала до суду позов до державного реєстратора Мутайламова Ш. А., ОСОБА_1, КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна із чужого незаконного володіння (справа № 760/30640/18). Закон дозволяє кредитору звертатись до іпотекодавця із вимогою про виселення як у судовому, так і в позасудовому порядку, виключно після проведення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. У цьому конкретному випадку факт позасудового звернення стягнення ОСОБА_1 на іпотечне майно в порядку вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" оскаржується іпотекодавцем в судовому порядку. Реєстрація права власності за позивачем на спірну квартиру очевидно суперечить положенням статті 109 ЖК України. Наголошує на тому, що спірна квартира набута ОСОБА_2 28 лютого 1997 року, а договір позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений 12 лютого 2015 року, що свідчить про те, що іпотечне майно придбане не за кошти, отримані за договором позики. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачами вимоги про виселення з квартири.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі